Олика

Багато років мріяв сюди потрапити. І, нарешті, наприкінці зими це здійснилося. Найкраще збережений у Волинській області (після Луцького) бастіонний замок Радзивіллів варто побачити. А разом з ним - і величний пишно декорований бароковий костел Св. Трійці кляштору колегіатів. Крім того в Олиці зберігся найстаріший на Волині костел свв. Петра і Павла та залишки міських укріплень - Луцька брама.

Перша згадка - 1149 рік (Іпатіївський літопис). Перший задокументований власник - Ленько Зарубич (1433 рік). У середині XV ст. Оликою володів литовський гетьман, воєвода троцький та староста луцький Петро Янович Білий. У 1460 році він надав кошти на побудову Петропавлівського костелу - найдавнішого на теренах сучасної Волині. По його смерті Олика відійшла до доньки — Ганни Монтигердовичової, а потім — до її онучки, Ганни з Кішків, одруженої в першому шлюбі з Яном Миколаєм Радзивіллом «Бородатим». Місто на 400 років стало вотчиною магнатів Радзивіллів — головних поборників та захисників самостійности Литовської держави.

У середині XVI ст. Оликою володів Микола Христофор Радзивілл «Чорний», який у 1547 році отримав від імператора Карла V спадковий титул «Князя на Олиці та Несвіжу», затверджений у 1549 р. королем Сиґізмундом ІІ Авґустом. У 1564 р. стараннями власника Радзивілла "Чорного" Олика отримала Магдебурзьке право. Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку Альбрехт Станіслав Радзивілл (1595–1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира Паца — польного гетьмана литовського, до XIX ст. творила єдину цілість з Несвізьким майоратом.

Останнім прямим нащадком князя Миколи Радзівілла (Чорного) був Домінік Єронім Радзивілл (1786–1813) — полковник армій Князівства Варшавського та наполеонівської. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат — Адам Чарторийський — добився у царя Алєксандра І наступного 1814 р. ліквідації секвестру. Олику отримав Антон Радзивілл (1775–1832) — представник Клецького майорату. Останній ординат міста Януш Францішек Радзивілл — захисник інтересів міщан у польському сенаті, був заарештований в 1939 р., після Другої світової війни повернувся з таборів до рідної Польщі.

Будівництво замку було розпочато за князювання Миколи Радзивілла Чорного близько 1564 року і не було закінчено за його життя (помер 1565 р.). Він був перший на території сучасної України прямокутним замком бастіонного типу. У 1640 р. за сприяння Альбрехта Станіслава Радзивілла було завершено реконструкцію замку. Розміри замку сягали близько 100 х 120 метрів. Став взірцем для побудови подібних фортечних укріплень меншого розміру в інших містах.

Замковий комплекс в плані являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли дозорні башти. З трьох сторін замок оточений ровом, який облицьований цеглою.

Подвір'я замку забудоване по периметру корпусам . Три з них двоповерхові, четвертий — південно-східний — триповерховий. В'їзди в замок розташовані з південно-східної та північно-західної сторін. До південно-східного веде кам'яний арковий міст, перекинутий через рів, який замінив первісний дерев'яний.

На протилежному боці стояв північно-західний корпус з другою в'їзною брамою, який прикрашений двоярусною вежею з годинником в стилі бароко.

Головним палацом замку вважається південно-східний корпус. Він прямокутний в плані, триповерховий (спочатку був одноповерховий, в 17 столітті — двоповерховий), з двома входами. На фасаді між цими входами, на другому поверсі був балкон з балюстрадою, яка спиралась на відкриту аркадну галерею першого поверху.

На території замку розташована Волинська психіатрична лікарня № 2.

Колегіальний костел Святої Трійці - один з найкращих зразків бароко в Україні. Храм був побудований у 1635—40 роках коштом Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу. Він вважався найгарнішим храмом Волині, і з того часу в цьому плані нічого не змінилося.

Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок в будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус. Костел був освячений в 1640 р. єпископом Анджеєм Гембіцьким, а через рік піднятий до рангу колегіального.

Бароковий костел являє собою тринефну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже цей дар жертвуємо».

Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга.

Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви в повний зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів.

У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».

Вхідний портал:

Годинник:

Позаду костелу знаходиться цегляна дзвіниця, яка складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом.

Територію костелу оточують мури з вежами. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий — являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою.

Поруч на давньому цвинтарі стоїть найстаріший на Волині костел Петра і Павла. Храм побудований у 1450 році за сприяння литовського гетьмана Петра Івановича «Білого» Монтигеродовича — воєводи троцького, старости луцького. Був перебудований в 1612 році. Згодом використовувався як капличка. Костел кам'яний, однонавовий, хрестовий в плані (виражений трансепт), з подовженим прямокутним пресбітерієм. Головний фасад наслідує форми архітектури раннього бароко.

При в'їзді в Олику з боку траси зустрічає Луцька брама — єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень. Брама була споруджена у 1630-тих роках. Це - чотирикутна в плані цегляна двоярусна оборонна вежа з арочним проїздом. Другий ярус — частково збережений ренесансний аттик, ритм глухої аркади якого побудований на чергуванні напівциркульних і кілевідних арок.

Напроти Луцької брами стоїть Стрітенська церква - колишній уніатський храм, побудований у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче. Стрітенський храм — один з класичних зразків архітектури бароко волинської школи. За даними церковного літопису, церква мурована на вапняному розчині з металевою арматурою, має товщину стін близько чотирьох метрів, що, вочевидь, було продиктовано розташуванням храму обіч тракту. Споруда виконувала й оборонні функції. Церква, яка відноситься до архітектури 18 століття, є найдавнішою збереженою пам'яткою православ'я в стародавній Олиці.