Калемегдан - Београдська фортеця

Београдська фортеця (Београдска тврђава) – напевно, єдине, заради чого варто їхати до Београду – столиці Сербії. Вона дійсно гігантська, спроби облазити її повністю протягом 3 годин успіхом не увінчалися: багато всього цікавого ми так і не оглянули. Фортеці цікава ще й тим, що вона містить в собі укріплення і будівлі починаючи від Римського періоду і закінчуючи періодом новітньої історії. Фортеця Калемегдан розташована на узвишші висотою 125 метрів при злитті рік Сави і Дунаю, навпроти Великого ратного, що надавало укріпленням виняткового стратегічного значення. Археологічні дослідження показують, що люди оселились на цій території ще в епоху неоліту. Коли тут оселились кельти, вони заснували місто Сінгідунум, який знаходився за декілька кілометрів від теперішньої фортеці.

Перше військове укріплення на території фортеці звели римляни між 6 і 11 роками н.е. для захисту північних кордонів Римської імперії. На початку II століття в Сінгідунумі розміщувався IV легіон Флавіїв. Легіонери спорудили каструм розміром 560 м на 350 м, на місці теперішнього Верхнього міста та частини Калемегдану. Поступово навколо укріплення виникли зовнішні квартали, і воно перетворилось на місто. Після розділу Римської імперії в 395 році місто відійшло до Візантії. В V столітті Сінгідон, як його називали візантійці, був зруйнований гунськими племенами на чолі Аттілою. Побоюючись нових вторгнень, імператор Юстиніан I з 535 року почав розбудовувати фортецю і побудував фортечні мури. В VIII—IX століттях місто заселили серби і назвали його Білим містом (Београдом) через білий колір стін фортеці, побудованих з білого вапняку. В IX-X століттях Белград знаходився під болгарським правлінням, а в X—XII століттях — під владою Візантії. В XII столітті імператор Мануїл I Комнин зміцнив міські укріплення, добудувавши декілька башт та стін. В XIV столітті Белград завоювали угорці. Стамбульські ворота: Внаслідок Ангорської битви (1402 рік) Стефан Лазаревич отримав від візантійського імператора титул деспота. Уклавши в 1403 році васальний договір з угорським королем Сигизмундом, Стефан отримав від нього Белград та інші області. Під час його правління фортеця, зруйнована турками в 1397 році, була розширена те перебудована. З'явились Верхнє та Нижнє місто. Місто було оточене подвійними стінами та ровами. Королівські ворота або Західні ворота (серб. Краљ капија или Западна капија) В Верхньому місті Стефан побудував замок з міцними стінами, баштами, ровами та підйомним мостом. Всередині замку розміщувались будинки аристократії, каплиця, бібліотека, скарбниця. Після смерті Стефана місто знову перейшло під владу угорців, які продовжили будувати укріплення проти османського вторгнення. Белград витримав дві османські облоги - облогу 1440 року військами Мурада II та облогу 1456 року військами Мехмеда II, але був завойований під час облоги 1521 року військами Сулеймана I. Від турецьких часів залишились тільки 2 споруди - фонтан Мехмед-паші Соколовича та могила Дамат Сілахдар Алі-паші. Модель фортеці: В 1688 році місто завоювали австрійці, які почали перебудовувати фортецю за планом інженера Андреа Корнаро. В 1690 році турки знову завоювали місто. Під час штурму від вибуху бомби був зруйнований замок Стефана Лазаревича. Під час турецького панування Корнаро продовжив будівництво. Годинникові ворота (серб. Сахат капија) В 1717 році австрійці відвоювали фортецю. Вони значно посилили фортецю, зробивши її однією з найнеприступніших в Європі, але в 1739 році за Белградським мирним договором Туреччина повернула місто, а Австрія вимушена була зруйнувати всі зведені укріплення. В 1789 році австрійці знову відвоювали фортецю, але в 1791 за Свіштовським мирним договором році знову залишили її. Башта Небойша (серб. Кула Небојша) В 1807 році фортецю захопили сербські повстанці. В 1867 році Туреччина передала ключі від міста Михайлу Обреновичау і фортеця остаточно перейшла під владу Сербії. З того часу її військове значення починає падати. Годинникова башта (серб. Сахат кула) Під час Першої світової війни внаслідок артилерійських обстрілів багато споруд на території фортеці були зруйновані, мури зазнали серйозних ушкоджень. Під час Другої світової війни в 1941-1944 роках на території фортеці був розміщений німецький гарнізон. В 1944-1946 роках на території фортеці розміщувались підрозділи Югославської Народної Армії. Пам'ятник Переможцю (серб. Победник). З 1946 року фортеця була взята під державний захист, їй присвоєно статус пам'ятки культури особливого значення. Військовий музей (серб. Војни музеј). Фортеця складається з двох частин: Нижнє місто (серб. Доњи Град) - включає римський каструм, візантійський замок, Місто Деспота, артилерійські майданчики. Залишки римських стін: Верхнє місто (серб. Горњи Град) - включає Західне передмістя, Деспотове передмістя та артилерійський майданчик. Рештки римського каструму можна побачити в основі північних та західних стін Верхнього міста. Найкраще збереглася частина колишнього Міста Деспота в північно-східній частині Верхнього міста, який включає в себе башту Деспота з воротами, де можна побачити залишки двох стін, що оточують Верхнє місто Башта Деспота (серб. Деспотова кула) Крім того повністю збереглись східна стіна Верхнього і Нижнього міста із залишками східних воріт Нижнього міста, і північна стіни Верхнього міста. Військова техніка біля Стамбульських воріт: Злиття Дунаю і Сави: