Крехівський монастир-фортеця

25.02.2015

Крехівський монастир святого Миколая Отців Василіян знаходиться в 3 кілометрах на південний захід від села Крехів Жовківського району Львівщини. Поряд з Унівською лаврою належить до найвідоміших і найбільш популярних серед туристів і прочан монастирів Львівської області.

Монастир заснований у 1612 р. старцем Іоілем під горою Побійною. Там над печерою постала перша дерев’яна церква свв. Апостолів Петра і Павла. Дещо пізніше монастир перенесено на нинішнє місце. У 1660-х pp. за підтримки короля Міхала Вишневецького його обведено мурованою стіною з чотирма наріжними і п’ятою надбрамною вежами, в наслідок чого він став оборонним.

За монастирськими мурами не раз рятувалось багато людей, особливо під час нападів татар. Під час облоги 1672 року монастир захищав молодий Іван Мазепа. Кілька разів у 1698 р. приїжджав до монастиря Пьотр I, який перебував у Жовкві і Раві-Руській, укладаючи угоду з королем Августом II про спільні дії проти шведів у майбутній Північній війні.

У 1721 р. Крехівський монастир став греко-католицьким. З цього часу ще більше посилюється його релігійне значення. З дерев'яного він перебудовується на мурований. Постають північна в'їздна брама, дзвіниця, старша частина монастирського корпусу. Між 1721 та 1751 рр. побудована нова мурована церква Св. Миколая. На початку 1990-х років вона була переосвячена на церкву Преображення Господнього. Монастир славився своїми чудотворними іконами, яких у Крехові було чотири: три ікони Богородиці (одна з Верхрати) та ікона святого Миколая Великого.

Оточена стінами територія монастиря в плані має форму неправильного п'ятикутника. Колись головним храмом обителі служила дерев'яна Преображенська церква — трьохзрубна, триголова, характерна пам'ятка галицької школи народної архітектури. Побудували її в 1658 р. львівські майстри Андрій і Адам, розписував живописець Н. Петрахнович. В наші дні дерев'яна церква у Крехівському монастирі відновлена:

Нині головним храмом монастиря є кам'яна Миколаївська церква, побудована в 1721–1737 роках на місці розібраної дерев'яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювався і ремонтувався. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані. Купол аналогічної форми, але без барабана, увінчує апсиду.

Головний вхід відмічений скромним порталом з рельєфним зображенням Святого Миколи.

Три корпуси келій, що відносяться до різних часів, утворюють в плані Т-подібний контур. Найбільш ранній корпус, що витягнувся уздовж східного прясла кріпосних стін і примикає до апсиди Миколаївської церкви, споруджений в 1755. Його продовженням служить побудований в 1775–1780 рр. другий братський корпус. У 1898–1902 за проектом архітектора І. Вишневського був споруджений третій корпус, що розташувався уздовж південно-західної стіни.

Північно-східний кут оборонної стіни монастиря замикає дзвіниця (XVII - XVIII ст.). Низ дзвіниці - оборонна вежа, зведена на початку 60-х років XVII ст. В 1759 - 1761 рр. добудований верхній ярус з годинником. У 1908 р. споруда реставрується. Кам'яна, восьмикутна в плані, двох'ярусна, завершена барочною главою з ажурним ліхтарем.

У нижньому ярусі на кожній грані зберіглися три ряди бійниць, у верхньому - влаштовані отвори з полуциркульными перемичками. Площини граней верхнього ярусу оформлені у вигляді дзеркал, характерних для стилю бароко.

Монастир був добре укріплений і пристосований до оборони. Стіни з вежами на кутах замикають з чотирьох сторін великий прямокутний двір. У 1661 р. були зведені дві вежі, а до 1664 р. завершені основні роботи. Навколо стін був викопаний глибокий рів з мостом при в'їзних воротах.

З чотирьох веж зберіглися дві восьмигранні - північно-західна (у руїнах), північно-східна з дзвіницею і кругла південно-східна.

В'їзні ворота з вежею спочатку знаходилися в східній стіні. Нові у барочному стилі побудовані в 1775-1776 рр. по осі північної стіни. Тоді ж замість дерев'яної західної стіни зведена кам'яна, інші стіни вирівняні і відремонтовані. Перед воротами побудований новий кам'яний міст.