Закарпаття весна 2012

Планував на ці вигідні Гданськ і околиці (ця поїздка вже втретє в мене зривається), але вийшла не менш цікавіша дводенна подорож – на Закарпаття. Вперше їздив на «Срібну землю» власним авто, і з родиною. За два дні поїхали рівно 700 км за маршрутом: Львів – Долина – Торуньський перевал – оз. Синевір – Воловець – Поляна – Перечин – Ужгород – Мукачево – Шенборн – Верецький перевал – Львів.

Упродовж розповіді – не лише природні і архітектурні прикраси, але й інформація про стан доріг на Закарпатті.

Вирішили їхати через Торунський перевал. У світлі надзвичайної завантаженості траси «Київ – Чоп», це було вірним рішенням. Стан дороги на ділянках «Стрий – Долина» і «Долина – Вигода – Торунь» більш-менш нормальний. На останній ділянці є декілька місць з вибоїнами, але пережити можна. Від дороги через Торунь очікував більшого: красивих краєвидів практично не попадалося. Так саме, і крутих серпантинів, про які я мріяв. Вид з перевалу: 

А ось ділянка дороги від перевалу до Міжгірря – значно гірший. Місця з вибоїнами на трасі переважають. Відразу видно різницю між роботою облавтодорів Франківщини і Закарпаття. А от дорога з Міжгірря до Синевіру дійсно вразила своїм непоганим станом. Погана ділянка – лише останні 3 кілометри до озера. Краєвиди уздовж дороги – неймовірні. Але фотографувати не став, бо фото зовсім не відображає масштабів краси. Величезні гори на Верецькому перевалі на фотографіях виглядають, яка невеличкі пагорби:

На Синевирі ми були вперше в житті. Звичайно, високогірне озеро не могло не вразити: 

В озері дуже багато мальків. А біля озера і в самому озері – жаб: 

Вода в озері:

На вулиці – неймовірна спека, а навколо озера ще лежить багато снігу: 

З Синевиру поїхали через Межгірря – Воловець – Нижні Ворота – Поляну – Тур’ї Ремети на ночівлю до Перечина. Дорога від Міжгірря через Воловець на Нижні Ворота – відносно нормально (лише декілька ділянок з вибоїнами). І гарні краєвиди (не до порівнянні з дорогою через Торунський перевал).

По дорозі зустрічається багато дерев’яних церков верховинської школи. Але більшість з них спаскуджені бляхою. Єдиний небляшиний храм, який зустрівся по дорозі - церква Різдва Богородиці (1780 р.) у селі Пилипець:

А так з дороги виглядає містечко Воловець:

Стан дороги від Нижніх Воріт до Перечина – просто жахливий (особливо, від Поляни до Тур’їх Реметів). Категорично рекомендую об’їжджати цю ділянку! Заночувавши в Перечині, рано з ранку я поїхав оглядати Невицький замок. О 7.30 я вже був біля замку єдиним його відвідувачем: 

Неканонічні види замку:

Від замку відкривається чудова панорама Ужанської долини:

На передньому плані – Невицьке, на задньому – Ужгород: 

«Вікно в Закарпаття»:

В Унгвар заїжджати не стали. Лише оглянули місто з траси:

Ужгородський замок і середмістя:

В Мукачеві багато погуляти не довелося: Маргарита вела себе не дуже добре. Їй, на відміну від мене, більше подобаються природні цікавинки. А от ратуші і палаци їй не цікаві:

Сакури на вулицях Мукачева:

Мукачівський замок – напевне, найдовершінійший і найфотогенічнійший в України: 

Майже на півдня зупинилися біля мисливського замку Шенборнів біля Чинадійове. Неймовірно цікаве, охайне і мальовниче місце, the best Закарпаття! 

Тут дуже багато сакур:

Найгарніший Schloss в Україні:

Вчора вперше в житті побував в середині:

«Карпати» - найгарніша залізнична станція в Україні: