Іпр

Іпр – бельгійське місто, в яке мені найбільше хотілося. Причина не лише в тому, що місто «прославилося» у першій світовій війні неймовірною кількістю жертв і газом «іприт». До Іпру мене заманювала, як магніт, потужна беффруа середньовічної палати сукнарів. Попри те, що Іпр значно постраждав під час світових війн, він може служити прикладом якісного відновлення духу середньовічного міста. Якби я не знав, що більшість побаченого в Іпрі – це відбудова, як цього ніколи б не помітив.

Місто знаходиться достатньо далеко від Брюсселя – дорога займає більше півтори години. По дорозі можна подивитися багато інших цікавих міст – Аудернаде, Кортрейк, Менен, Коменс і, навіть, пішки сходити у Францію, - залізниця проходить уздовж кордону. Щоправда, Францією в Іпрі і не пахне – тут Західна Фландрія у чистому вигляді.

Уперше згаданий в VIII столітті, Іпр був одним з найбагатіших міст середньовічної Європи з населенням в 80 тисяч жителів. У XII – XIV століттях він оспорював у Брюгге і Гента звання головного центру цехового виробництва сукна у Фландрії. Затяжна облога англійцями під час Столітньої війни (1383) підірвала його благополуччя. У кінці XVI століття, коли місцевим єпископом був знаменитий Янсен (засновник янсенизму), в Іпрі проживало вже не більше п'яти тисяч мешканців. Подальший ущерб економіці був нанесений під час воєн Людовика XIV, коли укріплене Вобаном місто не раз піддавалося облогам.

Іпр забезпечив собі місце у світовій історії як ключовий пункт Західного фронту Першої світової війни. Іпрський виступ у британських лініях оборони став ареною трьох крупних битв, під час одної з яких вперше в історії було застосовано хімічну зброю (хлор). Сталося це 22 квітня 1915 року, а в 1917 році, так само вперше у якості зброї було застосовано гірчичний газ, який і отримав назву іприт.

У новий і новітній час цей був перший випадок повного знищення (і подальшого відновлення) європейського міста унаслідок військових дій.

Старе місто було майже повністю знищене під час Першої світової війни, проте його найбільш значні споруди були згодом відновлені. Перше місце серед них займає видатний пам'ятник готичної цивільної архітектури - палата сукнарів з беффруа (1304 рік).

Попри пізній ранок, місто зустріло густим туманом. Видимість не перевищувала 10- 15 метрів. Беффруа-примара в тумані:

Палата сукнарів Іпра - одно з найбільших світських готичних споруджень Європи, була побудована між 1200 і 1304 роками.

Сімдесятиметрова беффруа була завершена в 1230 році. Разом з іншими бельгійськими і французькими беффруа вона внесена в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Палата сукнарів була повністю знищена в ході першої світової війни і реконструйована тільки в 1967 році. У основі будівлі і сьогодні видно камені старої палати сукнарів.

Деталі палати сукнарів:

Вид ззаду:

До палати сукнарів з півночі примикає готична ратуша:

Будинки на центральній площі Іпра:

Старий сеньйорський будинок:

Придворний зал (палац юстицій):

Beibuyck house:

Монастирські ворота і міський театр:

Старий Рибний ринок:

Поруч з головною площею розташований катедральний костел св. Мартина (Sint-maartenskathedraal). Це був собор і центр колишньої єпархії Іпра з 1561 до 1801 роки, і зараз таким і є.

Будівництво церкви розпочалося у 1230 році, і було закінчено у 1370-му. До цього тут стояв романський храм, датований 10 – 11 століттями.

Висота його башти - 102 метри (335 фута). Це – одна з найвищих споруд у Бельгії.

Готичний портал храму:

Внутрішній двір:

Символ Іпра – Мененські ворота (нід. Menenpoort). Вони присвячений пам'яті солдатів та офіцерів військ Антанти, загиблих у боях Першої світової війни біля цього міста і тіла яких не були знайдені.

Проект пам'ятника роботи Реджинальда Блумфілда, пам'ятник побудований на кошти уряду Великобританії. Відкриття пам'ятника відбулося 24 липня 1927 року.

З 250 000 солдатів Антанти, полеглих у Іпра, кожен п'ятий залишився непохованим. Їхні імена викарбувані всередині воріт: