Санкт-Галлен

31.05.2013

В своїй стислій розповіді про Санкт-Галлен я не претендую на надання повної інформації про це надзвичайно цікаве швейцарське місто. Я був тут менше години, здійснюючи пересадку з Аппенцелля до Штайн-ам-Райна. Метою мого короткого виходу в місто було побачити відомий на весь світ бенедиктинський монастир Св. Галла з його розкішним бароковим костелом, які яскраво відрізняється від усіх інших швейцарських храмів. А заодно, крім монастиря, мені пощастило побачити багато фахверкових будинків, будинків з неповторними еркерами і, навіть, водоспад.

У середні віки монастир Св. Галла, навколо якого пізніше винило місто Санкт-Галлен, був однією з найбільших бенедиктинських обителей Європи. У 613 році ірландський чернець Святий Ґалл, учень святого Колумбана оселився на річці Штайнах і заснував місце усамітнення. А засновником самого монастиря Святого Галла був Отмар Галленський з Реції. Першими ченцями були також вихідці з Реції, а згодом - представники аллеманських аристократичних родин. Отмар також заснував у монастирі школу, де ченці вивчали науки й мистецтва.

Велике значення для розвитку мистецтва книжкової мініатюри мала традиція Санкт-Галленської художньої школи. Рукописи, виконані та проілюстровані Санкт-Галленськими ченцями (багато з яких були родом з Британії та Ірландії), високо поціновувалися у всій Європі. За абата Вальдо з Райхенау (740 - 814) було засновано монастирську бібліотеку, одну з найбагатших в Європі, під час навали угорців у 924—933 роках книги було вивезено до Райхенау. З тих часів до сьогодні збереглося близько 400 манускриптів. На прохання Карла Великого папа римський Адріан I направив до Санкт-Галлен кращих співаків, які навчили ченців техніки григоріанського співу.

Починаючи з X століття, монастир Св. Галла вступив у політичне суперництво з обителлю в Райхенау. У XIII столітті абати Санкт-Галлена не лише здобули верх в цьому протистоянні, але і добилися визнання монастиря як самостійного суверена у складі Священної Римської імперії.

За часів абата Пія (1630 - 1674) у монастирі було відкрито друкарню. 1712 року монастир був розграбований швейцарським військом, яке вивезло з собою значну частину скарбів монастиря та його книжок. Так книжки з монастиря святого Галла потрапили до Цюриха та Берна. У 1755 - 1768 роках середньовічні споруди абатства було знесено, тож більшість будівель монастиря разом з його собором збудовані у XVIII столітті в силі бароко. Тоді як середньовічних споруд майже не залишилося.

У 1983 році монастир святого Галла було занесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Монастирська брама Св. Карла – це єдине, що залишилося з середньовічної стіни монастиря. Браму було збудовано у 1569 – 1570 роках.

Герб на брамі:

Саме ж місто Санкт-Галлен розташований на висоті 700 метрів над рівнем моря і є одним з самих високогірних міст Швейцарії. Місто названо на честь святого Галла і виникло у VII столітті навколо бенедиктинського монастиря. Сучасне місто включає до свого складу старий міський округ (до 1798 - імперське місто і Республіка Санкт-Галлен) і ряд навколишніх сіл (Хафнерсберг, Ротмонтен, Бругген, Лахен, Санкт-Фиден і інші), що раніше належали до комун Штраубенцель і Таблат і включені до складу міста в 1918 році.

Інтерес для туристів представляють також будівлі історичній частині міста, прикрашені численними еркерами і різьбленням по дереву, будівля старого в Швейцарії банку Вегелин, заснованого в 1741 році.

Головна фішка архітектури Санкт-Галлена – це будинки з неповторними еркерами:

Історичний центр забудований, переважно, фахверковими будинками:

Прямо в центрі міста є водоспад зі старовинним млином поруч:

Готичний храм Св. Лоренца, що належить євангелістам-реформаторам, вперше було збудована в середині 12 століття. Майже триста років вона політичним, релігійним і громадським центром міської республіки Санкт-Галлен.