Цюрих

Цюрих – швейцарське місто, яке сподобалося найменше з усіх. Ні, воно красиве, тут є на що подивитися. Але воно столичне, попри те, що не є офіційною столицею Швейцарії. А те, що центр активності країни розташований саме тут, а не в Берні, відчувається на кожному кроці. Якщо в Берні людей на вулиці так само, як і на вулицях наший райцентрів, то по Цюриху просто неможливо пройти із-за кількості людей. І ще одна дуже дивна особливість: в центрі Цюриха немає жодного продуктового магазину. Так само, мені не зустрілося жодної сувенірної лавки. 

Цюрих - найбільше місто у Швейцарії по кількості мешканців. Вже кілька років він займає один з верхніх рядків у списку найзручніших для життя міст. Це є серце банківського життя країни, але тут же зосереджене неймовірна кількість арт-галерей, а також один із кращих у Європі університетів. Тут вдало сполучені між собою інновації і традиції: безшумні змійки маленьких трамваїв на тлі стародавніх двоповерхових будиночків зі ставенками, будиночки XIII століття і ультрасучасні скляні новобудови.

Цюрих компактний з погляду туристичної прогулянки: усе можна швидко обійти пішки, а старе місто починається в 500 м від вокзалу. Зазвичай, туристи відразу відправляються шумною Банхофштрассе в історичний центр міста. Ми ж відхилимося від маршруту і почнемо оглядати Цюрих з протилежної від старого міста з боку вокзалу. 

Мою увагу відразу ж привернула величезна споруда, стилізована під замок. Тут знаходиться Швейцарський національний музей.  

По дорозі до історичного центру попадеться будівля у стилі пізнього модерну – Уранія. Майже таку ж саму ми вже бачити у Відні.

Лінденхоф (в перекладі - Липовий двір) - місце на пагорбі з панорамним видом на місто, що було ніколи митним пунктом, заснованим римлянами. Тут колись розташовувався римський замок, а пізніше - палац каролингів Kaiserpfalz. В 1747 році в ході археологічних розкопок тут виявили римську надгробну плиту, датовану другим століттям. На плиті міститься перше згадування Про Цюрих – Turicum. З Лінденхофа відкривається чи не найкращий вид на місто.

Старе Місто (Altstadt) - це куточок старого Цюриха між Банхофштрассе і рікою Ліммат. Це одне із самих затишних і колоритних місць у місті, де можна прогулятися у вузьких провулочках добре збереженого середньовічного міста, з розписаними стінами і квітами на вікнах.

Тут розташовані дві головні церкви міста - собор св. Петра і Фраумюнстер.

Церква св. Петра (St. Peter Kirche) вважається найстарішою в Цюриху. Перше згадування про неї відноситься до 857 року, коли Людовик Німецький подарував храм своїй доньці. Рання будівля була висотою від 7 до 10 метрів і належить до періоду 8-9 століття. Близько 1000 року старий храм замінили новим у романському стилі, який також змінився у 1230 році на пізньороманську церкву, частина якої збереглася дотепер. Рудольф Брун, перший незалежний мер міста, був похований тут в 1360 році. Неф був перебудований в 1460 році в готичному стилі. До періоду Реформації церква святого Петра була простим міським приходом.

Існуюча нині будівля освячена в 1706 році, як перша протестантська церква. До 1911 року дзвіниця служила пожежною вежею. В 1538 році на вежі були встановлені найбільші в Європі годинники. Діаметр годинників досягає 8,7 метра, хвилинна стрілка має довжину 3,95 метри. Дзвони були додані лише в 1880 році. У цей час дзвіниця належить місту, у той час як неф - приходу Святого Петра Швейцарської Реформістської церкви.

Неподалік знаходиться інша церква, досить схожа на храм св. Петра - Fraumunster (Фраумюнстер). Храм був побудований королем Людовиком Німецьким для своєї дочки Хільдегарди в 853 році. Він служив жіночим монастирем для аристократії південної Німеччини. Монастир користувався заступництвом королів і мав право карбування монет у Цюриху аж до 13-го століття. Фактично ченці монастиря були правителями Цюриха в 1045-1524 роках. Право на володіння церквою і монастирем перейшло до міської влади вже після реформації.

Важливою архітектурною особливістю Фраумюнстер є церковний хор у романському стилі і високий склепінчастий неф. Неф останній раз реставрувався в 1911 році. У монастирі перебуває кілька фресок Поля Бодмера (Paul Bodmer). Вітражі були створені Марком Шагалом, коли йому було вже 83 року.

Rathausbrucke - міст, що з'єднує Старе Місто із протилежним берегом ріки Ліммат. Міст був побудований в 1878 році. З моста добре видно ратушу, що виходить фасадом на набережну Limmatquai на правому березі ріки Ліммат. Стародавній будинок у стилі ренесансу датується 1694-1698 р. Добре зберігся інтер'єр і фасад: розкішно декоровані стелі в банкетному залі і керамічній печі в залі засідань. 

Ратуша - свого роду символ Цюриха, одна з основних його визначних пам'яток. Уже більше трьохсот років вона зберігає пам'ять про найвидатніші дні в історії Швейцарії. Будинок служив органом влади Республіки Цюрих до 1978 року. З 1803 року в ратуші збирається кантональна рада.

Поруч з ратушею багато гарних старих будинків.

Grossmunster (Гроссмюнстер) – головний храм Цюриха. Церква, що збудована в романському стилі близько 1100 року, відігравала значну роль в історії протестантської Реформації. Це є храм при чоловічому монастирі, який суперничав з жіночим Фраумюнстер протягом всіх середніх віків. З легендою, Гроссмюнстер був заснований Карлом Великим, чий кінь упав на коліна на могилі Фелікса і Регули - святих заступників Цюриха. Легенда допомагала підтримувати верховенство Гроссмюнстера над Фраумюнстером. Останні археологічно розкопки підтвердили наявність римських поховань на цьому місці. 

Цюрихський модерн:

З найпівденнішого мосту в Цюриху, який знаходиться при впадінні Ліммата в Цюрихське озеро, відкривається панорама всього середмістя.

Але, головне в Цюриху – це, все ж таки, Цюріхське озеро з неповторними краєвидами у бік Альп. Адже озера і альпійські вершини – це і є справжня Швейцарія!

Друзі, запрошую підписуватися на мій телеграм-канал. Так ви будете оперативно дізнаватися про нові пости на сайті: https://t.me/andytravelclub