Beyazit - Laleli

Площа Беязит (Beyazit Meydanı) — метушливий і галасливий центр Старого міста: тут чад і гуркіт, тут кінцева зупинка половини міських автобусів і маршрутів, тут відразу зникає туристичний лиск Султанахмету, і чутно б'ється справжнє серце Стамбулу. Серце це — базар: найбільший в світі ринок розташований відразу за площею.

А на високій терасі над вулицею стоїть вражаюча мечеть, побудована в 1506 році султаном Баязидом II і названа на його честь мечеттю Беязит (Beyazit Camii, або просто Beyazidiye). Найкрасивіше в ній — мармуровий двір з колонами з червоного порфіру і зеленого змійовика. Купол мечеті — 17 метрів в діаметрі, а витончені мінарети прикрашені цегляним орнаментом. У будівлі медресе (релігійного училища при мечеті) зараз забавний Музей каліграфії.

Красиві «мавританські» ворота напроти мечеті — вхід на територію Стамбульського університету (Іstanbul Universitesi). Ці ворота— улюблене місце ісламістів, комуністів, фашиствуючи буржуазних націоналістів-бандерівців та інших курдів, які періодично б'ються тут з поліцією і один з одним. У такі хвилини від Беязиту краще триматися подалі, зате в решту часу в каштановому парку місцевого кампусу панує така тиша, що після галасливої площі дзвенить у вухах.

Над університетським парком нависає величезна (85 м) башта Беязит (Beyazit Kulesi). Ця пожежна каланча, яку побудували в 1828 році, досі використовується за призначенням, а заразом і служить маяком: коли вночі розлучаються мости і по затоці Золотий Ріг йдуть великі кораблі, лоцмани орієнтуються по різноколірних ліхтарях на її верхівці. Всередину башти не пускають: дерев'яні гвинтові сходи з 180 ступенів ледве дихають.

ЛАЛЕЛІ
Жвавий, енергійний і не дуже охайний квартал між Беязітом і площею Аксарай колись був цілком респектабельним (тут селилися спочатку вельможі, а потім університетські викладачі), але з тих пір втекло багато води. Зараз це серце так званого «російського Стамбулу». Хоча квартал зовсім невеликий, він вмудрився кинути свою кожано-дубленочную тінь на усе величезне місто. Бум шоп-туризму почався в кінці 80-х, коли через відкриті кордони тисячами хлинули спочатку польські, а потім і російські човники.

Мечеть Лалелі (Laleli Camii, 1759-1763) на розі однойменного провулка — остання з великих імперських мечетей Стамбулу. «Тюльпановая мечеть» зведена на високому цоколі, всередині якого ховається справжній лабіринт кривих склепінчастих проходів і кімнаток неправильної форми. Безпосередньо під величезною мечеттю — здається, всупереч здоровому глузду — не могутній фундамент, а легковажний склепінчастий зал з вісьма грайливими колонами і фонтаном у центрі.

Але головний скарб району таїться по іншу сторону головної вулиці: між двома величезними торговими центрами захований один з найзнаменитіших візантійських храмів — витончена церква монастиря Мірелейон, також відома під старою турецькою назвою мечеть Бодрум (Bodrum Camii). Монастир був влаштований імператором Романом Лекапіном близько 922 року. Церква непогано виглядає, але це всього лише результат реставрації: насправді на фасадах, ймовірно, не залишилася жодної старовинної цеглини. Мірелейон, як і тисячу років назад, справляє враження витонченої дорогої іграшки — як і слід головній церкві багатого придворного монастиря.