Осінній маршрут Черкащиною: Буки, Умань, Тальне | Andy Travel Club. Подорожі на краю світу

05.10.2022

Як важливо спіймати саме ті жовтневі вихідні, коли навколо все жовтогаряче! Як правило, їх всього два за рік, адже справжня "золота осінь" триває не більше тижня - двох. Як правило, це друга половина жовтня.

Цього разу ми чекали цих днів, щоб реалізувати давню мрію - побачити Уманську Софіївку в осінній красі. А ще - дослідити Буцький каньйон, який до цього бачили лише поверхнево. А також побачити в осінніх кольорах найсимпатичнішу резиденцію центру України - мисливський замок Шувалових в Тальному.

Перша зупинка - Буцький каньйон. Це диво природи знаходиться на річці Гірський Тікич в селі Буки на Черкащині (Маньківський р-н) в 30 кілометрах від траси Київ-Одеса. Повертати треба в Жашкові.

Каньйон починається за 800 м нижче від греблі колишньої Буцької ГЕС. Неподалік від греблі розташований водоспад Вир. Каньйон являє собою оригінальний скелястий берег з виступами сірого граніту, заввишки близько 30 метрів. Довжина каньйону близько 2,5 км, ширина - 80 м. Досить часто його ще називають «Маленькою Швейцарією».

Вид на каньйон згори:

Коли в каньйоні почала вирувати золота осінь - це найкращий час, щоб відвідати Буки.

Обов'язково варто спуститися на дно каньйону. Види тут ще дивовижніше, ніж з оглядових майданчиків нагорі.

В каньйоні часто практикуються альпіністи:

Зруйнована стара електростанція в каньйоні:

Біля автомобільного мосту можна відвідати водоспад Вир:

Ночували в Умані. А зранку пішли дивитися на осінню Софіївку.

Софіївка - парк, який могла створити лише людина, яка по-справжньому кохає! Не дарма дендропарк в Умані зайняв перше місце серед "7 чудес України", як найромантичніше місце в Україні.

Будівництво Софіївки замовив для своєї коханої Софії Потоцької польський шляхтич Станіслав Шенсний Потоцький у 1796 році. Софія, до речі, до цього була дружиною Йозефа Вітте - сина коменданта фортеці у Кам'янці-Подільському Яна де Вітте. Вітте знайшов випадково Софію (яку тоді насправді звали Лулу Глявоне) у Жванці 1778 році, яку туди при загадкових обставинах привіз із Стамбулу тодішній посол Лясопольський.

У Софії з Йозефом також було романтичне неземне кохання. Але Йозеф був досить ревнивий і Софія збіжала від нього до Львова у 1788 році. Зі Станіславом Потоцьким Софія зустрілася у Варшаві, а одружилися вони у 1798 році в Тульчині і відразу ж переїхали до Умані.

До найвідомішої пам'ятки парку - павільйону Флори, можна дістатися широкою центральною алею. А можна стежкою по протилежному берегу річки Кам'янка.

Стежка проходитиме поруч з Тарпейською скелею, на вершині якої стоїть дерев'яна альтанка. Її спорудили у 1839 році і декілька разів оновлювали.

І ось, нарешті він, павільйон Флори. який красується на більшості буклетів про Софіївку.

Павільйон Флори стоїть на березі Нижнього Ставу або Іонічного моря.

Біля колон павільйону часто стоять човни, які пропонують прогулянку Нижнім cтавом.

Тут чудово влітку, а восени - просто фантастично!

Посеред Іонічного моря споруджений фонтан "Змія". З пащі змії великим напором б'є високий струмінь води:

Фарби Іонічного моря (Нижнього ставу) восени не описати словами!

Іонічне море завершується гротом Аполлона:

Внизу гроту на березі ставу - скульптура Аполлона:

Тут же - найкращий вид на Іонічне море та павільйон Флори:

Колона Смутку у "Темпейській долині":

Павільйон для фазанів:

Грот Венери зі штучним водоспадом і статуєю:

Тут, в гроті бере свій початок підземна річка Ахеронт:

Підземні річка закінчується біля Верхнього ставу, або "Чаруючого моря":

Береги Верхнього ставу неповторні восени. Посеред ставу є острів Анти-Цирцеї з дуже фотогенічним рожевим павільйоном.

Місток на острів Анти-Цирцеї:

Рожевий павільйон був спочатку побудований у готичному стилі, а потім перебудований у стилі ренесансу.

Повертаючись назад до виходу, пройдемо біля вольєру з тваринами:

Після обіду поїхали в Тальне, щоб відвідати замок Шувалових. Якщо будете їхати в Тальне з Києва, то краще зробіть невеликий крюк через Умань. Бо ближня дорога, що веде до Тального з Одкської траси через Поташ, непроїзна.

Романтичний мисливський замок Шувалових на околиці Тального - гідна альтернатива західноукраїнським замкам для тих, хто не хоче далеко їхати від Києва. Тут є все - і французький ренесанс, і фахверк, і башти, що нагадують замкові. Поруч - парк і неоготичний костел. В самому місті - декілька чудових прикладів дореволюційної забудови та гарний, хоча і новий, український храм.

Наприкінці XVI століття навколишні землі були під володінням Якима Черкаса. На початку XVI століття їх захопив галицький каштелян Юрій Струс (про нього і його головну резиденцію Струсів - тут). Перша письмова згадка про Тальне - лише 1646 рік. Козаки з Тального активну участь у Визвольній війні під керівництвом Б.Хмельницького, а гайдамаки на чолі з М.Залізняком саме звідси пішли на Умань.

З 1725 року Тальне і навколишні села належали магнату Ф. Потоцькому. Ще за Потоцьких у Тальному було збудовано графський двоповерховий дерев'яний палац у стилі швейцарських шале. У 1895 році, вже за Шувалових, він згорів.

З 1823 року Тальне переходить у власність Ольги Станіславівни Потоцької, яка через рік вийшла заміж за генерал-майора графа Лева Олександровича Наришкіна. За дорученням дружини він став фактичним господарем міста. У 1826 році, за остаточним розподілом батьківської спадщини графиня Ольга Наришкіна (уроджена Потоцька) отримала Тальнівський ключ. У 1854 році черговим і останнім власником Тального став дипломат і військовий граф Микола Шувалов.

У 1893 році Шувалов за проектом датського архітектора А.Клеменсена розпочав будівництво мисливського замку у стилі французького ренесансу, яке завершено у 1903 році.

Мисливський замок мав 3 башти.

На центральній башті балкон і ліпний картуш. Під ним - ренесансно-пишний вхід.

Центральну вежу прикрасив родовий герб Шувалових.

Один з об'ємів замку - фахверковий, в стилі англійських котеджів. Він мав господарське значення.

Інший вхід до замку:

В інтер'єрі зберіглася ліпнина:

Гвинтові сходи на другий поверх:

Залишки минулого:

Після жовтневого перевороту замом у Шувалових, звичайно, відібрали. В совєцькі часи тут містився технікум, а згодом – музей хліборобства. В період незалежності замок занепав. Були спроби його реставрації, але невдалі: датську черепицю замінили та металеву.