Кам'янець-Подільський район

Поділля (особливо на півдні) заворожує своїми каньйонами, скелями, міні-фіордами, меандрами і гірськими пейзажами. Хоча "гори" тут - не зовсім гори. До Карпат вони жодного відношення не мають. Насправді Товтри - це кораловий риф давнього Сарматського моря. Вони мають органічне походження, тобто складаються з колишніх живих організмів. Товтри починаються на 10-15 кілометрів на північ від Кам'янця-Подільського і тягнуться аж до району Сатанова. Але найвищі і найпривабливіші - зовсім поруч з Кам'янцем. І найфотогенічніша товтра - це Кармалюкова гора біля села Привороття Друге. Рухаємося трасою на північ від Кам'янця. У селі Гуменці починається...

Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково! Можна бусіком, яких ходить сюди декілька раз на день, або пішки. Що дивитися? Руїни замку Потоцьких та залишки споруд кальвіністів, для яких Панівці були притулком у кінці XVI – на початку XVII століття: колегіуму і кірхи. А ще, недобудований залізничний міст-примару, пілони якого піднімається над каньйоном Смотрича. Ну і, звичайно, сам каньйон і навколишні сільські ландшафти. Особливо заворожуюче це все виглядає зранку і в осінньому тумані. Те ж саме, але невесні: Сучасне село Панівці утворилося у 1967...

Сьогодні від колишнього головного міста Пониззя (пізніше - Поділля) майже нічого не залишилося. Крім неповторних краєвидів скель, Дністровського водосховища та скельного монастиря. Поселення Бакота більше немає. Його повністю поглинули води Дністра на початку 1980-х років, коли радянська влада збудувала Новодністровську ГЕС. Але попри це, Бакота сьогодні - одне з найвражаючих місць на Поділлі. Бакота вперше згадується у 1240 році, як велике місто Дністровського Пониззя (пізніше - Поділля). Тоді тут проживало 2,5 тис. мешканців - доволі багато для того часу. Тут був великий торговий порт на Дністрі. Бакота контролювала шлях уздовж Дністра,...

Давно об'їздивши майже все в околицях Кам'янця-Подільського, відвідання Рихти завжди відкладав "на потім". Це "потім", нарешті, відбулося на травневі вихідні у 2015 році. Маленьке подільське село розташоване на обох берегах річки Жванчик. В селі зберігся замок Гумецьких (4 башти), палац Підвисоцьких та водяний млин. Рихту зручно оглядати по дорозі з Кам'янця до замку в Кудринцях. Але майте на увазі, що 12 кілометрів жахливої дороги від Кам'янця до Рихти займуть не менше півгодини. Перша назва поселення - Новосілка. Назву Рихти-Гумецькі село отримало у в середині XVI ст. році, коли стало власністю Войцеха Гумецького. Ще до того, у 1507 році...

Це був мій другий візит у Чорнокозинці за останні півроку. Сюди ми йшли пішки з Кудринців з . Йшли пішки, по єдиний «зручний автобус» з Кам’янця вирушає о 13.00 і відразу ж о 14.25 повертається назад. Власне, йти з Кудринців пішки не смертельно, навіть приємно. Надзбручанські краєвиди тут гарні (як і скрізь на колишньому кордоні двох імперій). Особливо добре, якщо є навігатор. З навігатором – десь 2 – 2,5 години. Без нього, напевне, довше :) Тільки майте на увазі, що якщо спізнитесь на автобус, повернутися буде проблематично: Чорнокозинці – тупиковий пункт ґрунтовки, ще автівки – досить нечасте явище. Поселення Чорнокозинці вперше...

Одним з майських вечорів після важкого туристичного дня (в той день маршрут нехілий: Чернівці – Мамаївці – Лужани – Шипинці – Дубівці – Оршівці – Снятин – Ошихліби – Іванківці – Хлівище – Кіцмань – Валява – Бояни – Динівці – Хотин) я нарешті дістався Кам’янця. Цього дня пізно увечері до мене в Кам’янець повинні були приїхати мої київські друзі Богдан і Наталка, але їхній поїзд прибував майже у півночі. Знявши номер в готелі «Садиба» для себе і для них, я шукав, чим зайняти себе на 4 години, що залишилися до їхнього приїзду. Якраз переді мною лежала мапа Чернівецької області. Так от, я давно звернув увагу на те, що кілометрах в 15 від Кам’...