Ворохта - віадуки, гори і дух Карпат

Ворохта - один із тих карпатських куточків, куди тягне повертатися знову й знову: гуцульське селище на річці Прут, оточене хвойними схилами Чорногори, з легендарними австрійськими кам’яними віадуками, старими залізничними станціями й запахом смоли в повітрі. Це природні “ворота” до найпопулярніших маршрутів Карпатського нацпарку: звідси зручно стартувати на Говерлу і Петрос, вирушати лісовими дорогами до полонин, а взимку - ловити спортивний драйв біля трамплінів і на лижних трасах. Ворохта поєднує тишу високогір’я з відчутною пульсацією дороги — поїзди ковзають під арками віадуків, а внизу, вздовж Пруту, розгортаються ті самі м’які карпатські пейзажі, що змінюють настрій із кожною порою року. Наш візит прийшовся на період "золотої осені". Саме в цей час карпатські краєвиди, як на мене, найбільш заворожують. 

Зранку прибули до Ворохти поїздом з Києва. Прогноз обіцяв гарну погоду без дощів. Майже так і було.

Вид на вокзал і Карпати з пішохідного місточку через колії:

Найближча пам'ятка до вокзалу - костел Успіння Пресвятої Богородиці, збудований наприкінці ХІХ століття:

Вид з тилу на костел та селище:

Дерев'яна вілла поблизу костелу і вокзалу:

Ворохтянський краєвид з віадуком і дерев'яною хатою:

Головна фішка Ворохти - це 4 кам'яні залізничні віадуки австрійських часів, збудовані 1894–1895 роках полоненими італійцями.

Перший з них знаходиться неподалік від вокзалу. Його довжина складає 130 метрів, а довжина найбільшої арки - 23 метри:

На пілоні мосту є графіті у гуцульському стилі:

По дорозі у бік Карпат роздивляємося дерев'яні австрійські вілли:

Щоб насолодитися карпатськими краєвидами та видами Ворохти згори, ми вирішили піднятися на гору Ворохтянка поблизу селища. 

Вид на Ворохту з дороги на гору Ворохтянка:

Підйом зайняв близько півгодини. За цей час від підйому на гору стало так жарко, що довелося зняти куртки та светри, і залишитися у футболках. А ще всі ноги були мокрі, бо напередодні йшли дощі. Не допомогли навіть кросівки waterproof. 

Але ми не пошкодували, краєвиди виявилися справді незабутніми!

Карпати навколо Ворохти:

Спускаємося вниз і роздивляємося Ворохту згори:

Центральні вулиця Ворохти і дві найвідоміші дерев'яні вілли:

Найгарніша дерев'яна будівля Ворохти - вілла-санаторій. На жаль, інформації про неї знайти не вдалося.

Дерев'яна вілла поруч:

Ще один дерев'яний шедевр Ворохти - церква Різдва Пресвятої Богородиці. Її звели у 1615 році і перенесли до Ворохти з села Яблуниця у 1780 році:

Вид на Ворохту від церкви Різдва:

Йдемо дивитися другий, найцікавіший, віадук:

Віадук знаходиться у південній частині селища неподалік від дерев'яної церкви Різдва. 

Його загальна довжина складає 200 метрів, а довжина основної арки - 30 метрів. Це найбільший міст у Ворохті і один з найбільших у Європі на той час.

Пасажирський поїзд поблизу віадука:

Вид на Ворохту і Карпати від віадуку:

На березі Пруту у Ворохті є місце, яке на Google Maps називається "Дім кішки". Судячі з фото в гуглі, тут живуть симпатичні кішечки.

Ми знайшли лише одну: