Прогулянка Дрезденом під дощем

26.06.2012

Дрезден мені довелося дивитися у вечорі і під сильним дощем. Знаючи, що всього цікавого в місті багато, я вирішив виділити на його огляд півдня. Та не вийшло. Після полудня я виїхав поїздом із Бауцена, і замість 40 хвилин їхав до Дрездена більше трьох годин! Ось вона, німецька пунктуальність! Спочатку поїзд запізнився на півгодини, а потім ще й стояв понад 2 години в полі з незрозумілих причин. Менше з тим, за дві години прогулянки Дрезденом все ж таки вдалося побачити його найцікавіші пам'ятки. А головне, насолодитися вечірніми видами міста і набережної (про це буде окремий пост).

Враження від Дрездена - неоднозначні, але в цілому дуже позитивні. Він не схожий на інші міста Німеччини: тут немає готики і фахверків, середньовічних кам'яниць і вузьких вулиць. За то є те, чого нема в інших містах: центр Дрезден - це досконалий ансамбль шикарніших творів пізнього бароко, якому нема аналогів. Попри те, що місто було буквально стерто з лиця землі американськими і англійськими бомбардуваннями у 1945 році, дивуєшся тому, як гарно і правдиво німці змогли відновити минуле.

Почнемо прогулянку з площа Ноймаркт (Новий ринок, Neumarkt). Над площею домінує Фрауенкирхе (нім. Frauenkіrche), церква Богородиці - величний євангелічно-лютеранський храм, один з найбільш значних соборів міста. Церква була споруджена в стилі бароко за вказівкою саксонського курфюрста і короля Польщі Августа Сильного в 1726-1743 роках. Попередницею собору була однойменна церква, що була побудована на цьому місці в 1472-1539 роках. До 1722 року ця церква постаріла так, що для безпеки з неї навіть зняли дзвону. Новий храм зводив по своєму проекті архітектор Георг Бер. Монументальна 95-метрова споруда, розрахована на 3500 місць і увінчана величезним куполом, відрізнялася елегантною зовнішньою простотою і чудовим внутрішнім оздобленням.

В роки Другої світової війни церква була цілком зруйнована в ході бомбардувань Дрездена союзними військами 13 лютого 1945 р. Влади ГДР за браком фінансових коштів прийняли рішення не відновлювати її, як нагадування нащадкам про минуле.

У 1989 році був покладений початок руху "Акція-Фрауенкирхе" по відновленню церкви з руїн. Рух оформився в товариство "Цивільна ініціатива по відновленню Фрауенкирхе". Група зацікавлених громадян на чолі з всесвітньовідомим диригентом і сурмачем Людвігом Гюттлером закликала почати збір коштів на відновлення церкви. Відновлення собору по історичних кресленнях почалося лише після об'єднання Німеччини. У січні 1993 року в Дрездені в районі зруйнованої церкви почалися археологічні роботи. Перший камінь у фундамент був покладений 27 травня 1994 року. Безпосереднє будівництво-відновлення будівлі собору почалося в 1996 році. Поруч з відновлюваною церквою установили дерев'яну дзвіничку з єдиним уцілілим дзвоном Фрауенкирхе, що входив у набір з чотирьох дзвонів 1732 року.

Урочисте відкриття Фрауенкирхе відбулося в 2005 році. На церемонії були присутні президент Німеччини Хорст Келер, канцлер ФРН Герхард Шредер, герцог Кентський, посли Великобританії, США і Франції.

Паралельно з церквою почалося і відтворення дрезденського Нового ринку і вулиць навколо Фрауенкирхе. До 1945 року площа Ноймаркт і прилягаючі вулички з красивими бюргерськими будинками відносилася до однієї з найкрасивіших місць Дрездена. Тут знаходилися будинки з чудовими фасадами в стилі бароко і рококо з еркерами, орнаментами і порталами - дійсні скарби архітектурного мистецтва XVІІІ століття. Під час бомбардування Дрездена в лютому 1945 року площа Ноймаркт була практично цілком зруйнована. Завдяки активним будівельним роботам, що почалися після відновлення церкви Богородиці, площа безперервно змінює свій вигляд.

Нова забудова орієнтована на збереження стилю старих історичних будинків. На початку робіт навколо площі Ноймаркт і церкви Богородиці було виділено вісім кварталів. На сьогоднішній день частина з них уже цілком забудована. Але частина ще не закінчена; дотепер видно відгороджені будівельні майданчики, так що роботи продовжуються, хоча в загальному і цілому площа уже виглядає як красивий цілісний ансамбль.

У прийнятому в 2002 році плані забудови площі Ноймаркт і прилеглих вулиць визначено понад 60 "пріоритетних споруд" цих восьми кварталів: до даної категорії були віднесені будинки, що мають особливу культурно-історичну й архітектурну цінність і досить добре задокументовані, щоб їхній можна було відтворити по архівних матеріалах максимально точно.

Новий Ринок із Дрезденським замком з'єднує галерея "Хід князів" ("Князівська процесія", "Фюрстенцуг" - нім. Furstenzug) - знамените настінне плиткове панно з мейсенської порцеляни, одна з визначних пам'яток Дрездена. Створено в 1904-1907 р. На найбільшому у світі порцеляновому панно, складеному з 25 тисяч безперервно покладених плиток, зображена урочиста кінна процесія, що відбиває тисячолітню історію князівського дому Веттинів, що правив у Саксонії. "Фюрстенцуг" розміщений на зовнішній стіні галереї "Довгий хід" (нім. Langer Gang), що утворює північну стіну стаєнного двору "Штальхоф" (нім. Stallhof) у комплексі дрезденського замку-резиденції.

Ще в 1589 р. цю стіну прикрашала картина, виконана вапняними фарбами. У 1872-1876 р. з нагоди 800-річчя князівського будинку Веттинів художник Вільгельм Вальтер створив на її місці картину в техніку сграффіто. У 1904-1907 р. недовговічна картина на відкритому повітрі була перенесена на керамічну плитку. Панно чудесним образом практично не постраждало під час бомбардувань Дрездена наприкінці Другої світової війни: довелося замінити усього лише 200 плиток. Реставрація панно проводилася в 1979-1980 р.

Закінчується панно, і виходимо на Замкову площу (Schlossplatz). Про Дрезденський замок резиденцію я вже писав докладно:

Праворуч від замку - знаменитий Дрезденський катедральний собор. Йому також присвячена окрема сторінка:

На місці колишнього брюльского палацу на Замковій площі (Schlossplatz), безпосередньо з правої сторони від сходів з чотирма скульптурними групами роботи Шилінга) у 1900-1906 р. за проектом архітектора Пауля Валлота, автора будинку Рейхстагу в Берліні, був побудований у стилі неоренесанса з елементами необароко Будинок земельних справ. З 1907 по 1933 рік тут засідав земельний парламент Саксонії (Landtag). На 50-метровій вежі піднімається позолочена алегорична фігура, що уособлює Саксонію, роботи усі того ж Йоханнеса Шилінга.

Під час страшної пожежі, що бушував у Дрездене після бомбардувань у лютому 1945 року, згорів і Будинок земельних справ. Після реставрації в будинку розмістився Зоологічний музей, Музей мінералогії і геології, Земельне відомство по охороні пам'ятників архітектури, деякі відділи Академії наук і Німецька фототека. Сьогодні тут знаходиться Верховний земельний суд. Остаточна реконструкція зовнішньої частини будинки була завершена тільки в 1993 році, внутрішніх приміщень - тільки в 2001 році.

Поруч установлений пам'ятник першому королю Саксонії Фрідріху Августові І Справедливому (він же курфюрст Фрідріх Август ІІІ). Раніше цей пам'ятник знаходився у Японського палацу на Палацевій площі (Palaіsplatz), а потім, після реставрації був встановлений тут, перед Будинком земельних справ. Урочисте відкриття відбулося 29 травня 2008 року.

На захід від замку - шикарний палацовий комплекс Цвінгер. Про нього я також писав:

На одній площі із Цвінгером знаходиться Саксонська державна опера Дрездена (нім. Sächsische Staatsoper Dresden) - оперний театр, будівля якого відома також як Оперний театр Земпера. Театр був споруджений 1841 року за проектом архітектора Готтфріда Земпера, і спочатку в ньому проводилися спектаклі різних жанрів. Першою оперною постановкою стала «Евріанта» Карла Марії фон Вебера. 1843 року головним капельмейстером театру був призначений Ріхард Вагнер. Композиторові вдалося поставити на сцені театру Земпера дві свої опери - «Летучий голландець» (1843) і «Тангейзер» (1845). Проте невдовзі Вагнер, як і Земпер, змушений був покинути Дрезден через політичні мотиви.

У вересні 1869 р. будівля театру була знищена пожежею. Протягом наступних 10 років спектаклі Дрезденської опери йшли у тимчасовому дерев'яному театрі, що вміщав 1800 глядачів. Зокрема 1869 року в дерев'яному театрі була поставлена драма Ґете «Іфігенія». 1878 року театр було відновлено під керівництвом Манфреда Земпера, старшого сина Готтфріда. У входу в театр були встановлені скульптури Йоганна Вольфганга Ґете і Фрідріха Шиллера, у нішах бічних фасадів - Шекспіра, Софокла, Мольєра й Евріпіда. Внутрішній інтер'єр був багато прикрашений з використанням коштовних матеріалів.

Після 1918 року Земпер-Опера стала офіційно називатися Дрезденською державною оперою. В першій третині XX століття Дрезденська опера стала місцем прем'єр опер Рихарда Штрауса, зокрема «Саломеї» (1905), «Електри» (1908), «Кавалера троянд» (1911), «Олени Єгипетської» (1928), «Арабелли» (1933), «Мовчазної жінки» (1935).

У лютому 1945 року театр був зруйнований під час бомбардуваня Дрездена англійськими та американськими військами. Відновлення театру розпочалося лише 1977 року після того, як були знайдені креслення Земпера. Відкрився відновлений Дрезденський театр на 40-ві роковини бомбардування - 13 лютого 1985 року оперою К. М. Вебера «Вільний стрілець», саме цей твір звучав востаннє перед закриттям театру в 1944 році.

Повернемося знову на Новий Ринок:

Праворуч від Фраункірхе знаходиться Академія мистецтв (Kunstakademіe), побудована в 1891-1895 р. у стилі неоренесансу за проектом архітектора Костянтина Липсиуса. Це могутній будинок особливо виділяється серед споруджень, що обрамляють Брюльску терасу, своїми великими вікнами (для кращого освітлення численних майстерень) і незвичайним скляним куполом з позолоченою алегоричний фігурою богині Фами. У народі купол Академії одержав не саме поважне прізвисько: "лимоновижималка" (Zіtronenpresse). Узагалі треба відзначити, що через свою монументальність і деяку незграбність Академія мистецтв уже під час будівництва викликала масу критичних нападок. Але сьогодні це вже невід'ємна частина класичного дрезденського пейзажу; до того ж, всі архітектурні і скульптурні деталі виконані з найбільшою майстерністю. Будинок багатий прикрашено (деякі вважають, що навіть перевантажено) скульптурами, створеними найбільшими майстрами того часу, такими як Генріх Еплер, Йоханнес Шилінг і Герман Хульцш.

Під гострим кутом до Академії прибудоване з'єднане з нею круглим павільйоном будинок Виставочного залу, створене Костянтином Липсиусом у 1894/95 р. Власне, саме цьому крилу належить горезвісний скляний купол на сталевому каркасі.

Напроти Академії мистецтв, за церквою Богородиці, на площі красується жовтий Палац Козеля (Coselpalaіs). Це розкішне п'ятиповерхове спорудження в стилі рококо. Палац був побудований уже відомим нам архітектором Йоганном Кристофом Кнеффелем у 1744-1746 р. У 1760 році, під час Семирічної війни, будинок буз взачно зруйнований. У 1762 році його граф, син Августа Сильного і його знаменитої фаворитки графині Козель. Граф Козель доручив тодішньому головному архітектору Саксонії Юлиусу Шварцy, що змінив на цій посаді померлого Кнеффеля, відновити будівлю, перетворивши її у житловий палацевий комплекс. Роботи зі зведення палацу, названого по імені його нового власника, графа Козеля, продовжувалися аж до 1764 року. Тепер це був п'ятиповерховий будинок з центральним ризалітом і трикутним фронтоном, що в цілому відповідало первісному проекту Кнеффеля. Шварце прибудував ще два двоповерхових бічних флігелі. Скульптурні прикраси - це роботи Кнеффеля. Зокрема, виготовлені їм дванадцять дитячих фігур, що прикрашають ворота при вході в палац, вважаються одним із кращих зразків саксонського бароко.

Якщо на сьогоднішній день Новий Ринок вже має більш-менш пристойний вигляд, то цього не скажеш про Старий Ринок - велику прямокутну ринкову площу, яка з моменту заснування Дрездена утворювала стрижень міста. У 1370 вона вона була вперше згадана в документах як "cіrculu". Тут проводилися ринки, свята, турніри й ігри. Завдяки важливим історичним подіям ринкова площа стала одним із суспільних центрів міста.Під час бомбардувань Дрездена в лютому 1945 історичний Старий ринок був цілком зруйнований. Відновлення, що почалося в 1953 році, було здійснено за зміненим планом місцевості. Нова забудова житловими й офісними будинками ґрунтувалася на формах історизму: наскрізні еркери, розкішний розчленований фасад з піщанику, двосхилі дахи, чотирикутні слухові вікна і різні елементи. Будинки, що охороняються в даний час як пам'ятка, обрамляють Старий ринок зі східної і західної сторони.

Дрезденська площа Альтмаркт, а саме її південно-східна сторона, знаменита громіздким будинком Нової Ратуші (Das Neue Rathaus). Дрезденське муніципальне управління прийняло рішення про розширення старої споруди, тому на початку 1900-х років був організований конкурс на кращий архітектурний проект. Перемогу одержав Карл Рот разом з Едмундом Бретером. Звели Нову ратушу в 1905-1910 роках. У військовий час будинок постраждав від численних бомбардувань, але його відновили.

Вершину вежі ратуші вінчає позолочена скульптура Геракла - заступника Дрездена. Виконав цю роботу Рихрад Гур, а позував йому відомий німецький спортсмен-важкоатлет Евальд Редам. У ясну погоду, якщо піднятися на оглядову площадку ратуші, можна помилуватися прекрасним видом міста і сусідніх селищ, що простягнулися до Саксонської Швейцарії.

Будинок ратуші знаменитий своїми винними льохами, при вході в який зустрічає композиція під дуже цікавою назвою "Бахус на п'яному ослі". Його автором став відомий дрезденський скульптор Георг Врба. Існує давня традиція: погладити великий палець бога виноробства, і це принесе Вам багато щастя. Тому туристи з радістю полірують цю частину статуї.

А за Ратушею на Ринковій площі (Altmarkt) увага привертає Церква Хреста Господня. Храм, закладений у XІІ столітті, вважається найбільшою в Саксонії. І хоча так само кажуть і про Дрезденський собор, і про катедру в Гёрліці, це все ж таки схоже на правду. Храм неодноразово страждав від пожеж. Висота вежі, побудованої, до речі, за зразком католицької катедри, складає 94 метра. На висоті 54 метра знаходиться оглядова площадка, для підйому на який необхідно зробити 256 ступіней. Новий годинник на вежі був створений у 1930 році і має 3 метри в діаметрі.

Церква у архітектурному оформленні, в якому перебуває зараз, була перебудована близько 1900 року. Тоді ж, після чергової пожежі, що відбулася у 1897 році, був оновлений і перебудований у стилі модерн і її інтер'єр (вівтар, церковна кафедра, органні хори і т.п.). Реставрація була проведена дуже прогресивними по тодішніх мірках методами, з використанням сучасних будівельних технологій.

Після Другої світової війни (а точніше, після 13 лютого 1945 року, коли під час бомбардування Дрездена церква Хреста Господня була практично цілком зруйнована, загинув орган, покрився кіптявою вівтар...) церква була відновлена і відкрилася для парафіян у 1955 році. Реставрація внутрішнього оформлення проходила в 2000-2004 р.