Колишнє містечко Садагура сьогодні є районом Чернівців з сучасною назвою САДГОРА. Садагура набагато молодша за Чернівці: їй приблизно 240 років. Своєму виникненню вона зобов’язана монетному двору, побудованому коштом німецько-польського барона і фінансиста Петера-Ніколауса Гартенберга (Садагурського) між селами Рогізна та Жучка під час російсько-турецької війни.
Призначенням нового монетного двору було забезпечення фінансовим ресурсом російської армії під час війни якомого ближче до лінії фронту, яка проходила під Хотином. Мідні гроші зазвичай чеканили з трофейних турецьких гармат. А на кожній монеті ставили латинську літеру S і назва «Садагура». За три роки існування двору було вичеканено монет на суму 700 – 750 тисяч російських рублів. У 1774 році монетарня закрилася за непотрібністю, гроші знецінилися, а поселення почало поступово занепадати.
Однак, у ХІХ столітті Садагура стає важливим торгово-промисловим центром австрійської Буковини. Тодішній її власник, барон Мустяца, у 1801 році домігся надання поселенню статусу торгівельного містечка. Садагура стає місцем проведення щорічних міжнародних ярмарок, а пізніше – центром Садгородського судового округу чернівецького крайового повіту. Велику роль у економічному та культурному розвитку Садагури відіграли євреї, які оселилися тут наприкінці XVIII століття. Основним їх заняттям були торгівля і ремесла. Саме вони створили архітектурне обличчя містечка упродовж ХІХ – початку ХХ століть. Свою сучасну назву «Садгора» містечко отримало вже після приєднання північної Буковини до Української РСР після Другої світової війни. А у 1964 році Садгора стає частиною Чернівців.
Садгора розташована терасами, які мальовничо покривають схил пагорбу. Якщо їхати до Садгори з центру Чернівців вулицею Моріса Тореза, то на нижній терасі пагорба на правому боці вулиці покажеться найоригінальніша будівля містечка – колишня синагога-клойз, яка відразу приваблює своїм вишуканим стилем.
Так синагога виглядала у 2009 році, до реконструкції:
Синагога разом із прилеглим до неї комплексом була володінням цадика Ісраеля Фрідмана – духовного батька садгородських хасидів, який оселився у Садагурі у 1841 році, прибувши з Ружина (сучасна Житомирська область). Зведена у 1842 році, вона була центром єврейського життя Садагури до середини ХХ століття. Побудована в романтичному стилі з використанням мавританських мотивів, божниця більше походила на фешенебельний палац, ніж на будинок молитви.
Під час добудови на початку ХХ століття вдосконалено парадний фасад споруди. Він складається з центрального ризаліту, який приховує під собою покритий чотирьохсхильним дахом об’єм будівлі, одноповерхових флігелів та розміщених по краях двоповерхових гранованих башт. Центральна частина фасаду представляє собою близьку до квадрату стіну, прорізану трьома високими арочними отворами і увінчану пластичним карнизом. Над карнизом підносяться чотири прямокутні стовпи, прикрашені у верхній частині зубцями.
Після Другої світової війни синагогу закрили, і розмістили тут спочатку майстерню з ремонту танків, а потім – сільгосптехніки. Для цих нужд навіть до південного та східного фасадів спеціально добудували приміщення фабричних цехів. З часом будівля синагоги занепала і на початку ХХІ століття була пристанищем місцевих бомжів.
Відновлений фасад з неоготичними мотивами:
Всередині все вдало відрестарували. Смотритель за синагогою провів нам невелику екскурсію святинею.
Але навіть у такому вигляді споруда призводить неабияке враження на туристів і паломників, чого не скажеш про це одну єврейську культову споруду – будинок-резиденцію цадика Ісраеля Фрідмана, розташовану праворуч. Незважаючи на те, що Фрідман полюбляв розкіш та навіть носив золоті сандалі (хоча і без підошви), його колишня резиденція сьогодні має жалюгідний вигляд.
Так будівля виглядала у 2009 році:
Станом на кінець 2022 року будинок рабіна, як і раніше, стоїть пусткою і продовжує руйнуватися(((
У 2006 році споруди комплексу передали єврейській громаді і відреставрували. Фото процесу реставрації у 2006 році:
Лазня біля синагоги. Колишня міква?
Садгора і сьогодні є місцем єврейського паломництва. Хасиди з усього світу кожного року приїздять сюди віддати шану могилі цадика, якій при житті володів даром зцілення безнадійно хворих і, за свідченнями паломників, не втратив їх і після смерті. В часи радянської влади могила Фридмана на садгірському цвинтарі знаходилася у запустінні. В роки незалежності над могилою споруджено капличку.
У центрі Садгори варто оглянути стару забудову навколо ринкової площі, костел Святого Архангела Михаїла 1815 року побудови по вулиці Івана Підкови. Храм було повторно освячено у 1898 році після ремонту. У 60-х роках ХХ століття костел закрили, розмістивши в ньому склад продовольчих товарів. Храм повернули римо-католицькій громаді на початку 90-х років і переосвятили. В наші дні триває його чергова реставрація.
Крім того, варто оглянути греко-католицьку Свято-Покровську церкву XIX століття по вул. Степана Галицького та православну церкву по вул. Демократичній (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) та старий єврейський цвинтар по вул Горішній.
Від маєтку барона Мустяци залишився лише парк по вул. Івана Підкови, в якому на місці палацу розташовані будівлі геріатричного пансіонату.
Деякі цікаві будинки Садгори:
У передмісті Садгори, Долишніх Шерівцях, є дерев'яна церква "хатнього" буковинського типу, одна з п'яти у Чернівцях.
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
likoluchka
Пон, 08/03/2009 - 09:31
andy_travelua
Пон, 08/03/2009 - 09:54
likoluchka
Пон, 08/03/2009 - 10:57
andy_travelua
Пон, 08/03/2009 - 11:16
likoluchka
Пон, 08/03/2009 - 14:21
andy_travelua
Пон, 08/03/2009 - 14:30
likoluchka
Пон, 08/03/2009 - 14:40
Классно опять так съездить, как в 2006г. Только надо билеты на поезд всем в один вагон брать.
andy_travelua
Пон, 08/03/2009 - 14:46