Дібрівський кінний завод на Полтавщині

Попередня стаття
Протяте каміння і Соколине Око
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії

Найстаріше на території України підприємство, що вирощує коней, знаходиться в 6 кілометрах на північний захід від Миргорода в селі Дібрівка.

Влітку ще до війни ми з родиною подорожували Полтавщиною. Тоді я довго думав, яку цікавинку включити в маршрут, яка не є традиційною для мандрівників. І згадав, що коли ще був маленьким, ми з родиною їхали поїздом до Санкт-Петербургу (тоді ще Лєнінграду). Пам'ятаю, як рано з ранку наш поїзд зупинився на станції, яка називалася "Дубровский конный завод". Ще тоді, у 11 років, мене зацікавило, як це завод може бути конним? З тих пір я мріяв більше дізнатися про цей загадковий об'єкт.

До речі, коли будете їхати на завод і віб'єте у навігатор "Дібровський кінний завод", то він приведе вас саме на залізничну станцію. Завод зовсім не там, а на 10 кілометрів ближче до Миргорода, ніж станція. Тому, щоб потрапити на об'єкт, треба орієнтуватися на центр села Дібрівка. Там буде вказівник на завод.

На в'їзді до села Дібрівка зустрічає старий дерев'яний вітряк:

Дібрівський кінний завод був заснований князем Дмитром Романовим у 1888 році. Але до того коней тут розводили ще Кочубеї та Муравйови-Апостоли. Першим керівником господарства став Федір Ізмайлов.

Туристів зустрічає головний корпус адміністрації заводу, побудований ще наприкінці ХІХ століття. Біля нього - пам'ятник коню з жеребцем. Тут же до вас вийде екскурсовод, яка проведе екскурсію і детально розповість про господарство.

Завод, переважно, займався і займається вирощуванням коней орловської рисистої породи.

За окрему плату на конях можна покататися на іподромі.

Споруди кінного заводу збереглися ще з кінця ХІХ століття:

Стайні:

Старі повозки в стайнях:

В стайнях не в зовсім комфортних умовах утримуються коні:

Але добре, що можна придбати корм і погодувати коней.

Після годування та спілкування їх настрій підіймається.

Могила жеребця Лоу Ганновера - вихованця Дібрівського кінного заводу, призера учасник Гамблетоніана у 1960 році, де він отримав при другого за жвавістю.

Старе приміщення, очевидно для підготовки коней до скачок:

За допомогою цього кола, що обертається, також готують коней до скачок:

Стара різьблені двері у конторі заводу:

В адміністративній будівлі заводу є досить великий музей історії підприємства.

Куточок кімнати, оформлений у традиційному українському стилі:

Тут зберігаються призи і кубки, отримані конями на їх заводчиками на змаганнях:

Оці штуки вішали коням-переможцям на шию:

Журнали обліку, яким майже 100 років:

Якщо хочете знати про завод більше, почитайте велику статтю, яка присвячена йому у Вікіпедії.

Приєднуйтесь до моїх авторських подорожей найгарнішими куточками українського Поділля! Розклад турів на цей рік є за посиланням: https://andy-travel.com.ua/tours
Попередня стаття
Протяте каміння і Соколине Око
Наступна стаття
Товтри і меандри Північної Бесарабії