Буенос-Айрес - місто контрастів

Який різноманітний Буенос-Айрес! Хмарочоси портового району Пуерто-Мадеро, колоніальна архітектура Сан-Тельмо, монументальні будинки Монсеррату, різнокольорові халупи старої Ла Боки. А у повітрі - запах аргентинських стейків, емпанад (місцевих пиріжків) і дух танго!

 

Тут ми почали нашу велику 23-денну подорож Південною Америкою з групою 11 українських мандрівників. Після доби перельотів адреналіну від першого знайомства з аргентинською столицею було стільки, що навіть про сон ніхто навіть думати не хотів! Закинувши речі у готель у колоніальному райончику Сан-Тельмо, ми без жодного передиху рванули в місто і намотали за день близько 20 кілометрів! 

 

З перших секунд було зрозуміло, що ми не помилилися з районом, в якому поселилися. Навколо нас були мощені вулички і краса добре збереженої історичної забудови колоніального періоду. Сан-Тельмо буквально просякнутий духом старожилів. Тут навіть запах наче з бабусиної шафи. Але при цьому Сан-Тельмо - найкомфортніший для життя туриста. Бо центр міста - поруч. 

 

Нам пощастило, що ми потрапили в Буенос-Айрес саме в неділю. Саме тоді у Сан-Тельмо вирував недільний блошиний ринок. Чого там тільки не було: антикваріат, різноманітний хенд-мейд, музика, танго, натовпи людей. Чудова атмосфера для того, щоб пізнати колорит аргентинської столиці.

 

А ще краще місцевий колорит відчувається на критому ринку Mercado San Telmo, що займає цілий квартал. Тут можна запастися фруктами, спробувати страви традиційної кухні. А ще цікаво просто прогулятися між рядами. Як на мене, ринки - це ті місця, де найбільш атмосферно. І це стосується кожної країни.

 

Тут ми вперше спробували емпанади - дивовижні місцеві пиріжки з різною начинкою. Наступні 3 тижні вони нас щодня переслідували під час нашої подорожі Південною Америкою.

 

Докладніше про Сан-Тельмо - в окремій статті на моєму блозі: http://andy-travel.com.ua/san-telmo

 

Новий район хмарочосів розкинувся на березі широкої річки Ріо де ля Плата. Путівники називають його найпрестижнішим районом столиці. Тут - найдорожче житло, поруч центр, річка і зона відпочинку. Найдорожчі ресторани - також тут.

 

 

Насправді, Пуерто-Мадеро не такий вже і старий. Це - район колишнього старого порту. Від нього ще лишилися портові крани, доки та портові склади. Вони досить вдало вписалися в нову забудову.

 

Хмарочосаvb будинки Пуерто-Мадеро можна назвати з великою натяжкою. Якщо, звичайно, порівнювати з Дубаєм чи Сінгапуром. Та привабливості Буенос-Айресу вони однозначно додають. Без них аргентинська столиця б точно не була містом контрастів.

 

 

 

 

На березі одного з каналів Пуерто-Мадеро пришвартований фрегат «Президент Сармьєнто», названий на честь Президента Аргентини Фаустіно Сармьєнто (1868-1874). Його спустили на воду у 1897 роціі він слугував навчальним кораблем для Морської академії Воєнно-морських сил Аргентини. В наші дні на борту фрегату знаходиться музей.

 

Найвідоміша новітня пам'ятка Пуерто-Мадеро - це "Міст жінки". Чомусь вважається чи не символом Буенос-Айресу. Місто - фантазія дизайнера-архітектора, яка ставила за мету зображувати пару, яка танцює танго. Не знаю, скільки треба випити аргентинського мальбеку, щоб побачити в мості танцюристів))

 

Але міст виглядає привабливо і прикрашає місто. Особливо вночі.

 

Один з каналів відділяє Пуерто-Мадеро від великої лісопаркової зони на березі Ріо де ля Плата. Вона називається Reserva Ecologica de Buenos Aires. Мешканці міста ходять сюди на пікніки. Тут приємно просто погуляти на свіжому повітрі. А всередині резервату на болотах можна відшукати фламінго.

 

А ось для купання тут місця не дуже. Колір і чистота Ріо де ля Плата залишає бажати кращого.

 

Хмарочоси Пуерто-Мадеро ефектно виглядають на тлі лісопарку.

 

Найкрасивіше тут - ввечері, коли висотні будинки підсвічуються. Напевно, Пуерто-Мадеро - найпривабливіше місце для вечірніх прогулянок Буенос-Айресу: чисто, красиво і безпечно.

 

Якихось 200 метрів від Пуерто-Мадеро - і ми в самому серці міста. Центральна площа Plaza de Mayo (Майська площа). Травневою вона названа на честь революції 1810 року, що відбулася 25 травня. До цього часу Аргентина була іспанською колонією, як і майже всі країни Латинської Америки. По периметрах площі розташовані президентський палац, ратуша, катедральний собор та будівлі міністерств. А сама площа - місце для відпочинку та прогулянок.

 

На східному боці площі знаходиться Президентський палац - "Рожевий Будинок" або іспанською Casa Rosada. Вдивіться в нього і побачите, що він - не пропорційний. Справа в тому, що раніше це були 2 різних будівлі: міський поштамт (праворуч від арки) і Будинок Уряду (зліва від арки). І в кінці 1800-х років ці дві будівлі об'єднали і пофарбували в гламурний рожевий колір. Рожевий Будинок - дивна назва для президентського палацу, але жодного гламуру тут немає.

 

Справа в тому, що фарбували його вапном, змішаної з кров'ю биків. Вважалося, що такий дивний склад допомагав від руйнування покриття. Адже тут, в Буенос-Айресі підвищена вологість, особливо зимою. До речі сказати, в 1800-і роки кров биків підмішували в фарбу досить часто, це було звичайним явищем. Потім, через роки почали трактувати такий колір Палацу як символ єднання протиборчих політичних угруповань, червоної і білої.

 

Дивлячись на Рожевий будинок, ви побачите знаменитий балкон. З цього балкона для аргентинців віщали багато президентів, в тому числі одіозна Єва Перон, яку потім зіграла Мадонна в фільмі "Евіта". І фільм цей також знімався в цьому ж палаці і на цьому ж балконі.

 

Фасад Рожевого палацу з боку Пуерто-Мадеро прикрашає герб.

 

Перед головним фасадом Президентсьуого палацу - так звана Травнева піраміда. Це - перший патріотичний пам'ятник у Буенос-Айресі, зведений у 1811 році на честь 1-ї річниці революції.

 

На протилежному західному боці площі стоїть ратуша - Cabildo. Ця будівля - одна з найстаріших в місті. її звели у 1740 році. Зараз в ратуші перебуває музей революції.

 

Будинок на північному боці Травневої площі, схожий на театр, це - катедральний собор.

 

Інтер'єр собору набагато цікавіший за його зовнішній вигляд.

 

Головний вівтар:

 

У соборі знаходиться гробниця національного героя Аргентини генерала Хосе де Сан-Мартіна, яку створив у в 1880 році французький скульптор Беллеза. Його охороняє почесна варта з нацгвардійців.

 

Є куточок, присвячений Голодомору українців у 30-х роках ХХ століття:

 

Один з вівтарів:

 

Перед входом у собор горить вічний вогонь.

 

 

Монсеррат - район в центрі аргентинської столиці, який оточує Травневу площу. Архітектура Монсеррата різноманітна, але в ній обов'язково присутні риси італійської і французької школи. Тут є все: від холодного академізму або ар-деко, будівель в стилі модерн, неоготики і до сучасних хмарочосів зі скла і бетону.

 

Від Травневої площі діагоналями на захід уходять респектабельні вулиці з добре збереженими будинками. Завдяки такому плануванню кварталів тут багато кутових будівель, таких собі "будинків-кораблів".

 

Здається, що тут немає жодного однакового чи схожого один на одного будинку. А який декор тут можна зустріти! Що не будівля - то мереживо архітектурних деталей! Це точно Аргентина? За пару годин прогулянки шия боліла від заглядання на кам'яні орнаменти будинків, а голова - від різноманіття стилів.

 

Найбільші враження залишив паласіо Бароло - творіння італійського архітектора Маріо Паланті. Він звів цей шедевр для бізнесмена Луїса Бароло у 1923 році.  А надихнула його на цю справу "Божественна комедія" Данте.

 

Ми два дні розглядали цей палац ззовні, не наважуючись зайти в середину. Бо знали, що музей всередині зачинений. Але ми такі потрапили в палац, завдяки наполегливості найактивніших учасників нашої групи. І були винагороджені захоплюючим інтер'єром. Чого вартий лише один ліфт!

 

Докладно про паласіо Бароло можна почитати в окремій статті на моєму блозі: http://andy-travel.com.ua/palacio-barolo

 

Будівля Національного банку:

 

Один з барокових храмів Монсеррата:

 

Трапляються тут і нові будівлі зі скла і бетону:

 

Вулиці Монсеррата часто носять назви латиноамериканських держав, або їхніх столиць. Ос, наприклад, вулиця Уругвай:

 

А ось - Ліма:

 

Зверніть увагу, як оформлені зупинки в центральній частині Буенос-Айреса. Замість традиційних павільйонів для очікування тут - м'які дивани і крісла:

 

В західній частині Монсеррату є велика площа Конгресу (Plaza del Congreso). На ній розташована монументальна будівля Національного Конгресу Аргентини, яка нагадує американський капітолій. На момент нашого відвідування будівля конгресу знаходилася на реконструкції і нам вдалося сфотографувати лише її частину.

 

Перед фасадом конгресу - скульптури і фонтани:

 

Протилежний від Конгресу бік площі:

 

Хоча, коли за декілька днів до нашої поїздки я забронював для всієї групи шоу танго в одному з театрів аргентинської столиці, я не чекав від нього багато. Просто ставився до цього, як до обов'язкового пункту програми в Буенос-Айреса. Так само скептично були налаштовані і мої супутники. Але несподівано цей вечір став одним з найзахоплюючих!

 

Театр танго в Аргентині - це не наш традиційний театр. Столики розташовані прямо біля сцени. Спочатку подають традиційну вечерю з блюдами аргентинської кухні. Вина наливають скільки хочеш. Охочі можуть отримати урок танго.

 

Саме шоу починається після 22:00. Яке ж це було шоу! Пристрасть, сексуальність, грація, пластика об'єдналися у танцях в єдиному цілому! Майже 2 години пройшли непомітно і кожний з них нас вийшов з театру з відчуттям свята. 

Було вже за північ, але ніхто з нас не хотів відпочивати. Ми відправилися на чергову прогулянку по нічному Буенос-Айресу. Цього разу ми винайшли вуличку у центральному районі Монтсеррат з багатьма графіті і інсталяціями зі скульптур. І влаштували один одному нічну фотосесію.

 

 

Проспект 9 Липня (Avenida 9 de Julio) знаменитий перш за все своєю шириною. Широка ця вулиця настільки, що її внесли до Книги Рекордів Гіннеса.

 

Але це не зовсім справедливо, адже формально вона складається з трьох паралельних вулиць (у кожної своя назва). Зроблено це було для того, щоб не було плутанини при пошуках потрібної адреси, і чітко було зрозуміло, на якій стороні вулиці стоїть потрібний будинок. А переходити цю вулицю на світлофор потрібно в 2-3 етапи.

 

Найгарніша будівля на проспекті 9 липня - Паласіо Еспаньол:

 

Вона нам так сподобалося, що ми приходили роздивлятися її деталі 2 дні поспіль.

 

У центрі проспекту стоїть Обеліск. Це - досить розкручена пам'ятка. Насправді, абсолютно нічого цікавого в ній немає, це проста висока біла довга стела. Але незважаючи на це, він - символ міста. І символ демократії. Саме це місце вважається самим центром міста (хоча нульовий кілометр знаходиться в іншому місці).

 

Обеліск був побудований на честь 400-річчя Буенос-Айреса в 1936 році. І стоїть він на перетині головних вулиць міста, тому його видно з багатьох куточків центральної частини. На обеліску викарбовано імена важливих особистостей в історії Аргентини, в тому числі там є ім'я аргентинського Гітлера, Хуліо аргентино Рока, президента, який зовсім недавно, якихось 150 років тому знищив індіанців Патагонії і приєднав їхні землі до Аргентини.

 

Північніше Монументу своїм фасадом на проспект 9 липня виходить Театр Колон (або Театр Колумба) - головний театр Аргентини. Побудований він був, як театр опери і балету, в 1908 році. Зовні він не особливо примітний, будівля як будівля, є в місті безліч будівель, набагато розкішніше. Все найцікавіше знаходиться всередині театру.

 

Іншим фасадом театр виходить на площу Лавалле (Plaza Lavalle), де я декілька примітних будівель. Одна з них - це будівля національного трибуналу:

 

Друга будівля - це дивний гібрид сучасної будівлі з будівлею старовинною. Називається вона Мірадор Массуе. Історія її така. Одна фірма в 1989 році придбала історичну будівлю, і за тодішньою традицією приготувалася було її знести. Таким же чином в 1960-2000 роки було знесено приблизно 70% старих, красивих будівель, і на їх місці були побудовані скляно-бетонні коробки. Але громадськість повстала проти знесення, так як ця будівля - один з кращих прикладів стилю модерн. Був знайдений компроміс, і будівля знесли частково, залишивши від старої будівлі башточку і зробивши ось такий дивний гібрид.

 

Фонтан на площі Лавалле:

 

Це був останній район Буенос-Айреса, з яким ми познайомилися. Ла Бока - це місце народжувався Буенос-Айрес. Ще у 1536 році Педро де Мендоса заклав тут майбутнє місто. Тут був перший порт Буенос-Айреса, тому район почали заселяти моряки. А вони любили фарбувати свої будинки різними кольорами. А чому? Та все просто: фарба залишалася після будівництва і фарбування суден. Так народився найяскравіший район майбутньої столиці Аргентини.

 

Класичний будинок Ла Боки зроблений з дерева, оббитий рифленим корабельним залізом і пофарбований різними кольорами. Вік таких будинків складає від 100 до 180 років.

 

Коли туристи кажуть про Ла Боку, то мають на увазі не весь великий, бідний і депресивний район на півдні столиці. Зазвичай, йдеться про один-два квартали навколо вулички Caminito. Тут усе створено для туриста: сувеніри, картини, вироби місцевих ремісників, кафешки, вуличне танго. Тут красиво і атмосферно. Але це - далеко не вся Ла Бока. Це - більше антураж для фотосесій.

 

На Камініто ви обов'язково зустрінете "танцюристів танго". Насправді, вони навряд чи не вміють його танцювати. Їхня функція - фотографуватися з туристами в танго-позах за певну плату. Зазвичай вона складає 5 - 7 доларів. Іноді вони навіть забезпечують туристів аксесуарами: на чоловіка надягають піджачок-капелюх-шарфик, на жінку - капелюшок-шаль.

 

Тут - вражаючі різнобарвні дворики. Місцеві мешканці розфарбували в них все, що можливо. І влаштували сувенірні лавки.

 

Докладніше про Ла Боку ви можете подивитися в окремій статті на моєму блозі: http://andy-travel.com.ua/la-boca

 

Буенос-Айрес з Ріо де ля Плата

Нам пощастило вдруге побачити Буенос-Айрес, коли ми поверталися на поромі з Уругваю, перетинаючи затоку Ріо де ла Плата. Її часто називають "найширшою рікою у світі". Аргентинська столиця показалася на горизонті щойно ми відплили від уругвайського місте Колонія дель Сакраменто:

 

Хмарочоси Пуерто-Мадеро:

 

Заходимо у порт:

 

Термінал Colonia Express - наша кінцева зупинка:

 

 

P.S.: я показав вам лише невелику частину Буенос-Айреса. Аргентинська столиця така велика і різноманітна, що навіть в моєму швидкому темпі всього цікавого побачити було нереально. Тому під час нашої наступної подорожі в Патагонію у листопаді-грудні 2020 року ми змінимо маршрут і побачимо ще більше чудових місць Буенос-Айреса!

 

 

А тут дивіться фото-розповідь про нашу подорож Південною Америкою від Антарктики до джунглів:

частина 1: Як виглядає край світу: Вогняна Земля

частина 2: Аргентинська Патагонія: льодовик Періто-Морено і Фітцрой