No name

6 лютого: Дубно, Білокриниця, Кременець 7 лютого: Вишнівець, Старий Вишнівець, Збараж, Старий Збараж, Залужжя, Тернопіль 8 лютого: Київ, Depeche Mode 16 травня: Немирів, Сокілець, Печера, Шпиків, Шаргород, Мурафа 17 травня: Котюжани, Муровані Курилівці, Новодністровськ, Ломачинці, Білоусівка, Галиця, Сокиряни, Сербичани, Романківці, Грубна, Комарів, Дністрівка, Нагоряни, Грушівці 18 травня: Кельменці, Стальнівці, Мамалига, Новоселиця, Маршинці, Лунка, Могилівка, Герца, Молниця, Годинівка, Мала Буда, Велика Буда, Круп’янське, Валя Кузьмина 19 травня: Чернівці 20 травня: Мамаївці, Лужани, Шипинці, Дубівці, Глиниця, Берегомет, Снятин,...

Отже, однією ногою я вже на Львівщині. Другу планую остаточно перетягти туди менш ніж за 2 тижні. А на цих вихідних разом з новообраним головою Львівської обласної ради Олегом Панькевичем ми провели першу робочу поїздку, яка була присвячена закинутим пам’яткам Бродівського району Львівщини. Вдалося трохи оглянути і Броди. Місто надзвичайно цікаве, але часу на його вивчення майже не було. Встиг подивитися лише половину пам’яток міста. Станом на позавчора костел у Язлівчику має такий вигляд: Унікальний дерев’яний млин в селі Бовдури мені показав сам голова обласної ради. Виявилося, що Олег Панькевич сам є великим оцінювачем архітектурних...

Це був мій другий візит у Чорнокозинці за останні півроку. Сюди ми йшли пішки з Кудринців з . Йшли пішки, по єдиний «зручний автобус» з Кам’янця вирушає о 13.00 і відразу ж о 14.25 повертається назад. Власне, йти з Кудринців пішки не смертельно, навіть приємно. Надзбручанські краєвиди тут гарні (як і скрізь на колишньому кордоні двох імперій). Особливо добре, якщо є навігатор. З навігатором – десь 2 – 2,5 години. Без нього, напевне, довше :) Тільки майте на увазі, що якщо спізнитесь на автобус, повернутися буде проблематично: Чорнокозинці – тупиковий пункт ґрунтовки, ще автівки – досить нечасте явище. Поселення Чорнокозинці вперше...

Від Язловця до містечка Золотий Потік, що на протилежному боці Стрипи, веде досить складна ґрунтова дорога. Щоправда, можна об’їхати і через райцентр Бучач асфальтовими дорогами, та я все ж раджу більш коротку, важку, але неймовірно цікаву дорогу. Проїхати тут можна будь-якою легковушкою: вмикаємо першу передачу і обережно спускаємося крутим серпантином у долину річки Стрипа. Хоч до Карпат звідси ще далеко, але види дорогою типово карпатські. Після мосту через річку минаємо село Скоморохи, невеликий підйом на гору і незабаром ми у Золотому Потоці, який, на щастя, лежить поза туристичних трас. На щастя, тому що завдяки його віддаленості від...

Сьогодні Язловець – маленьке село у Бучацькому районі Тернопільщини з населенням трохи більше 600 мешканців. А колись одне з найстаріших поселень Західного Поділля було містечком, яке називали «ключем Поділля». Коли воно виникло, невідомо: в давньоруських літописах згадка про Язловець відсутня. Але вірогідно, що дерев’яна фортеця в ті часи тут все існувала. Для початку розберемося з назвою. «Яз» – так в давнину називали огорожу у вигляді вкопаного частоколу. В його сиділи вартові – «ловці». Симбіоз двох слів дає «Язловець». Є і інша легенда про чоловіка на ім’я Яз, який був мисливцем, заблукав в лісі серед трьох пагорбів, осів тут і заснував...

У селі Кошилівці, що лежить на березі річки Джурин на шляху з Товстого (Тлустого) до Язлівця, знаходиться ще один оборонний середньовічний храм. Як і Георгіївська церква у Касперівцях, Успенський храм в Кошилівцях нещодавно був зіпсований попами. Але спочатку, про приємне: з Кошилівців родом відома усім Баба Параска (Королюк Параска Василівна) – активна учасниця так званої Помаранчевої революції у 2004 році. Щоправда, шукати там її годі: проживає вона у селі Дорогичівка, так само Заліщицького району. А ще, у 1870 році біля Кошилівців археологічні розкопки, які дали поштовх для відкриття та вивчення Трипільської культури на території Східної...

Касперівці лежать в долині Серету неподалік від його впадіння у Дністер на шляху з Борщова до Заліщиків. Дорога сюди багатообіцяюча: складний серпантин, так само як і архітектурна пам’ятка – стара оборонна церква, заради якої їдуть в село. Але там внизу, за серпантином, буде розчарування: вас зустріне спаскуджений місцевими чи то мешканцями, чи то попами, чи то горе-реставраторами храм… Офіційно свій початок поселення бере у 1469 році, хоча до того життя тут вирувало ще не одне століття. На території Касперівців виявлені археологічні па¬м'ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов'янської, давньоруської...

Вітаю, друзі! Щойно повернувся зі Львова (візит туди і був основною причиною моєї неактивності в останній тиждень). Я завжди боявся, що закохаюся в це місто, і що Чернівці і Кам’янець перестануть бути для мене “the must” після того, як я ближче познайомлюся зі Львовом. Тому і боявся глибше вивчати його, захоплюватися ним. Так і відбулося. На сьогодні Львів для мене – найкраще місто. Відразу ж хочу попросити вибачення у всіх моїх львівських друзів і знайомих за те, що не з ким так і не зустрівся. Поїздка була не краєзнавчою, а робочою. Часу дійсно не було. Якщо він і був, то тільки тоді, коли нормальні люди ще або сплять, або працюють. Але є...

Назва цього села на березі Нічлави, відомого з XV століття, змінювалася неодноразово. Спочатку воно було «Каролівкою», за австрійських і польських часів – «Корольовкою», за часів совєцької окупації – «Коралівкою». Сучасну назву «Королівка» село отримало у 1989 році. Кололівка, передусім, відома спелеологам, адже поблизу неї розташована карстова печера Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та третя за довжиною серед печер світу. Довжина її ходів складає понад 240,5 км, а площа – близько 2 гектарів. Зустрічаються сталактити і геліктити. Якщо вірити Вікіпедії, то на...

Каштел Люкшич, напевне, найцікавіше з містечок, що входить до муніципалітету Каштела. Тут знаходяться відразу 2 замки, обидва симпатичні і відреставровані. Цього ранку йшов дощ, море бушувало, на небо було затягнуте хмарами, що рухалися незвичайно швидко. Це лише додавало паз мурого шарму містечку з двома середньовічними твердинями. Першим з’явився замок на західній околиці містечка. У 1482 році його збудував дворянин Миховіл Розані на морському узбережжі. Замок знаходиться безпосередньо на узбережжі, і тому презентабельний вигляд має лише з боку моря. Замок Розані: Замкова брама з боку міста: Замкове подвір’я: Замкові мури і церква Св...

У 1476 році письменник, гуманіст і полководець в битві при Лепанто Коріолан Чіпіко спорудив на березі Адріатичного моря свій особняк, який пізніше отримав назву Kaštel Stari («Старий Замок»). Резиденція була поєднанням фортеці і палацу і з’єднувалася з сушею за допомогою мосту. У 1493 році замок охватила пожежа, після чого вібу був реконструйований і ренесансному стилі з аркадами. Це – не замок. Це просто панорама Старої Каштели на фоні гори із благозвучною назвою Козяк. Сам замок одноповерховий і дуже дуже скромний. Навколо замку – скупчення справжньої старої далматинської архітектури. Як ви вже встигли помітити, вона не відрізняється...

Замок у Новій Каштелі збудував у 1512 році дворянин з Трогіра Пітер Антон Чіпіко. Від був прямокутний у плані і оточений оборонними мурами зі східного, північного та західного боку. З півдня фортецю захищали води Адріатики. У 1775 році на березі моря побудували прямокутну сторожеву вежу, яка одночасно слугувала і міської ратушею.     Приклад із замком у Новій Каштелі доводить, що ситуація із псуванням архітектурних пам’яток новими прибудовами і знищення історичного ландшафту міста має місце не лише в Україні. Біля замкової вежі йде будівництво нового готельно-розважального комплексу. Ще декілька місяців, і башта в Новій Каштелі просто...