Велика прогулянка Чортковом

Назва міста іноді насторожує тих, хто вперше її чує. Не менше лякає вона і мешканців Чорткова, які навіть намагалися підняти питання про перейменування його на більш богоугодну назву – Богородичне. А дарма, нічого «диявольського» у назві цього подільського містечка немає: вважається, що вона походить від одного з перших власників Єжи Чартковського, який у 1522 році збудував тут перший дерев’яний замок. Хоча, і це лише здогадки: ще у 1427 році поселення згадується як Чартковіце, що було власністю Прадонтича і належало до Теребовлянського повіту. То ж таємницю назви ще належить розгадати майбутнім поколінням.

А головне — «чортову» назву з лихвою компенсує величезна кількість храмів різних конфесій у місті. Тільки тих, що мають вік понад 100 років, в Чорткові — 8. А ще декілька зведених вже в часи незалежності. Та й цього чортківцям виявляється замало: церкви в місті продовжують будувати.

Пам'ятаю той день, коли мені перший раз в житті пощастило прокинутися в цьому незвичайному містечку. Була неділя, і мене розбудили дзвони, які супроводжувалися проповідями, що лунали з гучномовців, встановлених на церквах. Вони так перегукували один одного, що на хвилинку здалося, ніби я знаходжусь десь на Сході: дуже сильно все це нагадувало заклик муедзина на ранкову молитву в Дамаску чи Бейруті. Коли вийшов з готелю, то побачив, що вулиці міста геть пусті: всі мешканці Чорткова знаходилися на Службі Божій. І лише біля церков стояло чимало людей, яких не змогли вмістити храми, і які слухали службу з гучномовців. Вражений незвичайним для мешканця Східної України перебігом подій у невеликому галицькому містечку, я відправився на прогулянку Чортковом – своїм улюбленим містом Тернопілля.

Друзі, щоб бути в курсі останніх матеріалів на сайті, підписуйтесь на мій телеграм-канал: https://t.me/andytravelclub

Історія міста почалася з замку, який звів наприкінці XIV ст. перший його власник Єжи Чартковський. Кам'яний же замок з масивних блоків пісковику 1610 році почав будувати шляхтич Станіслав Гольський, у володіння якого Чортків перейшов у 1597 році. Реконструювавши старі укріплення, Гольський звів у замковому дворі ренесансний палац з аркадними галереями.

Докладніше про Чортківський замок - на окремій сторінці.

У найгарнішому місті Тернопільщини мусить бути найгарніша ратуша. У випадку з Чортковим так і є. Ба більше - у Чорткові - дві ратуші. Перша з них, стара ратуша, є унікальною для України завдяки дерев'яній фахверковій вежі.

До ратуші з півдня примикають торгові ряди у вигляді двоповерхової споруди з колонадою. Вони і сьогодні використовуються за призначенням.

Ратушу і торгові ряди оточує площа Ринок:

В Чорткові є ще одна, нова ратуша, побудована у 1926 – 30 роках у стилі конструктивізму, яка знаходиться на майдані Незалежності:

Докладніше про дві ратуші Чорткова та площу Ринок - тут

Фасадом на площу Ринок виходить домініканський костел св. Станіслава - один з найвеличніших католицьких храмів України:

Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено у 1610 року для кляштора (монастиря) Домініканців. Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення. Перші особи Польщі неодноразово відвідували кляштор. У 1663 році Чортків відвідав, взявши участь у Літургії в костелі, король Ян Казимир, що прямував походом на Смоленськ. А у 1683 році в монастирському костелі побував наступний польський король – Ян ІІІ Собєський.

Наприкінці XIX століття костел вже не вміщував усіх парафіян, кількість яких постійно зростала. Виникла потреба у новому, більш просторому храмі. Старий костел з частиною мурів частково розібрали, а на його місці стараннями Яна Саса-Зубжинського, польського архітектора, професора Краківського університету, на початку ХХ століття постав новий величний храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих, виготовлених майстрами Чеславом Стовпом та Діаманом Станкевичем. Перебудова тривала довгих десять років і закінчилася майже перед початком Першої світової війни. Та радість місцевих католиків була недовгою: у 1914 році російські війська зняли та вивезли дзвони. Залишився лише один, найбільший, який окупанти не змогли зняти. Але і його через 3 роки вивезли німці, розбивши на частини і знявши. За два роки дзвони повернулися на своє місце. Совіти виявилися більш жорстокішими: у 1941 році перед наступом німців костел і монастир підпалили, а майже всіх отців і монахів-домініканців замордували на околиці Чорткова. До 1946 року костел ще певний час належав римо-католикам. У 1947 році його передали православним, а у 1959 році перетворили на склад міськторгу. Наприкінці 80-х років храм все ж таки повернули домініканцям. Якщо пощастить побувати у костелі під час недільної служби, то неодмінно велике враження на вас складе не лише інтер’єр храму з Чортківською чудотворною іконою Божої Матері, а й незабутнє звучання органу.

Докладніше про костел св. Станіслава - тут.

З площі Ринок до іншої центральної площі - майдану Незалежності веде пішохідна вулиця Шевченка - чортківське корзо:

На ній розташувалося декілька старих будинків австрійської доби, серед яких найбільш виділяється вузька кам’яниця колишнього готелю і ресторану «Брістоль».

Інші кам'яниці на вул.Шевченка:

Західний бік вулиці:

Кав'ярня "Пан Чартковський" на Шевченка:

Інтер'єр и не гірше чернівецьких чи львівських:

На площі Незалежності розташована Нова ратуша:

Сецесійний будинок на майдані Незалежності:

Найстаріший храм Чорткова — дерев’яна Успенська церква — розташувалася у дворі поблизу центрального майдану міста. Храм в незвичайному для Західного Поділля стилі із використанням традицій як подільської, так і карпатської шкіл дерев’яного зодчества, з’явилася у 1635 році завдяки чортківським ремісникам: кушніру Миколі Драчуку та швецю Гаврилу Журавлю. Церкву тричі руйнували турки і татари, але її знову відновлювали, після чого неодноразово перебудовували. Так, у ХІХ столітті з’явилося два додаткових зруби: з боку нави та з боку вівтарної частини. У радянські часи храм занепав, але в перші ж роки незалежності його реконструювали і, слід зазначити, дуже вдало. Для цього його довелося майже повністю розібрати і знову звести з доданням вже нової деревини. Усе було зроблено з дотриманням традицій XVII століття, що є великою рідкістю в наші часи. Бо, на жаль, сьогоднішні «реставратори» більш псують пам’ятки, ніж відроджують їх. З містом Чортків випадок іншій: обидва дерев’яні храми міста – церква Успення Пресвятої Богородиці в центрі міста та Вознесенська церква на Вигнанці — донесли до наших днів дихання історії минулих століть. У церкві Успення зберігся й іконостас XVIII століття. Сьогодні храм належить Українській Автокефальній Православній Церкві.

Будинок з квітами поруч з церквою:

У центрі міста, поруч з «новою» ратушею (ось вам ще одна незвичайність Чорткова – дві ратуші!), знаходиться величний храм, що вже символізує сучасність Чорткова. Мешканці міста завжди були патріотами своєї батьківщини і у будь-які часи відстоювали свою землю перед загарбниками. Коли Україна отримана довгоочікувану незалежність, новим символом міста став величезний храм, зведений у формі українського герба – тризуба. Катедральний собор святих апостолів Петра і Павла Української Греко-Католицької Церкви, освячений 2001 року, можна побачити з багатьох куточків міста. А з вершин пагорбів, що оточують Чортків, собор виглядає міською домінантою.

Собор і дзвіниця ввечері:

Вважається, що перша синагога в Чорткові побудована у 1682-1686 роках за часів польського короля Яна Собєського, який прихильно ставався до євреїв. Старовинну божницю й сьогодні можна побачити в центрі міста, неподалік від нової ратуші, за адресою вул. Гоголя, 2. Та в одноповерховій будівлі з товстими стінами синагоги вже давно немає… Відомо, що у 1754 році єврейська громада розпочала будівництво ще однієї синагоги, гроші на яку дав рабин Маєр Кац. Можливо, що йдеться про цю ж саму стару божницю – Велику синагогу, а датування її в реєстрі місцевих пам’яток 80-ми роками XVII століття помилкове.

У 1860 році ружинський цадик Давид Моше Фридман заснував у Чорткові хасидський осередок. На початку ХХ століття євреї складали третину населення міста, то ж з’явилася необхідність у будівництві нової синагоги. Збудована за проектом віденського архітектора Ганса Гельдкремера впродовж 1905–1909 років, вона отримана назву «Нової синагоги». Побудована в романтичному стилі з використанням мавританських мотивів, божниця була схожою радше на фешенебельний палац, ніж на будинок молитви. Розкішності їй надало оздоблення різьбою, виконане італійськими майстрами. Головний фасад споруди складається з центрального ризаліту, який приховує під собою покритий чотирисхилим дахом об’єм будівлі, одноповерхових флігелів та розміщених по краях двоповерхових гранованих башт.

Докладніше про чортківські синагоги - тут

Щоб побачити ще один цікавий мурований храм, доведеться пройтися від костелу близько кілометра угору вулицею Степана Бандери.

Та прогулянка нудною не буде: по обох боках вулиці розташовані гарні сецесійні кам’яниці та багато розкішних вілл заможних місцевих мешканців, що з’явилися на зламі ХІХ – ХХ століть.

р

Мурал:

Найімпозантніша будівля на вул. Степана Бандери - колишня споруда спортивного товариства "Сокіл". Сьогодні тут розташований народний будинок ім. Рубчакової:

Найбільша будівля вулиці - колишній Окружний суд початку ХХ століття:

Казначейство:

Поштамт:

Перспектива вул. Степана Бандери:

Невдовзі ліворуч побачимо високу башту костелу колишнього монастиря кармелітів. На жаль, інформації про монастир залишилося дуже мало. Відомо, що кляштор кармелітів босих в Чорткові засновано у 1635 році (за іншими даними – у 1697) з ініціативи графа Станіслава Потоцького. Костел, який ми бачимо сьогодні, звели у другій половині ХІХ століття.

Храм оточений двоповерховим, квадратним у плані корпусом келій, який має просторий внутрішній двір. Сьогодні в колишньому костелі діє церква Непорочного Зачаття Діви Марії, а в колишньому корпусі келій розташовані будинок для дітей і престарілих «Карітас» та Вища дяківсько-катехитична академія.

Перше десятиліття ХХ століття - золотий вік Австро-Угорської імперії. В усіх куточках монархії панує модерн і еклектика. Чортків - не виключення. Навколо історичного центру формуються цілі квартали одно-двох віллової забудови. До сьогоднішнього дня в Чорткові збереглося декілька десятків австро-угорських панських вілл початку ХХ століття, кожна з яких не схожа на іншу. Переважна їх більшість сконцентрувалася на вулицях Івана Франка, Росляка, Коцюбинського, Лесі Українки та інших довколишніх вулицях.

Докладніше по вілли Чорткова - тут

У самому центрі міста біля мосту через річку Серет стоїть симпатична капличка, нібито видовбана у великій кам’яній глибі. Каплиця Чудотворної Матері Божої з Люрду вперше постала на цьому місті 1908 року і була відбудована вже за часів незалежності. Як і 100 років тому, тут завжди людно. Кожен, хто йде з одного берегу Серету на інший, вважає своїм обов’язком зупинитися біля каплички і перехреститися. Тут завжди горять свічки і стоять квіти, а у недільні дні та на релігійні свята правиться служба Божа.

Будинок напроти:

Срібний Серет розділяє Чортків на дві частини. На лівому березі - замок, на правому - середмістя.

Майже відразу за мостом через Серет в мікрорайоні з давньою назвою Вигнанка, поруч із мурами замку Гольських, блищить своїми позолоченими бляхами найновішій зі старих чортківських храмів – Покровська церква. Вона була зведена на пожертви парафіян впродовж 1904 – 1907 років і в народі отримана назву «полкової». Після її освячення 1907 року на храмовому подвір’ї забило чудодійне джерело, над яким звели капличку на честь Божої Матері. У 1944 році на цьому місці відбулося справжнє диво: німецький снаряд влучив у церкву, розгромивши ущент все, що було навколо, зокрема і капличку. Та ікона Богоматері залишилася непошкодженою. Кажуть, що в той момент біля каплички молився радянський солдат, який залишився навіть непораненим.

Найкращий вид на церкву святої Покрови та залишки п’ятикутного замку відкривається з Вигнанської гори, що височіє над твердинею. Звідти увесь Чортків — як на долоні:

Панорами кликабельні:

Костел св. Станіслава:

 Замок і Покровська церква:

По дорозі на гору є чудодійне джерело:

Остання з пам’яток християнської культової архітектури знаходиться зовсім недалеко, по дорозі від замку до залізничного вокзалу. Дерев’яна Вознесенська церква трохи молодша за свою посестру з правого берегу Серета – Успенську і являє собою один із найбільш довершених творінь подільської школи народної архітектури. Храм постав у тодішньому передмісті Чорткова, Долішній Вигнанці, у 1717 році (за іншими даними – у 1738), хоча церква, зруйнована турками і татарами, стояла тут ще з 1630 року. Відразу ж вражає його складний силует з трьома високими верхами і подовженим бабинцем. Центральний купол з двома заломами домінує над іншими двома, що мають по одному залому, а довершеності пам’ятці надає піддашшя на фігурних кронштейнах, яке слугувало парафіянам для захисту від негоди. Не менш цікавою є і дерев’яна дзвіниця, відбудована у 90-ті роки минулого століття, і затишний, майже домашній інтер’єр храму.

Докладніше про дерев'яні церкви Чорткова - тут

Ближче до залізничного вокзалу на вул. Залізничній стоїть пам'ятник святому Яну:

Австрійський залізничний вокзал в Чорткові:

Крім Вигнанської гори, в Чорткові є ще один таємний оглядовий майданчик, з якого видно все місто. Знаходиться він на південній околиці міста  трохи північніше від автостанції. Йти треба через двори.

Костел св. Станіслава:

Колишній кляштор кармелітів:

Покровська церква і замок:

Загальна панорама міста (кликабельна):

Друзі, запрошую підписуватися на мій телеграм-канал. Так ви будете оперативно дізнаватися про нові пости на сайті: https://t.me/andytravelclub 

Інші статті про Чортків:
Чортків: замок Гольських
Чортків: костел св. Станіслава
Чортків: дві ратуші і площа Ринок
Чортків: дві дерев'яні церкви
Чортків: дві синагоги
Чортків: австрійські вілли