Улаанбаатар

Улаанбаатар - столиця Монголії. Сюди з Сухбаатара їхати 9,5 годин поїздом. Єдине місто в Монголії, яке може називатися містом. І якщо Сухбаатар - це теж саме, що який-небудь райцентр у нас в області, то Улаанбаатар - це практично в чистому вигляді Запоріжжя! Центральна вулиця міста - проспект Миру, тягнеться уздовж міста на 35 кілометрів. Майже так само, як і проспект Леніна в Запоріжжі. Місто знаходиться в долині між двома гірськими хребтами, і тому він вузький, але довгий.

Центральна площа міста і серце Монголії - площа Сухе Батора :
 

Досить цивільний виглядає тільки центральний проспект міста. Там подекуди є плитка, але підсвічування вночі немає ніде, окрім центрального універмагу.

Архітектура майже уся радянська, лише в центрі є дещо нещодавно побудованих "стекляшок".

Звичайні вулиці Улаанбаатара:

 
 
У більярд монголи грають прямо на вулиці. Більярдні столи стоять на вулицях, як ні в чому не бувало:

На вулицях дуже пильно, оскільки тротуари рідко де є, а в основному пісок. Водії правила дорожнього руху не дотримуються, на світлофори уваги не обертають, пішоходів не пропускають.
Майже в кожному будинку Улаанбаатара є інтернет-кафе і "позні" (ресторани - закусочні) з монгольськими національними блюдами: позами, хуушуурами і хургой. Наїстися в таких закладах можна за один долар. А порції цілком вистачає на двох.
Дуже сподобалося монгольське пиво: Боргіо, Хархорин, Чингісхан і Алтан Говь. А ось національна горілка на кумисі - архи, зовсім не сподобалася. Незважаючи та те, що вона всього 12 градусів, насилу можна випити навіть 100 грам!
Меню в монгольському ресторані:

 
Залізничний вокзал:
 
 
Надпис на вулиці біля вокзалу:
 
Улаанбаатарські тролейбуси ще більше розвалені, ніж наші. Як вони тільки їздять, залишається загадкою:
 
Жили ми Улаанбаатарі в гестхаусі Іdre's House. Спочатку жили в дорме (самі, до нас нікого не підселяли) за 4 долари з людини.
Потім, коли повернулися з Гобі - в дабле по 12 доларів за кімнату.
Обстановка в готелі прекрасна, гаряча вода - постійно, персонал привітний, завжди радий допомогти. Є відмінна кухня.
А ще в готелі є бібліотека, в якій мандрівник безкоштовно знайде все, що йому потрібне.
Контингент відвідувачів готелю - туристи із Західної Європи.
Хостел знаходиться в самому центрі міста недалеко від вокзалу. Рекомендую усім!

У місті є декілька буддистських монастирів, один з які мі відвідали - монастир Гандан, в якому знаходиться 26-метрова статуя Будди.

Діючий буддійський монастир Гандан стоїть в центрі монгольської столиці Улаанбаатара. Серед кварталів стандартних п'ятиповерхівок надзвичайно красивими здаються його яскраво розфарбовані стіни, дахи з різноколірної черепиці, фігури страшних богів - вартових входу. Головні ворота храму за традицією обернені на південь. Головною святинею храму є 26-ти метрова позолочена статуя Мэгджида Джанрайсэга - бодхісатви милосердя Авалокітешвара, яка була присвячена VIII богдо-хану.
 
 
 
 
 
 

Ще одно цікаве місце, яке ми відвідали, - це Музей природної історії. Там зібрані унікальних експонатів: метеорити, кістки і цілісні скелети динозаврів, опудала тварин.

 
Це - один з найпопулярніших музеїв в Монголії. Колекція його створюватися з 1924 р., коли за ініціативою Академії Наук МНР відкрився перший в Монголії музей. У нинішню будівлю музей переїхав в 1954 р. В музеї зібрана велика і унікальна колекція експонатів, яка дозволяє познайомитися з природною історією Монголії. Серед експонатів - скелети копалин тварин і зразки мінеральних ресурсів Монголії, кам'яне вугілля Найлахи, коштовні камені, базальтові породи згаслих вулканів Дарьганги, численні опудала тварин, особисті речі Богдо-хана, археологічні знахідки, що відносяться до хунскому періоду III ст. до н.е. У експозиції знаходяться рідкісні палеонтологічні і археологічні знахідки, в т.ч. розкопані знаменитими експедиціями російського академіка П.Козлова, американського ученого Р.Ч. Ендрюса. Музей всесвітньо відомий своїм експонатом цілісного скелета динозавра. Багата колекція холодної зброї. Широко представлені предмети народного мистецтва монголів.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
P.S. Поїзд "Улаанбаатар - Москва"
 
Поїздка в цьому потягу заслуговує того, щоб їй присвятили цілу главу.
Потяг вирушав з Улаанбаатора в Москву близько 13.00 і складався тільки з м'яких купейних вагонів. Серед пасажирів не вдалося помітити жодного іноземця, окрім нас. Одні монголи. Причому, усі вони були торгашами: везли дешеві монгольські і китайські товари на Черкизовський ринок в Москві.
До того моменту, коли ми увійшли до вагону, увесь вагон вже був забитий тюками з ганчір'ям. Монголи займалися рівномірним розподілом вантажу по вагону. Адже попереду був монгольський - російський кордон з лютими монгольськими і російськими прикордонниками.
 
Монголи ретельно конспірували свій товар: одягали на себе по троє штанів, двоє курток, стелили на полиці по декілька покривал, призначених для продажу, а також ховалися ними. Бажаючи допомогти братам - монголам, ми теж запихнули собі 10 пар штанів і накрилися їх покривалами.
Кожного монгола на вокзалі проводжало ще кілька чоловік. Тому увесь перон був заповнений проводжаючими. Проводи потягу у монголів - це процес, на який без сліз дивитися неможливо. Усі плачуть: і що від'їжджають і проводжають. Ті, що проводжають, поливають потяг молоком з пляшок за допомогою ложок.
 
Коли потяг рушив, від'їжджаючі почали висовуватися з вікон, обніматися з тими, що проводжають і плакати. При чому усе це тривало, поки потяг не набрав велику швидкість і не виїхав за межі станції. Проводжаючі бігли за поїздом до останнього.
Нашими сусідами по купе були монгольський хлопець - челнок, що їхав в Москву на Черкизовський ринок, і дядечко - казах, який їхав до себе на батьківщину в Казахстан. Але окрім цього, в купе ще сиділо купа якихось людей. Очевидно, це були знайомі або родичі наших попутників, а може і просто монголи, які хотіли подивитися на іноземців. Але у будь-якому випадку, усі ці люди були досить доброзичливими, і спілкуватися з ними було досить приємно навіть, попри те, що вони не знали мови.
 
Перевірка документів і митниця з монгольського боку була в Сухбаатаре. Прикордонники спокійно перевірили наші документи і поставили виїзні штампи. Під час відправлення з Сухбаатара прикордонники вишикувалися в ряд, віддаючи потягу честь! На хвилинку уявив собі російських або українських прикордонників, що віддають честь пасажирам :)
Пізно увечері наш потяг перетнув монгольсько-російський кордон.
 
 

Коментарі

Привіт. В нас тут з'явилася ідея податися до Монголії. Хотілося би багато всього розпитати у людини, яка там була
Привіт! Питай! :)
на скільки я розумію - візи туди не потрібно. Але які приблизні умови перетину кордону, які особливості ?
Ні, не треба. Умов ніяких Приїжджаєш в Кяхту маршруткой з Улан-Уде і переходиш кордон. З кордону на таксі до Сухбаатара (дуже не дорого). Далі - тільки поїздом.
ну в нас планується бомжоподорож з мінімумом витрат, ніяких готелів чи таксі, зате має бути автостоп і карімат. От саме питання - як у них зі стопом і яке відношення до туристів, котрі виглядають як волоцюги?
Єдине що, на таксі (або на машині) прийдеться переїхати кордон (ми заплатили десь 200 рублів).
Відношення до туристів більш ніж добре. На будь-яку допомогу можна розраховувати.
Інша справа, що з автостопом будуть проблеми, бо нема доріг. В Сухбаатора до Уланбаатора, наприклад, тільки на потязі можна дістатися. Але поїзда дуже дешеві (дешевше, ніж в Україні)
а яка система купівлі квитків на потяг чи дизель, чим від нашої відрізняється ?
Дізелей нема, тільки поїзди такі ж самі, як і в нас (купе, плацкарт).
Процедура така ж сама: приходиш в касу і купуєш. Єдине що, черги вони не признають. Хто наполегливіше сує руку у вікно каси, того і отоварюють.
спасибі. А така ситуація може бути - типу йдемо ми десь по селу чи передмісті, нам махають місцеві, бажають познайомитися, потеревенити, нагодувати-напоїти?
Скоріш за все саме так і буде :)
До речі, багато місцевих знають російську.
це дуже добре. Взагалі країна цікава та загадкова. А ше десь читав, що треба прививки робити. Це так ?
Ні, не треба. Країна в цьому пляні бєзопасная )
можливі ще є якісь поради, то що обов'язково знати і про шо ніде не прочитаєш?
на в принципі, в моїх статтях все написано
взагалі, великих підводних каменів в подорожах Монголією немає
їдьте сміливо і нічого не бійтесь
а як краще:
1. Обміняти гривні на долари. В Росії обміняти гривні на рублу. В Монголії обміняти долари на монгольські гривні. 2. Обміняти гривні на рублі в Росії. В Монголії обміняти рублі на монгольські гривні. ?
Думаю, немає значення. Я їхав з долярами, а на кордоні поміняв їх на тугрики.
а яка там температура влітку? Цікавлять Алтайські гори. На скільки значний перепад температур?
Ой, я не знаю, чи попадете ви в монгольські Алтайські гори. Передбачаю, дістатися туди нереально... Щодо температури, не знаю. Пошукайте в і-неті
Привіт.
Стопу в Монголії діясно немає, хоча дороги та нові круті машини у великій кількості присутні. В Монголії були 4 дні, але практично нічого не бачили, якась недопоїздка вийшла, ми вирішили вернутися на Бурятію та Байкал,там більше сподобалося
Привіт! А хоч щось в Монголії побачили?
Бачили достатньо, і храми, і статуї Будди, юрти і міста. Про все буду восени зі знімками розписувати
це добре! чекаю