Безумовно, головною визначною пам’яткою Мукачева є замок-паланок на околиці міста. Але, якщо ви вже попали сюди, то варто витратити декілька годин на прогулянку самим містом. Тут є на що подивитися, всього цікавого в місті багато. Мукачево – місто № 1 в Закарпатті за красою і цікавістю, і з цим важко сперечатися. Європейська атмосфера, європейська архітектура з німецьким і угорським присмаком, європейська чистота на вулицях – все це дозволяє казати про Мукачево, як про маленьку Європу на околиці батьківщини.
В'їжджаючи в Мукачеве з боку Ужгорода, ми відразу попадаємо на його центральну площу, прикрасою якої є ратуша, побудована в 1904 році. Архітектор з Будапешта Янош Бабула знайшов досить вдале рішення будівлі, зберігши певні риси прадавньої середньовічної архітектури.
Давня традиція будівництва ратуш у Європі проявилася в квадратній в плані вежі, що височіє на потужних опорах у формі стрілчастих рустованих арок. Вона примикає до виступаючої частини будинку з маленькими вежами-еркерами по кутах. Вікна першого поверху оформлені у вигляді більших стрілчастих арок. Стіна фасаду розчленована пілястрами й завершується плавною, хвилястою лінією невисокого аттика. Загальну картину будинку завершує високий черепичний дах. Усе це, разом узяте, народжує відчуття солідності й урочистості, що цілком відповідає призначенню будинку.
Закладання першого каменю фундаменту головної годинникової вежі в 1903 році супроводжувалося пам’ятним аркушем з разюче точною інформацію про число мешканців – 14416, і число будинків - 1553.
Годинник з курантами майстра Йосифа Шавинського свого часу вважався одним з найкращих у Європі. Механізм справно працює й до цих пір: малий дзвін відбиває кожні 15 хвилин, великий – щогодини.
Напроти ратуші - російський драматичний театр. Закладено його у 1896 році, а відкрито – у 1899-му:
На цій це самій площі – найпрестижніший готель Мукачева – «Star», розміщений в будівлі початку ХХ століття:
Від ратуші у східному напрямки починається проспект Миру – своєрідне мукачівське пішохідне Корзо:
До 1100-ї річниці Мукачева скульптором О.Анляшоши споруджено пам’ятник Кирилу і Мефодію:
Один з будинків на Корзо:
В глибині одного із дворів на пр. Мира розташована колишня резиденція трансільванських князів на Закарпаття – так званий «Білий дім», який був побудований у середині XVII століття. Князь Дьєрдь Ракоці І, ставши управителем Мукачівського замку і його околиць, у 1633 році звів «Білий дім», як свою літню резиденцію. Палац Ракоці - найстаріший зразок цивільної архітектури.
В 1746 році граф Шенборн вирішив його перебудувати. Реконструкцію палацу здійснив архітектор Валтазар Нейман. Спочатку це був одноповерховий будинок. До нього із правої сторони був прибудований новий корпус із симетрично розташованим флігелем. Під час перебудови Нейман залишив без зміни гарні напівкруглі склепіння Білого дому, у верхньому поверсі зробив плоске перекриття. Вікна першого поверху прості, зате на вікнах другого поверху - вигадлива орнаментика в стилі бароко.
По вертикалі стіни палацу розчленовані пілястрами, у центрі головного фасаду - гарний портал у стилі бароко.
Серед невеликих будинків городян, покритих ґонтом, а то й соломою, ця будівля в часи свого виникнення складала неабияке враження.
Ще один пам'ятник на Корзо - Міхаю Мункачі, угорському художникові:
Незабаром дійдемо до костелу Св. Мартина – вдалого завершення мукачівського корзо. Костел у неоготичному стилі збудовано у 1904 році архітектором Ціглерем:
Портал костелу:
Всередині:
В тіні величного костелу притаїлася готична каплиця XIV століття. Каплиця Св. Мартина являє собою перебудовану частину готичного храму, розібраного за старістю в 1904 році. Стіни кам'яної кладки прорізані вузькими стрілчастими вікнами й укріплені потужними контрфорсами. Західний фасад профільований великою стрілчастою аркою порталу зі скромною «розою» у тимпані. Кам'яна, однонавна базиліка із гранованою апсидою й невеликою круглою башточкою з гострим завершенням.
У бічні фасади вмуровані плити з епітафіями, багато з яких датовані. У каплиці збереглися фрескові розписи XIV в. Пам'ятник реставрований в 1967 р. (архит. В.Б.Захаров), розписи - в 1978 р. (художники-реставратори Я.С. Мовчан, Н.М. Присяжная).
Непішохідне завершення корзо:
Від костелу починається вулиця Духновича:
Тут розташований дуже гармонійний костел кальвіністів (або реформаторська церква):
Портал храму:
Прогуляємося по вуличкам, що примикають до середмістя. Почнемо – з вул. Пушкіна. Популярний ресторан «Трактир»:
Будинок з Меркурієм на вул. Пушкінській:
Духнович напроти Меркурія:
Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці:
Православна церква Почаївської ікони Божої Матері:
Будинок колишнього банку початку ХХ ст.. на вул. Ярослава Мудрого. Тепер – міліція:
Ще одна модернова будівля поруч:
Дуже симпатична будівля Мукачівської Торгівельної Академії, 1922 рік:
У віллі 1928 року – дитяча лікарня:
Вуличка провінційного Мукачева:
Сакури:
Річка Латориця і замок здалеку:
Набережна Латориці:
Латориця і Миколаївський монастир:
Останнє місце в Мукачевому, яке ми відвідаємо – Миколаївський монастир на Чернечій горі, що на північній околиці міста. За легендою, на князя Коріатовича в цих краях напав змій. Князь благав про допомогу Святого Миколая. Той допоміг йому і Коріатович переміг змія. На згадку про порятунок князь заклав на березі Латориці монастир на честь Св.Миколая.
Монастир, заснований наприкінці XIV століття Федором Коріатовичем, став згодом центром української культури в Закарпатті. Спочатку він був невеликим з маленькою дерев'яною церквою й іншими дерев'яними будівлями. Першим ігуменом монастиря був Лука. За часів його керування наприкінці XIV століття почалося ведення літопису. Перша кам'яна церква була побудована в 1661 році на замовлення молдавського воєводи Костянтина Басараба. Це була тридільна ротонда, побудована львівським архітектором італійського походження Стефаном Пьяменсом. Але до наших днів вона не збереглася, була зруйнована в 20-х роках XIX століття. Про її зовнішній вигляд ми можемо судити тільки по малюнкові початку XIX століття.
У період антигабсбурзьких повстань постраждав і Мукачевский монастир. На полях Євангелія монастиря зберігся наступний запис: «Року Божего 1703, того року, Ракоци Ференц прийшов ис Полши до Мукачевсвого вароша и быв три дни там, аш потом прийшов едного дне борзо рано енерал Монтакукули из своим регементом и вугнав одшитко из вароша и много люда постойная, котри и не винны были простаки и из навождениам диявольским церков варооку и росвиговску розбили, варош запалили, из сей книги листя повурезовали».
Існуючі нині монастирські будівлі зведені в період з 1766 по 1772 рік у стилі бароко за проектом й під керівництвом архітектора Дмитра Раца. Монастир резиденцією єпископів до 1772 року.
Миколаївська церква зведена в 1789-1804 роках у у класичному стилі з помітними барочними впливами. У плані - витягнутий прямокутник з напівкруглою апсидою й квадратною двох'ярусною вежею-дзвіницею на заході. Стіни викладені із цегли й оштукатурені. Фасади розчленовані фільонками, вікна обрамлені лиштвами. В інтер'єрі зберігся настінний живопис середини XIX-XX ст. Частково стінопис виконаний в 1910-1911 рр. худож. Ю. Вирагом у техніку масла. В 1978-1979 рр. живопис відреставрований художниками-реставраторами А.І. Марамполь-Ским, Р.М. Юсимом, В.І. Подкопаєвой. У крипті собору похований будівельник монастиря Д. Рац ( 1710-1782 рр.).
Келії монастирі побудовано в 1766 - 1772 рр. архітектором. Д. Рацем у стилі бароко. Дійшли до нашого часу майже без перебудови: цегельні, відштукатурні, двоповерхові, у плані П-подібні. З боку берега р. Латориці будинок укріплений будівлею, що полягає із квадратної в плані вежі й витягнутого переходу, що опирається на дві арки.
По осі двірського фасаду до келій примикає чотирьохярусна вежа-дзвіниця. Завершення дзвіниці було змінено під час ремонту в 1950 р.
Вже в роки Незалежності зведено новий Успенський собор:
Так з монастирі виглядає центр міста:
А так – Мукачевський замок-паланок:
Сподобався пост? Поділись з друзями!
Коментарі
voyager_a
Суб, 12/17/2011 - 09:19
andy_travelua
Суб, 12/17/2011 - 12:19
lerkar
Суб, 12/17/2011 - 16:44
andy_travelua
Пон, 12/19/2011 - 08:03
lerkar
Пон, 12/19/2011 - 09:03
livejournal
Чтв, 08/21/2014 - 14:55
livejournal
Суб, 08/23/2014 - 04:58