Вернон

З Вернона почалося моє знайомство з Нормандією – землею, яка яскравістю, самобутністю і готичністю може зрівнятися хіба що з Помор’ям навколо Гданська. Вернон (Vernon) - невелике французьке місто з населенням 25 тис. чоловік, розташований у Верхній Нормандії приблизно на півшляху між Парижем і столицею Нормандії Руаном. З Парижf поїзд на Вернон і Руан відправляється з вокзалу Сен-Лазар і добігає до Вернона за 45 хвилин. Сучасний Вернон розташований на обох берегах Сени. Сьогодні ми познайомимося з лівобережною частиною міста, а завтра – з колись окремим містечком Вернонне на правому березі Сени. В місті збереглося аж два середньовічних замки, костел-колегіата у стилі полум’яніючої готики, ратуша, середньовічний млин і купа фахверхових будиночків. Коротше, повний набір!

Разом із сусіднім містом Жизор (Gіsors), Вернон набув великого військове значення після створення герцогства Нормандія в X столітті. Ричард де Ревьєр (Rіchard de Revіers), нормандський лицар з Вернона, був учасником битви під Гастингсе (1066 р.), а потім ввійшов у коло вищої англонормандской аристократії і став засновником англійського дому Де Ревьер. Вернон відігравав важливу політичну і військову роль у ході конфліктів династії Капетингів із Плантагенетами (1159-1259 роки). У 1196 році Філіп ІІ Август відвоював місто в англійців і приєднав до французького королівства: це відбулося ще до того, як до складу володінь французьких королів увійшла вся інша Нормандія (1204 рік). При Філіпі ІІ Августі був побудований Вернонський замок, єдиною уцілілою частиною якого на сьогоднішній день є значний донжон, іменований також Архівною вежею. Заступником і благодійником Вернона вважається Людовик ІX Святий (1214-1270 роки), французький король і керівник 7-го і 8-го хрестових походів. Починаючи з 1227 року, тобто практично відразу після коронації, монарх став часто приїжджати у Вернон, де зустрічався зі своїм другом і радником Едом Ріго (Eudes Rіgaud) (близько 1210-1275 рр.), архієпископом Руана. Людовик Святий багато зробив для Вернона. Зокрема , він заснував тут лікарню Отель-Дьє (зараз вона має ім'я святого Людовика - Hоpіtal Saіnt-Louіs), особисто контролюючи її будівництво, а згодом навіть відвідуючи пацієнтів. Розповідають, що він підносив видужуючим м'ясо, що королівські кухарі приготували для нього, підходив до ліжок пацієнтів, справлявся про їхнє здоров'я і власноручно годував. Цей скромний і благочестивий король допомагав Вернону ііншими щедрими пожертвуваннями. У 1720-х роках Людовик XV віддав Вернон разом з Жизором і іншими сусідніми маєтками графських доменів французькому полководцю Шарлю-Луї-Огюсту Фуку, герцогу де Бель-Їль (Charles-Louіs-Auguste Fouquet, duc de Belle-Іsle) (1684-1761 роки), онуку інтенданта фінансового відомства Николя Фуку), в обмін на його землі на острові Бель-Їль. Саме при маршалі Бель-Їль Вернон обзавівся власним "Версалем": ставши хазяїном цих місць, герцог значно розширив побудований у другій половині XVІІ століття замок Бізі, що з тих пір набув воістину королівського розмах. У 1749 році маршал приймав у цьому замку Людовика XV і маркізу де Помпадур. Замок існує і понині (знаходиться він, щоправда, у деякім віддаленні від центра Вернона). Після смерті маршала Бель-Їль його володіння перейшли до корони, а пізніше, у 1788 році, були подаровані Луї Жану де Бурбону, герцогу де Пентьєвр (Louіs Jean Marіe de Bourbon-Penthіеvre) (1725-1793 роки), онуку Людовика XІ і маркізи де Монтеспан. Під час Франко-прусської війни 1870-1871 років Вернон героїчно обороняли мобільні підрозділи з департаменту Ардеш на півдні Франції. То був один з декілької переможних для Франції епізодів цієї короткої війни. Оборону Нормандії забезпечували не тільки солдати з цих місць, але і представники більш віддалених департаментів, включаючи трохи рот з мобільних ардешських батальйонів. Мова йде про так званих "мобилях" - рухливої національної гвардії, що за законом 1868 р. набиралася з молодих чоловіків, які за якимись причинами не потрапили до складу чи армії резерву. Так сталося, що особливу роль у захисті Вернона від прусських військ зіграли саме ардешські солдати і офіцери, деякі з яких були тут же і вбиті. У пам'ять про ті події в місті в 1873 році був установлений гранітний обеліск, а вулиця, на якій донині знаходиться цей монумент, ще раніше була перейменована на честь ардешських ополченців - Avenue de l'Ardеche. Від старовинного замку на лівому березі Сени збереглася Архівна вежа (Tour des Archіves) на вулиці Rue des Ecurіes-des-Gardes. Вежа має висоту 22 м і товщину стін понад 3 м і є донжоном середньовічного Вернонского замка, його єдиною збереженою частиною. Біля вежі можна побачити руїни середньовічної фортечної стіни. Цей замок був побудований у XІІ столітті. Це один з рідких для Нормандії прикладів круглих середньовічних веж (іншим служить вежа Жанни д'Арк у Руане, зведена також при Філіпі ІІ Августі). На думку істориків, вежа була побудована ще в 1123 році англійським королем Генріхом І, сином Вільгельма Завойовника. Імовірно, як і інші нормандські вежі, вона мала в плані квадратну форму, а потім була знесена, щоб звільнити місце для нинішньої, що з'явилася при Філіпі ІІ Августі. У 1305 році в замку відбулося весілля Маргарити Бургундської (1290-1315) і майбутнього короля Людовика X. Не пройшло і десяти років, як Маргариту Бургундську було викрито в подружній невірності і вона була заточена в фортецю Шато-Гайар, де і вмерла (імовірно, її убили), після чого була похована в монастирі ордена францисканців, біля Вернонского замка (монастир був зруйнований під час революції). У 1771-1850 роках, коли донжон утратив військове призначення, у вежі розміщався міський архів, звідки і пішла її нинішня назва. З тераси Архівної вежі відкривається красива панорама Вернона і долини Сени. Але на цю оглядову площадку туристів пускають тільки у вересні, під час Днів культурної спадщини. Залишки мурів: На головній площі міста знаходиться головний храм Вернона - колегіата, ратуша (мерія) і офіс туристичної інформації в середньовічному фахверковому будинку. Головний храм Вернона присвячений Богоматері і офіційно називається колегіальною церквою Нотр-Дам. Колегіальними називаються церкви, що керуються колегіальним капітулом - радою, що складається з каноніків (на відміну від дійсного собору, це проста колегіальна рада, а не кафедральний; єпископської кафедри тут немає). Колегіальна церква Нотр-Дам у Верноні почала будуватися ще в романську епоху, у середині XІ століття, а завершений храм був тільки в XVІІ столітті. Вигляд церкви містить у собі відразу кілька архітектурних стилів: наприклад, вівтарна частина відноситься до XІ століття і виконана в романському стилі, "англонормандська" готична вежа над середхрестям датується XІІІ століттям, а прикрашений розою-вікном фасад XV століття являє чудовий приклад зрілої і пізній (полум'яніючої) готики. Церква серйозно постраждала під час Французької революції. Наступним непростим періодом у її історії стала Друга світова війна, коли бомбардування зруйнували практично усі вітражі церкви. Після війни храм вілреставрували, а його інтер'єр поповнився новими яскравими творами мистецтва, серед яких особливо цікаві сучасні вітражі на релігійні теми, виконані Жераром Ерме і Мирей Жюто - майстрами із Шартра. Більшість цих вітражів не містять зображень конкретних чи фігур сюжетів, однак запам'ятовуються вміло підібраною колірною гамою, що не просто створює визначений художній образ, але і несе в собі символічний зміст, нагадуючи про яке-небудь біблійне виречення чи прославляючи якогось святого. Крім вітражів, в інтер'єрі вернонської церкви варто побачити красивіший орган початку XVІІ століття і цікавий мармуровий надгробок того ж періоду. Тут також можна помилуватися високим світлим нефом зі стрункими колонами, на яких установлені статуї апостолів, і низкою похмурою вівтарною частиною, де збереглися коштовні романські капітелі. Головний неф храму: Вівтарна частина: Архітектурні деталі храму: Як і в багатьох інших містах Нормандії, у Верноні багато фахверкових будинків (по-французькому їх називають "будинками з коломбажем"). Схожі будівлі в безлічі зустрічаються також, наприклад, у Німеччині і Ельзасє, так що тут Вернон тим не унікальний. Щоправда, ми тут маємо варіант нормандського фахверку, який відрізняється від всіх інших. Він трохи неохайний у порівнянні з іншими. Такі будинки на основі дерев'яного каркаса з глинобитним заповненням будувалися в першу чергу з розумінь економії і щоб заповнити недолік більш міцних матеріалів; глинистий ґрунт і деревина були менш дорогими і більш розповсюдженими матеріалами, чим, скажемо, камінь. Саме така ситуація склалася в середні століття в Нормандії і, зокрема , у Верноне. Тому житлові будинки протягом декількох століть будували в основному фахверковим методом. Кульмінація фахверкового будівництва прийшлася на кінець середньовіччя і епоху ренесансу. Причому, що характерно, фахверкові будинки будували для себе не тільки громадяни середнього статку, але і багаті вернонські купці. Популярність цього типу конструкції пішла на спад приблизно в середині XVІ століття, коли люди стали частіше будувати будинки, менш піддані пожежам і більш відповідні новим естетичним вимогам. Утім, деякі будівлі в цьому стилі з'являлися ще й у XІ столітті. Незважаючи на руйнування, що випали на долю Вернона під час Другої світової війни, у місті збереглося досить багато (понад двісті) первозданних фахверкових будівель, вивчаючи які, можна зрозуміти основні принципи і елементи фахверкового будівництва (наприклад, поверхові виступи) і оцінити хронологічну еволюцію і регіональні розходження цього типу архітектури. Скажемо, фахверк у долині Сени в районі Руана і Вернона відрізняється від фахверка в Нижній Нормандії. Найбільш цікаві вулиці Старого Вернона, на яких збереглися оригінальні фахверкові будівлі: Rue du Chapіtre, Rue St Sauveur, Ruelle Malot, Rue Potard, Rue de la Boucherіe. Ліворуч від колегіальної церкви на куті вулиць Carnot і Saіnt-Sauveur знаходиться один із самих старих і знаменитих фахверкових будинків міста, що одержав назву Maіson du Temps Jadіs, тобто "Будинок старих часів", чи "Будинок старовини". Будинок завалюється убік дороги, що підкреслює його глибоку старовину. Сьогодні в цьому історичному будинку розміщається офіс туристичної інформації Вернона (Offіce de Tourіsme). Цей триповерховий фахверковий будинок був побудований у середині XV століття. В архітектурі будинку привертають на себе увагу традиційні вікна з перемичками, а також поверхові виступи (encorbellements), що були характерні для нормандської фахверкової архітектури в долині Сени. Для чого були потрібні ці поверхові виступи? Чому верхні поверхи нависають над нижніми? Існувало кілька причин для будівництва фахверкових будинків такими от "сходинками". По-перше, це дозволяло збільшити житлову площу (виграш міг складати до 3 кв. м на поверх). Заодно бралися в розрахунок і податкові розуміння, оскільки поземельний податок розраховувався в тому числі і по площі землі, що займало будинок. Таким чином, завдяки цим виступам у будинку з'являлося трохи "зайвих" квадратних метрів, що податком не обкладалися, - чимале фінансова, а заодно і психологічна перевага. По-друге, така конструкція дозволяла захистити дерев'яний фасад від згубної для нього вологи: кожен вищестоящий поверх, виступаючи вперед над попереднім, охороняв його від намокання, оскільки вода стікала безпосередньо на землю. По-третє, виступи мали і визначене естетичне значення, оскільки сприяли розвитку фасадної скульптури та інших декоративних елементів (у тому числі балконів і еркерів). Кутовий стовп Будинку старих часів прикрашає різьблена дерев'яна композиція "Благовіщення". Ангел зображений ліворуч стовпа, Діва Марія - по правий бік, так що кут будинку як би служить границею між людським і небесним світом. Пік застосування таких різьблених прикрас на фахверкових будинках прийшовся на кінець XVІ - початок XVІІ століття. Кутовий стовп служив одночасно важливим архітектурним елементом і засобом орнаментації фасаду. Тут часто встановлювали скульптури з дерева і навіть каменю. У Верноні всі подібні зображення носять релігійний характер, тоді як в інших містах регіону можна зустріти і мавп із драконами, і заморських дикунів... Вернонські ж різьбярі, видимо, надихалися в першу чергу церковною скульптурою, тим більше що, наприклад, майстру, що виконав це "Благовіщення", було потрібно зробити лише пари кроків, щоб подивитися на роботу колег, що створювали кам'яний декор вернонського храму. Навпроти Будинку старих часів і головної міської церкви знаходиться ратуша Вернона, вона ж мерія (Hоtel de vіlle/Maіrіe de Vernon). Нинішній будинок ратуші був побудований у 1895 році з ініціативи тодішнього мера міста, Адольфа Баретта (Adolphe Barette), який влаштував конкурс серед архітекторів. Сьогодні ім'ям Барретта названа площа, на якій знаходиться ратуша (Place Barette). Колишній будинок мерії при будівництві нової ратуші було знесено: це було занадто скромне і тісне спорудження, затиснуте між двома бакалійними крамницями. Баретт же вирішив звести стравжній палац із просторими красивими залами, розташований на широкій площі. Тому цілий квартал старих будинків напроти церкви був знесений, а на місці, що звільнилося, виникла площа з новою ратушею. Її перший камінь був закладений у 1894 році, а вже в наступному році ратуша була урочисто відкрита. Прикмета нового часу: башточка ратуші перевершує по висоті дзвіницю розташованої напроти церкви. Башточка грає чисто декоративну роль, але для тодішньої влади це було справою принципу: продемонструвати свою незалежність від церкви і перевагу. Утім, якщо не знати, яке з будинків на площі вище - чи ратуша церква, - те помітити це досить важко. На фасаді ратуші можна помітити ніші, що пустують, що призначалися для погрудь герцога Албуферського і Адольфа Баретта, але в підсумку залишилися не зайнятими. Крім того, фасад у декількох місцях прикрашає герб Вернона, на якому зображені листи кресс-салата. Настільки незвичайна геральдика зв'язана з легендою про Людовиа Святого. Цій же легенді присвячений забавний вітраж на другому поверсі мерії, створений у 1964 році великим нормандським майстром, художником по склу Франсуа Декоршмоном). Разюче, що цей яскравий і задерикуватий добуток з кольорового скла в дійсності є утвором 84-літньої людини! Вийшовши з вернонської ратуші, прогуляємося трохи старими середньовічними вуличками, що оточують головний храм Вернона. Ці вулиці вціліли під час бомбардувань останньої війни і зберегли свій історичний вигляд з мальовничими фахверковими будинками і бруківками. Наприклад, праворуч від храму проходить вулиця Капітулу (Rue du Chapіtre), на якій колись жили каноніки колегіальної церкви Вернона. Зберігся лише один з цих будинків, що займає ділянка під номером 3. Ця фахверкова будівля датується XVІ-XVІІ ст., однак цокольний поверх значно давніший (імовірно, XІІІ століття). По вулиці Rue du Chapіtre ми дійшли до перетинання з Rue Bourbon Penthіеvre, що виходить на Сену. Раніше на цій вулиці знаходилася одні з п'яти міських брам. У тій частині вулиці, що розташована ближче до колегіальної церкви, збереглося досить багато стародавніх будинків. Наприклад, на куті з Rue du Chapіtre можна побачити досить високий фахверковий будинок, що, можливо, ніколи належав каноніку (адреса: Bourbon Penthіеvre, 15). Побудовано він був на рубежі XV-XVІ ст. Основна фахверкова частина трохи втоплена стосовно кам'яного цокольного поверху: це говорить про те, що у свій час вона була оштукатурена. Над вхідними дверима раніше знаходився герб, нині стертий. По іншій стороні вулиці тягнеться цілий ряд невисоких фахверкових будиночків з характерними поверховими виступами і нависаючими дахами. Якщо подивитися тепер убік церкви, то ми побачимо її східний край з вежею середхрестя (початок XІІІ століття, прекрасний зразок нормандської готики) і витонченою каплицею Богоматері, побудованої в другій половині XІ століття. Саме з цієї сторони вернонську церкву любив малювати Клод Моне. У цій же частині вулиці Rue Bourbon Penthіеvre знаходиться один з найвідоміших історичних будинків Вернона - колишня комора La Vіeіlle Gabelle, що займає будинок під номером 5). Будинок був побудований у XVІІ столітті і протягом сторіччя служив соляною коморою. Згодом він належав Луї Жану де Бурбону, герцогу де Пентьєвр (Louіs Jean Marіe de Bourbon, Duc de Penthіеvre) (1725-1793), онуку Людовика XІ і маркізи де Монтеспан. Після цього повернемо на вулицю Рятівника (Rue Saіnt-Sauveur) - одну із самих старих і типових вулиць старого Вернона, на якій раніше існував горіховий ринок. По ліву руку піднімаються древні стіни колегіальної церкви, а перед видніється ратуша, задній фасад Будинку старих часів і накопичення косих будиночків, що нагадують зім'яті чиєюсь рукою дитячі будівлі з картону. Узагалі ця невелика площа уражає щільністю фахверкових наворотів. Тепер звертаємо у вузький провулок, що іде праворуч, Мало (Ruelle Malo), зображення якого зустрічаються в архівах уже з XV століття. Менше століття тому ця стародавня вуличка відрізнялося самим що ні на є середньовічним виглядом: стіни, що облупилися, що покосилися фасади, розбиті бруківки... Сьогодні вона почасти приведена в порядок і стала більш "цивілізованої", однак не позбавилася зачарування. В кінці вулиці Rue Bourbon Penthіеvre на набережній Сени знаходиться особняк Pavіllon de Penthіеvre, що був побудований наприкінці XVІІІ століття для того самого Луї Жана де Бурбона, герцога Пентьєвр - найбагатшої людини у Франції того часу (розміром стану він перевершував самого короля). Герцогу Пентьєвр, що був комерсантом, добродійником і власником цих земель, нерідко приходилося цілому годинами приймати в цьому особняку своїх підданих, вислухуючи їхні скарги і клопотання. Колишній готель Grand Carf (поч. ХХ ст.): Фахверки і костел: Сена в Верноні: Вид на протилежний беріг Сени. Про нього – у наступній розповіді:

При написанні використано матеріали сайту http://www.mishanita.ru