Далмація

Всім привіт! Ми повернулися, все пройшло чудово, вражень – море, і майже всі вони – позитивні. Саме про них я і почну сьогодні розповідати. А ось коли закінчу, не знаю. Інформації купа. Здається, що ми прожили в Далмації цілу вічність, не зважаючи на те, що відпустка пролетіла, як один день. В Хорватію ми попали випадково. Ще 2 місяці тому ми й подумати не могли, що колись опинимося там. А причиною всьому став дешевий переліт через Відень та відсутність потреби у візі (до 31 жовтня між Україною і Хорватією буде діяти безвізовий режим). Оскільки основною і єдиною ціллю відвідання Далмації для мене був огляд визначних пам’яток (для Свєти ще ціллю біло купання в морі), місце для зупинки було обране відповідне – місто Трогір в Середній Далмації за 30 км від Спліта. Як довели чисельні подорожі по різним містам країни, ми не помилилися: Трогір – дійсно, найкрасивіше місто регіону.

Сподіваюсь, що в мене знайдеться час для того, щоб описати чи хоча б зробити фотозвіти про кожне місце, яке нам вдалося відвідати. А сьогодні, для початку, основні питання перебування в Хорватії та мої враження і думки по кожному з них.

1. ПЕРЕЛІТ Летіли «Австрійськими авіалініями» по маршруту Київ – Відень – Спліт – Відень. З Відня летіли «Міжнародними авіалініями України». Весь переліт коштував 300 доларів на людину – дуже дешево. Сервіс як у австрійців, так і українців – на високому рівні. Кормлять добре, поють також. У всіх 4 рейсах давали на вибір 2 сорти вина. Це, безумовно, стримувало мою боязнь від літання літаками.

2. ПРОЖИВАННЯ Ми жили в 4 кілометрах від центру Трогіра в присілку Okrug Gornji, що на острові Чіово. Поруч – 2 пляжі з різних сторін острова, автобусна зупинка, супермаркет і все інше, що необхідно. Вартість номера на двох в апартаментах «Slavica» коштував 35 євро.

Кімната огромна, ліжко також, кухня з усім необхідним і тераса з видом на море та дзвіницю костелу. Вид на море:

Вид на костел у вечорі:

Взагалі, з житлом проблем немає: готелів дуже багато, а кожний приватний будинок здається під апартаменти.

3. ЇЖА Частину їжі брали із собою, решту докуповували в супермаркеті. Ціни на продукти харчування в Хорватії в середньому більше українських в 1,5 – 2 рази Виключення складають вино, олівки (вони там справжні, а не фарбовані!), фісташки. Ціни на них нижче, ніж в Україні. Безумно дорогі масло, сири і майонез. Але слід зазначити, що якість продуктів не йде ні в яке порівнянні з нашими: якщо це масло – так воно справжнє масло, якщо ковбаса – то це справжня ковбаса, а не соя з туалетним папером. Ціни на овочі і фрукти приблизно такі ж самі, як і в нас. Пару слів про кав’ярні і ресторани. Туди ми не разу не ходили. Бо за один похід туди ми б виклали половину суми, яку ми брали із собою. Насправді, таких цін, як в хорватських кав’ярнях, я не бачив не в Києві , ні в Москві. Та незважаючи на це, вони всі заповнені, за запах смаженої не вогні риби літає у повітрі кожної вулички. Поїсти смажену рибу майже на халяву все ж таки можна (слідкуйте за наступними розповідями).

Ресторанчики в Трогірі займають майже всю центральну площу:

Висновок: якщо харчуватися продуктами з супермаркету, то по гаманцю це сильно не б’є.

4. ТРАНСПОРТ А ось хорватський транспорт – це справжнє лихо для тих, хто звик їздити в трамваї за 1 гривню і в маршрутках по 2 гривні. Так ось, проїхати мінімальну відстань приміським автобусом коштує 10 кун (15 гривень). От і рахуйте: з’їздити в центр (4 км) туди і назад – 60 гривень. Хочете пройтися пішки – будь ласка. Тільки врахуйте гористість місцевості і той факт, що тротуари в Хорватії відсутні, як явище. Міжміські автобуси так само не дешеві. Ціни залежать від компанії-автоперевізника і відстані: чим менше відстань, тим більше тариф. Враховуючи, що ми не сиділи на місці, більше половини всіх наших грошів пішли на переїзди по країні. Крім автобусів ще є таксі. Так проїхатися від аеропорту до центру Трогіра (5 кілометрів) коштує 20 євро (220 грн). Це – офіційна ціна. Сподіваюсь, далі продовжувати не треба. Висновок: їдьте в Хорватію на власному авто. Якщо їдете удвох, то переїзд обійдеться дешевше за літак удвічі. Подорожуючи власним авто по країні, ви витратите на поїздки утричі менше грошів, ніж якщо б подорожували громадським транспортом.

Види з вікна автобуса:

5. МОРЕ В своєму житті я не бачив морі чистіше, ніж у Хорватії. Воно ідеально чисте скрізь: у відкритому морі, у затоках навколо міст і житлових кварталів, навколо крупних міст і біля підприємств. Прозорість води вражає: коли пливеш над глибиною у 50 метрів, видно дно. Пляжі всі безкоштовні. Переважно на них дрібна галька.

Без тапочок купатися складно і небезпечно. Цього разу я вперше побачив морських їжаків, якими мене так лякали в Шармі і Акабі. Навіть вдалося декількох з них витягнути на землю і погратися з ними.

Висновок: в Хорватію варто приїхати навіть заради одного моря.

6. ПРИРОДА Гори в Далмації дуже нагадують Кримські. Вони достатньо близько підступають до берегової лінії і кам’янисті. Рослинності на горах майже немає, проте на березі і в долинах типові для субтропиків дерева, кущі і квіти приємно радують око. Далмацію від відкритого моря закривають багато продовгуватих зелених островів. В цілому море, берег, острови, гори і місто створюють неповторну картину цілісності пейзажу, яка найкраще спостерігається саме під час морських подорожей.

Найцікавіше природне диво Далмації – водоспади на річки Крка в однойменному парку.

7. АРХІТЕКТУРА і МІСТА Міста і містечка створюють враження чогось середнього між Європою і Сходом. Прогулюючись вузенькими вуличками Трогіра, Спліта чи Шибеніка, я постійно згадував старе місто в Дамаску. Архітектура доволі одноманітна, але зі своїм, південним колоритом.

Візитівкою кожного міста є катедральні костели з високими дзвіницями. Вони дійсно величні і в кожному випадку неповторні. Решта інших храмів дуже схожі один на іншим. Двома словами їх можна охарактеризувати так: скромність і монолітність. Катедра у Трогірі:

Катедра у Спліті:

Катедра у Шибеніку:

Скажу пару слів і про замки. Їх нам довелося побачити близько п’ятнадцяти. В основному, вони є дуже скромними і непоказовими. Ніякого порівняння із нашими Хотином, Кам’янцем чи Мукачевом. Але всі храми і більшість замків – охайні і не покинуті. Є і руїни замків. Але таких мальовничих, як, наприклад, в Кудринцях, нажаль, немає.

Висновок: архітектура України набагато яскравіша і різноманітна. Але й в Далмації вона також цікава і варта того, щоб їй насолоджуватися. А ось стан збереження пам’яток в Україні з Хорватією ні в яке порівняння не йде.

Продовження обов’язково буде.