Старокостянтинів

Попередня стаття
Буки: дивовижний осінній каньйон
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії

П'ять років поспіль працював у Хмельницькому і кожні вихідні їздив до родини у Київ. Зараз навпаки: працюю у Києві і кожні вихідні їжджу до родини у Хмельницький. Війна повернула все на 180 градусів. У травні 2022 року з'їздили у Старокостянтинів - старовинне місто князя Костянтина Острозького на межі Поділля і Волині Місто знаходиться далеко в тилу. Але його регулярно обстрілюють ракетами. Бо в Старокостянтинові - військовий аеродром. Москальські бомбардування не допомагає: потужність української авіації лише міцнішає.

На місці злиття річок Ікопоті і Случі стоїть симпатичний замок Острозьких з короноподібною вежею, замковою церквою, мурами та брамою. В 500 метрах над Случчю - ще одна висока оборонна вежа домініканського монастиря А ще в місті є костел, неоготичний водяний млин, декілька старих церков і набережна з химерними залізними фігурами Миколи Мазура

Найпівденніший на теренах Волині замок знаходиться в Старокостянтинові. Декілька кілометрів на південь - це вже Поділля. Але рельєфна відмінність між двома регіонами чітко відчувається по дорозі з Хмельницького: чим ближче до Старокостянтинова, ти ландшафт стає більш рівнинним. В Старокостянтинів простіше добиратися автобусом з Хмельницького, бо поїзди ходять за досить незручним графіком і вокзал далеко від центру міста. В Старокостянтинові крім замку представляє інтерес оборонна вежа домініканського монастиря, костел капуцинів і набережна з фігурами залізних монстрів. А так центр міста - цілком совковий, не рахуючи буквально парочки дореволюційних будівель.

P4157552

Довгий час вважалося, що місто заснував князь Василь-Костянтин Острозький у 1561 році. Однак нещодавні дослідження виявили, що Старокостянтинів є літописним містом Кобудем, історія якого налічує 800 років. Місто належало до земель Болохівських князів, знаходилось на Чорному шляху. Сам же Старокостянтинів заснований в 1525 році як поселення Колищенці (Колищенец), яке вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці».

5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзьке право для міста. У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Констянтинів, після заснування міста Новокостянтинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів.

P4157547

Гравюра Старокостянтинова, що знаходиться в музеї в замку:

P4157533

У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста: насипаний земляний вал, укріплений колодами, були побудовані кам'яні башти. Виходом із міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибожські на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські — в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки. На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень.

P4157551

У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів що наближаються. Про серйозності укріплень міста говорить те, що, починаючи з 1575 року, кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділлі вторгалася тридцятитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху. 

Замок збудовано на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі і Ікопоті, що по формі подібна до видовженого трикутника, дві сторони якого омивалися водою, а третя межувала з містом. Від міста замок мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 метра і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру частково зберігся лише з західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві. 

На думку окремих дослідників дещо курйозним виглядає Старокостянтинівський замок з погляду розпланувальної композиції. Площа замку є чи не найбільшою серед волинських замків, проте вона ніколи так і не була забудована. Головні замкові споруди — князівська резиденція (палац), домова церква і оборонна вежа, притулені одна до одної так ніби під час їхнього зведення забракло простору.

Для в'їзду і оборони зі сторони міста була влаштована в'їзна брама, яка була включена в оборонне кільце замку. Брама була обладнана підйомним мостом. Вимурувана з каменю, другий ярус — цегляний, в проекції квадрата. Залишився лише перший ярус, в якому влаштовано наскрізний арочний проїзд. Частково зберігся декор західного фасаду. Накрита шатровим дахом.

В останні роки здійснено не дуже вдалу реставрацію брами:

P4157527

Князівський палац, що являє собою видовжену в проекції двоповерхову будівлю розташовану майже впритул до південної берегової лінії, значно постраждав також і внаслідок нефахово проведених реставраційних робіт 1990-х років. Стіни, викладені з пізньосередньовічної цегли, виявилися неготовими до навантаження залізобетонного перекриття.

Домова церква Пресвятої Трійці знаходиться в більш-менш пристойному стані і була відновлена завдяки отцю-настоятилю Степанові Капустинському і парафіянам УПЦ КП. Це невелика за розмірами храмова споруда з апсидою і сиґнатуркою. Споруду перекрито циліндричним і хрещатим склепіннями. Простір нави поділено простінками, що спираються на чотири стовпи, з характерними стрілчастими арочними прорізами. Храм оздоблено розписами виконаними в різні часи. Зосібна в 1987 році на південній стіні церкви виявлено, як гадають, парні портрети князів Василя Костянтина і його сина Олександра. Мистецтвознавці вважають, що на розписах відворено реальну подію, яка мала місце 1603 року - передчасну смерть Олександра Острозького, що само собою вже унікально для історії українського мистецтва XVII століття.

P4157523

P4157530

Масивна оборонна прибудова з південного боку храму, що нині використовується як ризниця, в минулому мабуть була однією з п'яти відомих замкових веж.

P4157546

Архітектурним акцентом південно-західного рогу замку є двоярусна оборонна вежа з стрільницями для фронтального та флангового обстрілу. Прикрашена двоярусним аттиком, поширеним на ту частину резиденції, що прилягає безпосередньо до вежі. Перекриття першого ярусу склепінчате — півсферичне, другого ярусу — по балках.

P4157548

P4157526

Залишки замкових стін:

P4157528

P4157553

З 2010 року Старокостянтинів включено до списку «Міст пріоритетного втручання» в рамцях пілотного проекту Ради Європи «Реабілітація культурної спадщини історичних міст». Передбачається створення Державного історико-культурного заповідника «Старий Костянтинів», реставрація пам'яток. Власне, замковий комплекс сьогодні перебуває в досить занедбаному стані. Проте з приміщеннях палацу зараз створюється музей.

P4157531

P4157532

P4157534

Замкові приміщення,які ще чекають на реставрацію:

P4157535

P4157536

P4157539

В декількох сотнях метрах на південь від замку знаходиться ще один елемент украплень міста - оборонна вежа монастиря домініканців:

P4157566

Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир збудовано майже одночасно з замком. Якщо замок був форпостом православ'я, то монастир - католицизму.

P4157567

Історія постання цієї самобутньої пам'ятки сакрально-оборонної архітектури не досить вивчена. З певністю можна говорити лише про будівництво вежі-донжона біля південного оборонного кордону міста в часі здійснення грандіозного проекту побудови цілого Костянтинова між 1561–1580 роками з ініціативи князя Василя Костянтина Острозького. Донжон висотою близько 70 метрів повинен був надійно забезпечити огляд і простріл значного терену. Вежа складається з шести ярусів, сполучення між якими було через гвинтові сходи, влаштовані в півциліндричній башточці в північно-східному куті. Мурована з каменю і цегли.

P4157565 

Товщина стін першого ярусу — 2,8 м. Освітлення — через вікна. На першому, третьому і п'ятому ярусах — прямокутної форми, на другому, четвертому й шостому — стрілчатими. Вежа пристосована для ведення вогню з різних видів зброї. Має бійниці з внутрішніми камерами та ключоподібнимим отворами, прорізані в кам'яних блоках. Верхній ярус завершує витончена аркатура. Була накрита шатровим дахом.

P4157569

Монастир був осередком чернечого життя римо-католицького ордену отців домініканців протягом 1613–1832 років. Після розформування монастиря і перебудови храму на російську церкву наприкінці XIX століття, відомий також як собор Воздвиження Чесного Хреста. Зазнав нищівних руйнувань в часі Першої світової війни й протягом XX століття не відновлювався. З 2003 року в користуванні монастиря Воздвиження Чесного Хреста Хмельницької єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

P4157572

Руїни костелу:

P4157571

P4157568

Між замком і оборонною баштою знаходиться ще одна цікава старовинна будівля - заїзд:

P4157557

На західній околиці старого міста стоїть костел Святого Івана Хрестителя з монастирем ордену отців капуцинів — архітектурний ансамбль доби пізнього бароко, зведений за проектом архітектора Паоло Фонтана. Костел і монастир збудовані 1750 року князем Янушем Санґушком.

P4157576

P4157577

 P4157578

Чи не єдина стара будівля в центрі міста:

P4157575

В цій будівлі розташовано краєзнавчий музей.

P4157573

Досить цікава є набережна в Старокостянтинові, яку "прикрашають" залізні фігури монстрів авторства Миколи Мазура:

P4157518

Церква Різдва Богородиці (1860 р.):

P4157520

На протилежному березі Случі красується неоготичний млин, збудований у 1905 році:

Річка Ікопоть в останніх промінях сонця:

Попередня стаття
Буки: дивовижний осінній каньйон
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії

Коментарі

> Гравюра Старокостянтинова, що знаходиться в музеї в замку Так вроде ж обычный рисунок, причём непонятно что изображающий. Будущий "возрождённый" город? А то на реконструкцию как-то не тянет. Особенно пугает православный вид доминиканского монастыря.
Як пояснювала екскурсовод, це - умовне зображення Старкона у ХІХ ст.

Да, действительно, старый кляштор доминиканцев в Староконстантинове в современной православной версии - это безвкусица и варварство. Жаль, пропал уникальный архитектурный памятник времён старой Речи Посполитой.

Так, дуже шкода... ((

Деякий час він був Православним храмом.Це можна побачити на старовинних листівках часів Російської імперії.
Замки України. Старокостянтинів Користувач посилається на ваш запис з Замки України. Старокостянтинів пишучи: [...] Оригинал взят у в Старокостянтинів [...]
Оборона вежа вражає і "монстри" незивчні. Дякую!