Буша — селище міського типу в Вінницькій області, розташоване на річці Мурафі. Це старовинне місто з багатою історією, яка сягає IX століття. Перші згадки про Бушу зустрічаються в літописах під 988 роком. Тоді місто було центром племені бужанів, які входили до складу Київської Русі. У XII столітті Буша стала укріпленим містом і входила до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV столітті Буша перейшла під владу Великого князівства Литовського. У цей час місто було важливим центром торгівлі і ремесел. У XVI столітті Буша стала власністю польського гетьмана Яна Замойського. За його наказом у місті був побудований замок, який донині є однією з найважливіших історичних пам'яток Буші.
"Подільська хата"
До Буші ми прибули, коли вже стемніло. Основні пам'ятки села ми залишили на ранок. А вечір присвятили знайомству з місцевими музеями. Почали з відновленої "Подільської хати". 130-річну хату, яка належала звичайній родині у Буші, відновили, створивши в ній етнографічний музей. Саму хату акуратно побілили і розписали візерунками у подільському стилі.
Всередині хати можна познайомитися з побутом селян кінця ХІХ - початку ХХ ст. Тут представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту:
Народні розписи на стінах хати:
Єдина збережена вежа Бушанської фортеці, яка залишилася після руйнування поляками всередині 17 століття:
Музей ткацтва
І на останнє на нас чекав найцікавіший, на мою думку, музей Буші, присвячений ткацтву. Музей розташований у сільській хаті, потинькованій ямпольським пісковиком і пофарбованій розписом, що нагадує ткацькі візерунки.
В музей нам показали ткацькі верстати та сам процес ткацтва. Кожен бажаючий мав змогу долучитися до майстер-класу і взяти участь у процесі створення ткацького візерунку на верстаті, які провели майстрині Інна і Світлана Сопко.
Верстати:
Також ми побачили вже виткані майстрами старовинні килими («киліми»), доріжки/веретки, рушники.
Світлиця у ткацькій хаті:
Піч у хаті, де розташований музей ткацтва:
Як будете в Буші, обов'язково відвідайте Музей ткацтва. За екскурсією і майстер-класами звертайтеся до пані Інни Сопко: +380965140950.
Ранкова прогулянка Бушею
Місцем нашої ночівлі був еко-резорт "Стоун-парк" у самому центрі Буші:
У неділю ми прокинулися рано і вже у 7 годині ранку пішли досліджувати ранкову Бушу.
Кумедний арт-об'єкт на головній площі села:
Єдина збережена замкова вежа в осінніх кольорах:
Бушанський замок
В башту можна зайти з працівниками заповіднику. Там представлені експозиції у вигляді макету стародавньої Буші, картин на козацьку тематику та предметів побуту.
Сходи на верхній ярус:
Поруч із замкової вежею у павільйоні, стилізованому під трипільську хату, облаштовано Музей археології. Тут можна побачити залишки трипільського житла, виявлених під час розкопок у 2005 році:
Панорама Буші із Замкової гори:
Скульптури на замковому подвір'ї:
Скельний храм та Бушанський рельєф
Якщо від замку пройтися долиною річки Бушанка, то незабаром натрапимо на скельний храм. Він був створений у природній розщелині, яка утворилася в силурійському періоді.
Творці храму вирубали в скелі три приміщення, схожих на печери. Два з них утворилися природним шляхом, а третє, найдавніше, було створене людьми.
Одна з найвідоміших пам'яток Буші - "Бушанський рельєф". Він знаходиться у скельному храмі у долині річки Бушанка. Храму приписують різні дати заснування: від 1 до 9 століття нашої ери і вважають його дохристиянським. Горельєф із зображенням оленя, людини, що молиться, курки та загадкового екрану знаходиться в ущелині скельного храму.
Коли він був створений, також невідомо. Традиційна версія - дохристиянський період Київської Русі. Але зустрічав версію, що рельєф може відноситися до 17-18 століття і пов'язаний із християнським святим Онуфрієм. У підтвердження цієї версії наводиться приклад скульптурної групи "Св. Онуфрій і олень" біля скельного храму у Маліївцях та аналогічне зображення курки на хрестах цвинтаря у Дзигівці неподалік від Буші.
"Портал" чи то у минуле, чи то у майбутнє:
Старовинний цвинтар
Поки наша група продовжувала роздивлятися скельний храм, я швиденько піднявся на гору поруч, де розташований старовинний цвинтар.
Серед старих хрестів багато так званих "козацьких". Хрести мають ретельно оброблену поверхню і відносно складну, але вишукану форму, що нагадує тамплієрський хрест.
На деяких похованнях і хрестах добре збереглися старовинні надписи:
Подільські та трипільські хатки Буші
Відновлена подільська хата, в який облаштовано етнографічний музей:
Літня кухня "Подільської хати":
Осінь і туалет заповідника:
Одна з хат Буші, розписана на трипільську тему:
Ще одна хатка з розписами у трипільському стилі:
Звичайна подільська хатка:
Ще одна неймовірно фотогенічна хатка, в який в нас був смачний сніданок із сирниками:
Відновлене трипільське житло:
Осіння ранкова Буша:
Весь вечір нас супроводжував керівник відділу культури Ямпольської громади Віктор Замишляєв. Це надзвичайно позитивна людина, яка у веселих алегоріях вміє розповісти історію і особливості Ямпільщини. А ще знає неймовірну кількість тостів і веселих історій. Він чудово доповнив собою цей вечір у Ямполі і Буші. Чесно кажучи, я давно так не сміявся, як від його жартів!
Сподобався пост? Поділись з друзями!