Зимовий Чортків-2026

Зимовий Чортків довго залишався для мене мрією. Я знав його у різні пори року, але хотів побачити саме під снігом - з оголеними фасадами, виразними силуетами і мінімумом “зеленого шуму”. Нарешті це сталося. І виявилося, що взимку місто ще структурованіше і логічніше.

Починаємо з Нової синагоги - однієї з найцікавіших споруд Чорткова. Це монументальна будівля у мавританському стилі з виразними арковими вікнами та східними мотивами в декорі. Зведена на початку ХХ століття, вона виглядає радше як палац, ніж як дім молитви.

У місті, де домінує неоготика і австрійський модерн, цей силует працює як сильний контраст і нагадування про вагому єврейську історію Чорткова.

Далі - майдан Незалежності. Тут стоїть нова ратуша міжвоєнного періоду з характерною вежею і стриманою міською архітектурою 1920–30-х років.

Цього разу пощастило зробити неймовірні кадри з голубями:

Поруч - будинок Петрушевича, важливий маркер української присутності в історії міста.

На майдані добре видно сучасний храм Петра і Павла - споруду з виразною геометрією, яка у плані нагадує тризуб. Це приклад новітньої сакральної архітектури, що формує ще один пласт міського простору.

Від майдану виходимо на пішохідну вулицю Шевченка - головне корзо Чорткова. Тут концентрується міське життя: кам’яниці кінця ХІХ - початку ХХ століття, фасади з ліпниною, кав’ярні, вітрини.

Узимку архітектурні деталі помітніші: без листя і без туристичного шуму легше роздивитися пропорції та декор.

Колишній готель "Бристоль":

Наприкінці вулиці відкривається костел Матері Божої Святого Розарію і святого Станіслава. Зведений на початку ХХ століття у неоготичному стилі, він є головною вертикаллю міста.

Стрілчасті арки, контрфорси, високий шпиль - усе це формує силует Чорткова з різних точок.

Узимку світло підкреслює кам’яну фактуру, і храм виглядає особливо монументально.

Від костелу спускамося до площі Ринок. Тут стоїть стара ратуша з фахверковою вежею та годинником - одна з найбільш упізнаваних споруд міста.

Під нею збереглися торгові ряди, які формують внутрішній простір площі.

На відміну від класичних прямокутних ринків Галичини, чортківський Ринок має складнішу конфігурацію з розгалуженнями вулиць, що створює багатопланову перспективу.

Торгові ряди поруч з ратушею:

Далі маршрут веде до мосту через Серет. Звідси добре видно структуру міста: центральний пагорб, квартали довкола і замкову гору. Річка працює як природна межа історичного ядра.

Замок Гольських розташований під горою над Серетом. Фортецю зводили у XVII столітті як оборонну резиденцію. До наших днів збереглися фрагменти мурів і башт. Замок пережив перебудови, втрату оборонної функції, господарське використання. Сьогодні він входить до структури заповідника “Замки Тернопілля”. Навіть у руїнах він дає розуміння масштабу міста в ранньомодерний період.

Підйом на Вигнанську гору - обов’язковий етап. Звідси видно замок унизу, шпиль костелу, центр міста, долину Серету і навколишні пагорби. Панорама дозволяє зрозуміти планування Чорткова і його топографію.

Повертаємося в місто вулицею Степана Бандери. Тут розташований будинок “Соколу” - характерна червоноцегляна споруда початку ХХ століття, осередок громадського життя в минулому. Фасад із цегляним декором добре зберігся.

Неподалік - квартали австрійських вілл. Це приватна забудова кінця ХІХ - початку ХХ століття з різноманітним декором, еркерами, мансардами.

Вілли формують інший, камерний образ Чорткова - місто чиновників, лікарів, адвокатів, що розвивалося в межах Австро-Угорщини.

Завершуємо прогулянку біля дерев’яної Успенської церкви. Це скромний, але важливий елемент міського ландшафту. Дерев’яна архітектура зберігає іншу традицію - давнішу і простішу за формою, але не менш цінну. У поєднанні з кам’яними домінантами вона показує багатошаровість міста.

Зимовий Чортків виявився дуже чітким у своїй структурі. У межах однієї прогулянки тут поєднуються неоготика, оборонна архітектура XVII століття, мавританські мотиви, австрійський модерн і дерев’яна сакральна традиція.

Детальний маршрут із послідовністю огляду, історичними довідками, картами та порадами щодо доступу до об’єктів я описав у своєму путівнику «Західне Поділля: 12 маршрутів між замками і каньйонами». Окрема глава присвячена саме Чорткову - з логікою руху від центру до панорамних точок і замку.

Детальніше про книгу можна прочитати тут: https://andy-travel.com.ua/book-podillya-12routes