Рига: Ратушна площа

Сьогодні покажу вам зовсім маленький куточок Риги – Ратушну площу. Головні будівлі майдану – будинок Чорноголових і Ратуша – далеко не оригінали. Знищені в часи Другої світової війни, вони були майстерно відбудовані у Роки Незалежності. 

Будинок Чорноголових (нім. Das Schwarzhäupterhaus, латиш. Melngalvjunams) – найвизначніша кам’яниця Старої Риги, пам'ятник архітектури XIV століття, що знаходиться на Ратушній площі. Побудований у часи Лівонського ордена (1330 - 1353). Вперше згадується у 1334 році, як новий будинок Великої гільдії. Наприкінці XV століття був переданий в оренду Братству Чорноголових, а в 1713 році (по інших джерелах - в 1687 році став їхньою власністю й одержав сьогоднішнє ім'я. До цього ж частіше використовувалася інша, більш романтична назва - «Двір короля Артура».

Наприкінці XIII століття існувало братство св. Георгія, у яке боали молодих, неодружених іноземних купців. Спочатку його патроном був св. Георгій - заступник лицарів і воїнів, пізніше — св. Маврикій (його символ - чорна голова, був у гербі братства) і за ними закріпилося ім'я Чорноголових. 

Об’єднання було повністю світським. Засновниками ризького братства, самої багатого й впливового з існуючих, були комісіонери, агенти і прикажчики ризьких і закордонних фірм. Вони займалися закупівлею й доставкою товарів у Ригу. Заняття це супроводжувалося великим ризиком, на відміну від посередницької торгівлі місцевих осілих купців, центрам яких булав Велика гільдія. Мандрівні прикажчики й закордонні купці створили в Ризі свою противагу - компанію Чорноголових. Хоча остаточно піти від опіки Великої гільдії вдалося тільки наприкінці XVII століття. 

В 1477 Чорноголові орендують приміщення у верхньому поверсі нового будинку в Ризького магістрату. Сам будинок був вибудуваний гільдією ремісників для суспільних потреб. Згодом, вкладаючи гроші в прикрасу й перебудову будинку, Чорноголові стають основними орендарями з рядом переваг. У дообідній час будинок служить біржею, вечорами перетворюючись у місце для відпочинку й розваги бюргерів, залом для проведення урочистих заходів, танцювальних балів і численних концертів.

До другої половини XVI століття організація керувала громадським життям Риги, нарівні, а часто й разом з Великою гільдією. Чорноголові брали активну участь в обороні міста, були діяльними прихильниками Реформації. В 1895 році братство припиняє свою діяльність як корпорація, і стає німецьким купецьким клубом, розформованим після репатріації етнічних німців в 1939 році. 

У різний час, на святах у будинку Чорноголових, офіційно й інкогніто, були присутні російські царі й цариці. Прикрасою залу були парадні портрети монархів Росії і Швеції, у тому числі, подарований особисто, портрет Катерини II. У книзі почесних відвідувачів можна було побачити автограф німецького канцлера Бісмарка. 

Не збереглося зображень первісного виду будинку Чорноголових, що мав розміри приблизно співпадаючі з нинішньою спорудою (17×25 м.). Центральною частиною був зал з невеликим поверхом, що перебуває під ним, розбитим на приміщення, а ще нижче - підвалом. На горищі розташовувалися складські приміщення. При всіх численних переробках і перебудовах збереглося ядро будинку, відтворене й у сьогоднішній будівлі.

Фасад набув звичного вигляду на початку XVII століття, він був виконаний у стилі північноєвропейського маньєризму. Ім'я майстра невідомо, але професор Б. Р. Віппер указував на схожі архітектурні прийоми, використані майстрами при будівництві міської ратуші Бремена (1612) і ризького будинку Чорноголових. Він припускав шукати авторів серед нідерландських майстрів, що працювали в Бремені, Данцизі або Данії. Зараз, приблизно, називають імена Б. Бодекера або А. і Л. Янсенов. Готичні щаблі щипця були заповнені висіченим з каменю лентоподібним декором, на фасаді з'явилися скульптури, художня ковка, годинник. 

В 1684 році був побудований ґанок, що веде від площі на другий поверх. Будинок був ушкоджений під час Північної війни, але досить швидко відновлений. В 1794 була споруджена більша двоповерхова прибудова, а в 1816 - прибудова з боку Даугави, відкритий ґанок замінили на критий вхід з боку Ратушної площі. Остання значна зміна фасаду відбулася в 1886 році, коли були встановлені цинкові статуї Нептуна, Меркурія, Єдності і Миру. У такому виді він простояв до кінця червня 1941 року, коли став однієї з жертв обстрілу житлових кварталів міста німецькими військами. Після війни відновлення було визнано нераціональним і руїни, що простояли до 1948 року, були розібрані. 

На місці знищеного війною житлового кварталу й невеликої Ратушної площі з'явилася більша площа Латиських Червоних Стрільців. Був побудований присвячений їм музей і поставлений пам'ятник. Після відновлення незалежності Латвії площа стала називатися Ратушною (латиш. Rātslaukums), а музей став Музеєм Окупації Латвії. Будинок Чорноголових був відновлений на колишньому місці в 1999 - 2001 роках до святкування 800-річчя Риги. Витрати на будівництво всього комплексу склали 3 мільйони 952 тисячі латів. 

Ризька ратуша - будинок, що служив резиденцією органу ризького міського самоврядування (Ризького рата). Ратуша, яка була відбудована замість першої на ризькій ринковій площі, була вперше згадана в міських джерелах в 1334 році. Перша Ратуша, очевидно, загинула в ході військової кампанії, розв'язаної орденськими військами, що втратили Ригу в 1297 році в результаті народного повстання. З тих часів Рига мала вже декілька будівель ратуші. Передостанню з них було знищено німцями в ході першого артобстрілу міста з території лівобережжя Даугавы 29 червня 1941 року.

На початку XXI століття був створений проект реновації Ратуші, який був здійснений до 2003 року. Тепер на місці історичного будинку - копія, яка по-різному оцінюється архітекторами й проектувальниками. Новий будинок служить резиденцією Ризької думи.