Глибока

Назва містечка ГЛИБОКА (9,2 тис. мешканців) – адміністративного центру Глибоцького району, походить від міста його розташування: поселення дійсно розташовано у глибокій долині. Назва вперше згадується у 1438 році у молдавській грамоті, згідно з якою молдавський господар Ілля І наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. В іншому історичному документі того ж року поселення згадується, як запустіла місцевість в урочищі Чорна Поляна. У 1490 році в Глибокій вже існувала церква, яка того ж року увійшла до Радівецької єпархії. А наступного року молдавський господар Штефан Великий своєю грамотою передав Глибоку придворному Юдці.

Розквіт Глибокої, як і багатьох інших містечок Буковини, відбувся у часи, коли край увійшов до складу монархії Габсбургів. В середині ХІХ століття тут будується спиртовий завод і починається будівництво залізниці Чернівці – Вадул-Сирет – Сучава, що пройшла через село, а пізніше і прокладається нова залізнична гілка Глибока – Сторожинець – Берегомет.

Нажаль, існуючі путівники Буковиною, описуючі цей край, взагалі не приділяють уваги визначним пам’яткам Глибокої, надаючи перевагу, передусім, Білій Криниці та старовинним дерев’яним церквам у Луковиці чи Поляні. Проте й в Глибокій є на що подивитися туристу. Австрійська епоха залишила у центрі містечка ряд будівель ХІХ – початку ХХ століть, які помітно вирізняються на фоні безликих коробок радянських часів та сучасних приватних осель жителів містечка.

Найцікавіша будівля Глибокої:

На початку ХХ століття найвпливовішою родиною Глибокої були польські поміщики Скибинецькі. Саме з ім’ям пана Скибинецького пов’язане архітектурне обличчя містечка, яке частково дійшло до наших днів. По вулиці Шевченка, 24 зберігся триповерховий будинок родини Скибинецьких. Нажаль, перебудови, що відбулися в радянські часи, значно спотворили будинок. Сьогодні він скоріше схожий на адміністративну будівлю, і про його столітній вік нагадує хіба що скатний дах. В наші дні в будинку розмістилося дитяче відділення центральної районної лікарні.

На вулиці Глибоцькій варто оглянути костел Матері Божої Скорботної, побудований у 1906 році. Левову частину коштів на його будівництво виділив все той же пан Скибинецький – щедра і високоосвічена людина, яка багато робила для свого містечка і його мешканців. Костел невеликий, але приваблює незвичайною архітектурою фасаду, фронтон якого нагадує два сходи, що нібито ведуть на його вершину. Храм закрили комуністи у 1946 році, а святі образи забрали із собою поляки-емігранти. За радянських часів будівля костелу встигла побувати і кінотеатром, і міні-електростанцією, і районним архівом. У 1993 році його повернуто римо-католицькій громаді. Того ж року до храму повернулися з-за кордону святі образи.

Крім римо-католицького храму в Глибокій є православна церква Святої Покрови, зведена у 1908 році. Знаходиться на вулиці Глибоцькій неподалеку від костелу. А в будинку колишньої німецької кірхи по вулиці Піонерській, зведеної у середині ХІХ століття, знаходиться молитовний будинок християн-євангелістів.
Ряд старовинних будинків збереглося по вулиці Центральній. В будинку під номером 91, збудованому німецькими колоністами наприкінці ХІХ століття, знаходиться центральна районна бібліотека.

Майже напроти – маленька двоповерхова будівля з балкончиком, побудована в середині позаминулого століття. Тут знаходиться районний архів (вул. Центральна, 92).

Цікавою є одноповерхова будівля музичної школи (кінець ХІХ століття), що виходить фасадами відразу на дві вулиці, утворюючи на їх розі щось на кшталт башточки з балкончиком.

В дерев’яному будинку під номером 96 по вулиці Центральній розташувався краєзнавчий музей, в якому зібрано старовинні речі та представлені експонати, що розповідають про історію та розвиток селища і району.

Центральну площу Глибокої оточують високі світлі сучасні будинки, що надають містечку міського вигляду. Тут знаходяться пам’ятники Тарасові Шевченку, Борцям за волю України та Воїнам-афганцям. Щорічно на день Василя на Центральному майдані Глибокої відбувається одна з найколоритніших Маланок на Буковині, яка в останні роки переростає у конкурси на проведення найкращої Маланки.