Дубно. Частина 1: замок

Про замок в Дубно і про саме місто написано багато, тому немає сенсу щось вигадувати і писати від себе. Обмежусь лише зимовими фотографіями та інформацією з офіційного сайту державного історико-культурного заповідника м.Дубно і «Пам'яток архітектури та містобудування України»

Розкопками 2005 року, під керівництвом кандидата історичних наук, археолога Богдана Прищепи, підтверджена перша письмова згадка про Дубно 1100 року. Знайдені залишки давньоруських джерел ІІ пол. Х – ХІ ст. засвідчили заселеність історичного центру міста Дубна у час князювання Ярослава Мудрого.

Іпатіївський літопис згадує про Дубно і в 1149 році, коли виникла міжусобна боротьба за великокняжий престол між Ізяславом Мстиславовичем і його дядьком Юрієм Володимировичем. Двоє старших Юрієвих синів, Ростислав і Андрій, йшли попереду з половцями і зупинилися ночувати біля Муравиці, раптом вночі половці злякалися і побігли назад. Дочекавшись ранку, Андрій відступив до Дубна, де його чекали брат з військом і половці. Тоді Дубно входило до складу Володимир-Волинського, а у ХІІІ – першій половині ХІV століть – Галицько-Волинського князівства. Поселення тоді відігравало важливу роль у боротьбі населення краю із зовнішніми ворогами – польськими, угорськими та литовськими феодалами, степовими кочовими племенами.

У 1240 році татари під проводом Батия розгромили Волинь. Не вціліло і Дубно. Воно занепало і було на рівні незначного села, що входило до складу Острозької волості. Таким воно дісталося Федору Даниловичу, князю Острозькому. Трагічна боротьба населення Галицько-Волинського князівства проти монголо-татарських орд врятувала Центральну і Західну Європу від навали кочівників. Але в цій нерівній боротьбі князівство ослабло. Цим скористалися більш могутні сусіди. У 1340 році Волинь була загарбана Литвою.

4 листопада 1386 року князь Федір Острозький отримує від польського короля Ягайла і Великого литовського князя Вітовта жалувану грамоту на місто Остріг з округом Острозьким, до складу якого входило і село Дубен. Нові господарі прагнуть зробити поселення надійним бастіоном в охороні своїх володінь. У 1492 році вони споруджують замок.

Дубно почало швидко розвиватися. Тож князь Костянтин Іванович Острозький, Великий гетьман князівства Литовського виклопотав у Великого князя литовського Олександра у Вільні 9 червня 1498 року грамоту, яка дозволяла йому закласти із села Дубен місто з такою ж назвою.

У 1507 році король польський Сигизмунд І дарував жителям Дубна “магдебурзьке право”, а власнику його, князю Костянтину Острозькому, дозвіл будувати укріплення для оборони від ворогів, проводити ярмарки і торги, збирати із заїжджих купців мито.

Тепер, нарешті, про сам замок Острозьких-Любомирських Муровані укріплення засновано на початку XVI ст. князем К. І. Острозьким у найвигіднішому стратегічному пункті, захищеному природними перешкодами - р. Іквою, болотами, а також широким каналом. Замок займав східну частину півострова, на якому сформувалося середньовічне місто. Від міста замок захищався глибоким ровом, що наповнювався водами річки.

На початку XVII ст. за часів князя Я. Острозького замок модернізовано за системою оборони, започаткованою видатним французьким інженером-фортифікатором С.Вобаном. З XVIII ст. замок втратив стратегічне значення. Перебудований у 2-й половині XVIII ст. князями Любомирськими, котрі в той час володіли Дубном, він став їхньою парадною резиденцією. У XIX ст. будівлі замку не використовувалися; під час Першої світової війни вони зазнали руйнувань. У 1920-1930-х роках у замку здійснювалися значні ремонтно-реставраційні роботи. У плані комплекс має форму неправильної трапеції, основою якої служить інкастельований західний фронт, фланкований двома могутніми наріжними бастіонами. У наш час до складу комплексу входять брама з прибрамним корпусом, палац князів Любомирських, південний флігель, куртина та два бастіони з башточками.

Брама - прямокутна в плані, невелика одноярусна цегляна споруда в центрі західної куртини. На фасаді арка в’їзду акцентована ренесансним білокам’яним порталом, увінчаним трикутним фронтоном. Впритул до брами прилягає прибрамний корпус. Це майже прямокутна в плані, двоповерхова будівля з аттиком, над центральною частиною якої підноситься прямокутна в плані башта. Сучасний вигляд брами та прибрамного корпусу - наслідок ремонтно-реставраційних робіт за проектом інженера-архітектора Ю.Новака.

Палац князів Любомирських розміщується в північно-східній частині замкового подвір’я, на самому березі річки. Його збудовано за проектом архітектора Г.Іттара з використанням фрагментів старих стін і фундаментів палацу XVI ст. У 1780-х роках, під час наступної перебудови, в архітектурі палацу, особливо в оздобленні інтер’єрів, з’явилися елементи архітектури класицизму (архітектор - Д.Мерліні).

Палац - велика за розміром (70:20 м), прямокутна в плані споруда, витягнута з південного сходу на північний захід. З боку замкового подвір’я - двоповерховий, а від річки - триповерховий завдяки мурованому цоколю, укріпленому контрфорсами. Монолітний об’єм палацу перекрито чотирисхилим черепичним дахом. Фасади - без декоративного оздоблення; вікна - прямокутні, без обрамлень.

Колишній палац Острозьких - трапецієподібна в плані двоповерхова будівля, перекрита високим чотирисхилим дахом. Це одна з мурованих споруд 16 ст., перебудована у 18 ст. У 1930-х роках флігель переобладнано й пристосовано для розміщення громадських організацій.

Обидва палаци разом:

Два бастіони та куртина входять до складу горнверка, яким на початку XVII ст. укріплено західний фронт замку, звернений до міста. Загальна довжина укріпленого фронту - близько 330 м. Його підсилює рів завширшки понад 18 і завглибшки близько 14 м, який наповнювався водами р.Ікви. Ескарпи та контрескарпи обмуровані піщаником та вапняком до рівня горизонтального напіввалу, вище від якого - мурування з цегли. Обидва гострокутні бастіони мають наріжні циліндричні двоярусні цегляні сторожові башточки зі сферичними завершеннями. Під бастіонами влаштовано каземати, перекриті склепіннями.

Північна вежа і вежа Беатка:

На завершення трохи замкових підземель: