Оберхофен

Маленьке містечко Оберхофен-ам-Тунерзее – одне з найбільш мальовничих місць швейцарських Альп і узбережжя Тунського озера. Пальми на тлі засніжених гірських вершин виглядають, як в казці, а замок Оберхофен вважається одним з найфотогенічніших в Швейцарії. Дістатися сюди досить просто: з залізничного вокзалу в місті Тун кожні 15 хвилин сюди ходить автобус.

Замок був свідком і безпосереднім учасником боротьби швейцарських кантонів за незалежність. До XIX ст. він являв собою руїни, але завдяки вмілій реставрації в наші дні - це один із найгарніших романтичних замків Швейцарії.

Історія замка почалася в 1130 р., коли лорд Оберхофена заснував тут монастир, що став згодом центром духовного і економічного життя Бернського Оберланда. Монастирі в той час служили як військовим, так і духовним цілям, і Оберхофен не став виключенням. Однак розташований він був не на озері, а в підніжжя, в 500 метрах від сучасного замка. У наші дні на його місці можна побачити невеликий пагорб, оточений ровом і прозваний «Burghalde», а також кілька слідів кам'яних будівель.

У той час владу в регіоні належала герцогам Zuhringen, які, намагаючись позбутися від залежності бургундських дворян, почали заселяти околиці сучасного Берна і Оберхофена. Бертольд V (Berchtold V von Zuhringen) заснував Берн і зміцнив Тун. Він призначив у всіх замках у регіоні своїх наближених, зокрема в Оберхофен після смерті останнього лорда (близько 1200 р.) був призначений Вальтер фон Ешенбах (Walter von Eschenbach).

Припускають, що саме під його керівництвом виник новий замок Оберхофена, уже безпосередньо на березі озера. Головною будовою була висока квадратна в плані башня-донжон зі сторонами 11 на 12 метрів і товщиною стін близько 2 метрів. Згодом навколо вежі з'явилися додаткові будови.

В 1218 р. династія Zuhringen зі смертю Бертольда V припинила своє існування. Її величезні землі успадкували графи Кайбург (Kyburg), однак, і вони проіснували всього лише до 1264 р. Їхнього володіння разом з Оберхофеном були поділені між двома династичними галузями Габсбургів: землі до сходу від ріки Ааре відійшли майбутньому німецькому королеві Рудольфу I, до заходу - двоюрідним братам Рудольфа з дому Habsburg-Laufenburg.

Габсбурги мали намір розширювати свій вплив у Швейцарії, династії Ешенбахів доводилося вести складні політичні ігри, щоб убезпечити свої володіння. Глава родини також взяв участь у змові з метою вбивства Альбрехта I (Albrecht I), короля Німеччини. Після вдалого замаху Ешенбахи ховаються у Вюртемберзі, а Оберхофен кілька разів переходить із рук у руки й поступово підпадає під вплив Берна.

У бої при Земпаху (Sempach) 9 липня 1386 р. солдати Бернського кантону розгромили австрійську армію Габсбургів і окупували спочатку Земпах, а потім до 1397 р. і Оберхофен. Фактично земля була викуплена родиною Scharnachthal. Із цього моменту наступила більше мирна сторінка історії замка. В 1473 р. була освячена нова каплиця, що вибудували на першому поверсі в поруч із донжоном. Родина правила Оберхофеном аж до 1590 р. Наступними власниками стала родина Erlach, що володіла замком і землями до смерті останнього свого представника в 1651 р.

Із цього моменту Бернський кантон призначає свого представника (бальї) у місто, який і поселяється в замку Оберхофен. Під його керівництвом замок перебудовують у більше зручну палацову резиденцію. Відповідно до щоденників Альбрехта Каюв (Albrecht Kauw), в 1680 р. дивлячись на замок з озера можна було побачити високу струнку вежу, з гострим пірамідальним дахом.

Близько 1700 р. до застарілого донжону пристроюють барочне крило, на першому поверсі якого був улаштований зал, а також романтичну башточку на озері.

З 1801 р. замок знову був викуплений у приватну власність. У середині XIX в. Оберхофен був серйозно перебудований графами Портуале (Pourtales), чиї предки переїхали зі швейцарського містечка Neuchtel у Пруссію. Вони спробували додати замку романтичний вид, який можна бачити й донині.

В 1840 р. поруч із замком був розбитий прекрасний парк площею 6 акрів. Площа парку близько 6 га й він безкоштовно відкритий для будь-якого відвідувача. Парк постійно змінювався хазяями замка відповідно до поточної моди, тому зараз представляє цікаве змішання стилів. В 1926 р. після Першої Світової Війни замок придбав американський юрист William Maul Measy, що створив фонд підтримки замка, а в 1954 р. в Оберхофене відкрилася філія Музею Берна.

Замок Оберхофен складався з великий башти-донжона XII в., оточеної декількома середньовічними будівлями. Вони містили в собі: замкову каплицю, ризницю, невелику вежу на озері з перекидним мостом і жилою корпус у бернському стилі. У наші дні потрапити в замок можна пройшовши через Schifflendteplatz до воріт, пробитим у стіні замка в 1850 р.

Напроти сходів розташований Лицарський зал, де можна побачити камін XVI в., у залі розвішані щити й прапори XV-XVII вв., праворуч від нього - ренесансний зал з різьбленими стінами. Коридори замка прикрашені портретами XVIII в. і середньовічною зброєю. Потрапивши в дитячу кімнату можна побачити мініатюрні меблі, дитячі ліжечка, книжки й велике в іграшок. Також на другому поверсі можна відвідати Салон Людовика XV, кімнату для занять музикою, ландшафтну кімнату й спальню (Biedermeier-Schlafzimmer). На другому поверсі вежі розташована Турецька кімната для паління, улаштована в 1855 р. графом Альбертом Портуале на згадку про свою роботу як Посол Пруссії в Константинополі.

Гора Юнгфрау (4158 м):

Місто Шпіц на протилежному березі озера:

Замок Шпіц:

Деякі будиночки в Оберхофені:

Тунське озеро, Альпи і пальми: