Берегово

Закарпаття - регіон, який найбільше відрізняється від інших історичних регіонів України. Тут - самісінький закордон, який проявляється в багатьох позитивних моментах: тут краще дороги, охайніше хатинки, чистіше на вулицях. Є і інші атрибути закордону: надписи іноземною мовою, прапори іншої держави. Отже, якщо не маєте шенгену і багато грошей, а хочете побачити Європу - сміливо їдьте в Закарпаття. "Найзакордонніше" місто Закарпаття - це, безумовно, Берегово (або Берегсас, як кажуть місцеві мешканці).

В Берегово живуть, переважно, угорці. Тому мова спілкування у місті - угорська. На запитання українських туристів дехто з мешканців зможе відповісти російською, а от з державною мовою тут не склалося... Угорщина тут проявляється і в вінках з угорськими прапорцями на пам'ятниках, і в надписах на угорській мові, що дублюють надписи українською, і угорських прапорах, які висять поруч з українськими, і у неофіційному місцевому часі.

Сьогодні я не буду витрачати часу на опис історії міста. Вона є дуже насиченою і, місцями, суперечливою. По-різному її подають і джерела інформації. Тому не буду брати на себе справу її узагальнення. Замість того, краще, зроблю розширену віртуальну фото-екскурсію Береговим. Почнемо з залізничного вокзалу. Будівля не дуже показова, але стара, австрійська, з характерним навісом від дощу:

На вокзалі "Берегово" написано на двох мовах:

Від вокзалу до центру будемо рухатися вулицею Сечені. На самій вулиці попадається багато симпатичних будиночків:

В цьому будиночку під черепичним дахом - офіс Партії регіонів:

А ці два житлових будинки Кубовича і Мейгеша ХІХ століття є пам'ятками архітектури місцевого значення: 

Через три квартали звернемо праворуч на вулицю Ілони Зріні:

На вулиці збереглася будівля синагоги (орієнтовно, кінець ХІХ - поч. ХХ ст.):

Коротка вуличка Ілони Зріні незабаром виведе на одну з головних артерій міста - вулицю Богдана Хмельницького. Будинок ХІХ століття, де сьогодні розташувалася школа №4 - пам'ятка архітектури місцевого значення:

Напроти - міська рада, на якій відразу три прапори: український, угорський і прапор Берегова: 

Поруч - модерновий житловий будинок початку ХХ ст.:

Ще декілька кроків, і опиняємося у самому серці міста - площі Кошута. Хоча, власне, це не площа - а вулиця-корзо: 

Реформаторська церква була збудована у 1652 році і перебудована у 1897 та 1922 роках. цей надзвичайно великий храм може одночасно вмістити 1100 віруючих:

Візитівка Берегова - величезна будівля жупного суду (1908 рік):

На розі пл. Кошута і вул. Сечені - будинок міської лазні (1911 - 1912 роки): 

Готель "Роял" (кінець ХІХ ст.) 

Забудова берегівського корзо - пл. Кошута: 

Навіть міжвоєнний конструктивізм тут приємний: 

Звідси починається вулиця Мукачівська, на початку якої знаходиться угорський театр і "комітатський дім" (1880 рік): 

Площа Кошута зливається з площею Ференца Ракоці - також, фактично, вулицею: 

За містком через річку Вирку - найпопулярніший заклад Берегова - ресторан "Золота пава", розташований у будинку жупного казино: 

Начитавшись про помірні ціни в цьому закладі, ми вирішили там повечеряти. Яке як побачили меню зі "помірними цінами", вилетіли звідти кулею. Можливо, колись там і були смішні ціни, але сьогодні вони є досить неадекватними для подібного провінційного містечка. 

Будинок напроти "Золотої пави" з хрестами мальтійського ордену: 

Поруч на площі Ференца Ракоці знаходиться найстаріша будівля Берегова - Хрестовоздвиженський костел (за іншими даними - костел Всіх Святих). Перша згадка про нього датується у 1247 році, але, ймовірно, храм було засновано ще до татаро-монгольської навали. 

Готичний костел з'явився на цьому місці у 1370 році. Від того часу до нас дійшли готичні портали храму:

В інтер'єрі костелу:

На подвір'ї костелу - погруддя королю Іштвану, творцю Угорської держави: 

Зовсім поруч - пам'ятник угорському поетові Шандору Петефі: 

Берегово не мало свого замку. Натомість резиденцією власників міста був так знаний Графський двір, зведений у 1629 році трансильванським князем Габором Бетленом. Споруда дійшла до наших днів майже в незмінному вигляді:

До комплексу Графського двору входять будівлі зерносховища і стаєнь: 

Черепиця на даху палацу:  

Якимось незрозумілим чином тут зберігся молодий Володя Ульянов:

Стенд на подвір'ї нагадує, що ми все ж таки в Україні:

На північній околиці міста є палац - колишня літня резиденція графа Шенборна. Але роздивитися його можна лише через зачинену браму: на території маєтку розташований вінзавод.