Ясениця-Замкова

Ясениця-Замкова хоч територіально і належить до Старосамбірського району, проте стрімка гірська річка і, хоча і не дуже великі, Карпати, кажуть нам, що ментально ми вже на Турківщині - самому гірському районі Львівщини. Зупинитися в Ясениці варто хоча б на півгодини, щоб побачити дзвіницю, рівної якої немає серед усіх дерев'яних (і не лише дерев'яних) дзвіниць України.
Село відомо з 1538 року, проживає 1,5 тис. населення. Парафіяльна церква в селі існувала вже у 1507 році. Попередником сучасної церкви була також був дерев'яний храм. Він мав три зруби і три верхи. Над вівтарем і навої вони були тризаломні, а над бабинцем мали один залом, в якому була влаштована дзвіниця. Ця церква простояла до початку ХХ століття.

У 1903 році за проектом відомого архітектора українських церков Василя Нагірного було зведено нову дерев'яну церкву Собору св. Архістратига Михаїла. На відміну від попередньої "бойківської" церкви храм збудовано хрещатим в плані. Великий світловий восьмерик її нави вкритий грушастою банею з ліхтарем і маківкою.

Але повернемося до найцікавішого - дзвіниці. Можете вірити, а можете - ні, але дзвіниця в Ясениці-Замковій - це дерев'яний шедевр, на фоні якого будь-яка карпатська церква буде лише додатком до неї. Повністю дерев'яних (без бляхи) церков на Бойківщині взагалі не лишилося, а от дзвіниця - чудом вижила. Хочеться лише побажати всім нам, щоб це чудо невідомих, але геніальних, майстрів ще довго милувало наші очі і серця.

Якщо вірити писемним джерелам, дзвіницю звели у 1767-1779 роках. За переказами, її перенесли до Ясениці з села Ісаї, де, до речі, теж збереглася оригінальна дерев'яна церква. Дзвіниця здається масивною і високою, хоча висота її, насправді, не така і велика - всього 14 метрів. В плані вона являє собою квадрат розмірами 6 х 6 метрів. Має три яруси, де кожний вищій менший за попередній.

Перші два яруси виконані в зрубі й оточені аркадами-галереями. На першому була комора, де зберігалося церковне начиння, старі ікони і мед з церковної пасіки. На другому розташовувалася каплиця Покрову Пресвятої Богородиці.

Та третьому ярусі невеликі арочні отвори нагадують бійниці замкових башт. Тут, власне, і була дзвіниця. Вкритий верхній ярус низьким восьмибічним наметом.

У 1970 році дзвіницю було відреставровано стараннями архітекторів Ігоря Старосольського та Іван Могитича. Сьогодні в дзвіниці знаходиться невеличкий музей народного побуту.

Поруч з храмовим комплексом знаходиться залізнична станція з вокзалом австрійських часів:

Капличка біля церкви:

Вхід на церковне подвір'я:

Один з хрестів на цвинтарі:

Сільський будиночок:

Панорама села: