Кам'янець-Подільський

Я досить часто пишу про те, як люблю Кам’янець, але й досі не спромігся написати хоча б один змістовний матеріал про місто-фортецю (якщо не рахувати невеликі фотонариси). І якщо ми вже зачепили тему фортифікацій Поділля, то, користуючись нагодою, розповім і про Стару фортецю в Кам’янці-Подільському, її історію та коротку історію міста над Смотричем. За однією з гіпотез, висунутою польськими істориками ще на початку ХІХ століття, підтриманою архітекторами-реставраторами Євгенію Пламеницькою та її донькою Ольгою Пламеницькою (також архітектором-реставратором) початок міста-фортеці сягає початку І тисячоліття нашої ери і пов'язаний із дако-...

Щасливий той, кому протягом місяці двічі пощастило добувати в столиці Поділля. Двічі щасливий той, хто зробив це у жовтні. Адже жовтень – найкраща пора для відвідування Кам’янця. Осінь в мене вже давно асоціюється з Кам’янцем, а Кам’янець – з осінню. Осінь – з жовтим листям на деревах і під ногами, а дерева з жовтим листям – з каньйоном Смотрича. Каньйон Смотрича – з каменем, а камінь – з замками. Ланцюжки асоціацій можна продовжувати безкінечно, і в різні сторони. Якась з них закінчиться на неповторних кам’янецьких красунях, а якась – на кам’янецькому метро. Романтичніше за все виглядає сонний ранковий Кам’янець. Каньйон густо вкритий...

Немає на Поділлі міста, кращого за Кам’янець, і немає кращого Кам’янця, ніж Кам’янець восени Власне, за осінню я і їхав цього разу до одного з найулюбленіших своїх міст на планеті. Щоправда, трохи помилився: треба було вже ж таки їхати на тиждень-другий пізніше, коли жовтогарячо-листопадова осінь у повній мірі вступає у свої права. Проте я не пожалкував. Всупереч дощу і снігу, який прогнозували синоптики, погода виявилася дуже непоганою, як для середини жовтня: жодних опадів і навіть трохи сонечка. А те що, не вдалося побачити осінь у всій красі, скоріше не біда, а додатковий привід для відвідання подільського Вавелю. Новопланівський міст...