Борщівський район

Дорога від Борщова до Товстого (Тлустого) спускається серпантином в долину річки Нічлава, на березі якого лежить маленьке село Верхняківці (687 мешканців). В самому центрі села при дорозі попід горою стоїть маленький костел Святого Антонія, зведений у неготичному стилі протягом 1921 – 1922 років (за іншими даними – у 1902 році). Нещодавно храм пофарбовано в патріотичні українські блакитний і жовті кольори. Костел належить римо-католицькій громаді села. Довоєнне фото з польського сайту:

В Дубівку ми попали випадково, коли шукали виїзд на трасу від костельчика в Бурдяківцях. Дорогу так і не знайшли, за те опинилися в крихітному селі з населенням всього в 94 особи. Єдина пім ятка села – однокупольна дерев’яна церква Св. Симеона Стовпника. Храм споруджено у XVII – XVIII століття, а в 1909 році перевезено з села Цигани, що розташоване неподалеку, до Дубівки. Бабинець в вівтарна частина вкриті двосхилим наметовим дахом, на навою підвищується четверик, що переходить у восьмерик, з куполом. З усіх боків храм має опасання. Дах, верхи та опасання вкрити бляхою, яка пофарбована у незвичний зелений колір.  

Стрілківці – наступне село після Пищатинців, якщо їхати х Борщова до Заліщиків. Вперше село згадується у 1409 році. У ХІХ столітті разом із Висічкою та сусідніми селами було частиною маєтків Чарковських. Сьогодні в селі проживає близько 1 тис. мешканців. Неподалік від села знаходиться гіпсова печера Озерна (або «Голубі озера») з довжиною ходів у 120 км, що входить до десятки найбільших печер світу. В центрі села при дорозі стоять руїни костелу кінця ХІХ століття. Неоготичному костелу у Стрілківцях повезло менше, ніж його сусіду з Пищатинців. Тут ніхто не вставляє пластикові вікна і не збирається правити службу. Надій на порятунок пам’ятки,...

Пищатинці – село з населенням близько 0,7 тис. мешканців, що розташоване на березі Нічлави у самого підніжжя гори, на якій стоїть Висіцький замок. Саме з Пищатинців відкривається найгарніший вид на замок у Висічці, а з замку – відповідно, найгарніший вид на Пищатинці і долину Нічлави. Перша письмова згадка про поселення датується 1494 роком. Раніше село мало іншу назву - П'ятничани. У ХІХ столітті Пищатинці разом із Висічкою входили до володінь шляхтичів Чарковських. В селі збереглися руїни невеликого костелу кінця ХІХ століття, Михайлівська церква 1816 року, цвинтар XVIII століття та гуральня початку ХХ-го.   Старий неоготичний костел,...

Назва цього села на березі Нічлави, відомого з XV століття, змінювалася неодноразово. Спочатку воно було «Каролівкою», за австрійських і польських часів – «Корольовкою», за часів совєцької окупації – «Коралівкою». Сучасну назву «Королівка» село отримало у 1989 році. Кололівка, передусім, відома спелеологам, адже поблизу неї розташована карстова печера Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та третя за довжиною серед печер світу. Довжина її ходів складає понад 240,5 км, а площа – близько 2 гектарів. Зустрічаються сталактити і геліктити. Якщо вірити Вікіпедії, то на...

В декількох кілометрах від Борщова по дорозі на Заліщики на високому пагорбі над долиною річки Нічлава біля села Висічка (0,6 тис. мешканців) височіють залишки замку XVII століття. Це місце вражає кожного, хто вперше потрапляє сюди. Ну і що, що від замку залишилися лише півтори вежі? Місце – напрочуд мальовниче, а краєвиди навколо – неймовірно захоплюючі. Коли виникла Висічка, невідомо. На її місце ще за часів Русі було городище. Назва, ймовірно, походить від «січі», тобто битви, яка, можливо, відбувалася тут за давніх часів. Не залишила історія і даних про фундаторів замку. Перша згадка про замок у Висічці датується 1672 роком, коли він...

Бурдяківці (Борщівський р-н) – перше село по дорозі зі Скали до Чорткова з населенням трохи більше 1 тис. мешканців. Назва походіть від маленької річки Бурди, що протікає скрізь село в впадає у Збруч. Перша писемна згадка про поселення відноситься до XV століття, а упродовж ХІХ століття Бурдяківцями, як і сусідньою Скалою, володіли Голуховські. У радянський час поро Бурдяківці згадувати не любили. Не дивно, адже тут знаходився секретний об’єкт: підземна пускова установка міжконтинентальних ракет стратегічного призначення. Установку ліквідували після того, як на початку 90-х перший Президент України подарував сусідній державі нашу ядерну...

В Турильче варто приїхати заради Петропавлівського костелу. Так, дійсно, в кожному селі навколо збереглися старі римо-католицькі храми, та костел в Турильчому – найгарніший. Щоправда, на фото ви цього не побачите: жодна фотографія не передасть вам відчуття його величі. Треба лише їхати і дивитися! Тим більш, умови дозволяють. Село хоч і не на трасі, але дорога до нього гарна: це та, що веде зі Скали-Подільської через Нивру на Гермаківку. Турильче вперше згадується в письмових джерелах у 1462 році. За півтисячоліття своєї історії село ні чим особливим не виділялося серед інших сіл Борщівщини. Входило до складу маєтків Сатанівського ключа,...

Ви не оминете Глибочок, якщо будете прямувати до Більче-Золотого та Монастирку. Перша письмова згадка про село, що лежіть на березі Драпани, притоку річки Нічлави, відноситься до 1469 року. На території сільради відкриті археологічні пам’ятки палеоліту, поселення трипільської, черняхівської та давньоруської культур та поховання скіфськї доби на полі «Попові долини». В селі є мурована церква Пречистої Діви Марії 1896 року, але нас цікавить інша пам’ятка – костел, який добре проглядається з дороги. Як я і завжди кажу, майже всі костели на Тернопіллі неповторні. Костел Петра в Павла в Глибочку – не виключення: він дуууже довгий і, водночас,...

З дерев’яними храмами Тернопіллю не дуже повезло. Хоча їх тут і вистачає, та майже всі вони спаскуджені уродливими костюмами з блях. Справжніх дерев’яних подільських церков в області залишилося лише декілька: дві в Чорткові та по одній в Скориках, Козині, Сапогові і… здається все. Ось з одним з шедеврів подільського народного дерев’яного зодчества ми сьогодні і познайомимося. Але спочатку трохи про село. Сапогів лежить над річкою Циганкою в декількох кілометрах від автодороги, що веде з Борщова до Кривче, а далі через Мельницю – до Хотина. Село лежить в низині: щоб попасти в нього і побачити красуню-церкву, доведеться невеличким серпантином...

Нивра розташована в 3 кілометрах на північний схід від Гермаківки у бік Скали-Подільської на березі маленької однойменної річки, що поруч з селом впадає в Збруч. Перша згадка про поселення – 1498 рік. Село цікаве: тут є Михайлівська церква (1871), маленький водоспад, Ниврянське джерело питної води, невелика гідроелектростанція поблизу села. Але катаючись Тернопільщиною, я полюю конкретно на костели. Тому сьогодні – про костел в Ниврі, що знаходиться в самому центрі села біля автобусної зупинки. А костел, до речі, дуже симпатичний. Реєстр місцевих пам’яток датує його 1910 роком. Він добре збережений відносно більшості римо-католицьких храмів...

Гермаківка – більше для любителів природи, ніж старовини. Відоме з 1641 року, село знамените, передусім, одним з найвідоміших дендропарків на Тернопіллі. Початок йому поклав ще за австрійських часів власник маєтку в Гермаківці граф Блюхер де Вальштадт. З різних кінців світу він завіз у подільське село більше 330 видів дерев і чагарників. На площі 56 га проростають представники з Сибіру, Африки, Індії. Особливо цінні – ясен білоцвітий, модрина польська, сосна кедрова європейська, сосна Станкевича, дуб австрійський, жостір фарбувальний, верба туполиста, клокичка периста, бузок східнокарпатський, тис ягідний, що занесені до Червоної книги...