Застіноче

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців.

В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні.

За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи, дорожні бордюриКожного року виготовлялося близько 500 тисяч брусків для точіння кіс. Залізницею Підволочиськ - Одеса вони йшли в Одеський порт, а звідти - до Персії, Китаю, Японії. До Другої світової війни по вузькоколійці з Застіночого до Кровинки возили камінь. Каменем мостилися дороги і тротуари по всій Галичині. Каменем з села навіть вимощено ряд тротуарів в Москві. Сьогодні з пісковику виробляють облицювальні плити.

Біля канцелярії каменоломні в 1910 році в річницю Грюнвальдської битви було встановлено пам'ятник з рожевого каменю, на плитах якого викарбовано імені українців і поляків - учасників битви. Зараз тут символічна могила борцям за волю України.

Серед пам’яток села – скромна Миколаївська церква 1894 року.

Поруч збудовано нову церкву:

Могили біля церкви:

В таких погребах мешканці Застіночого зберігають свої продукти: