Пулави

Пулави – невелике місто з населенням близько 50 тис. мешканців в декількох десятках кілометрах від Любліна. Містечко знаходиться на залізничній гілці, що веде з Любліна до Варшави, тому добиратися сюди дуже зручно. Пулави – місто відносно нове за польськими мірками: воно виникло на початку XVII століття, як невелике рибацьке містечко біля переправи через Віслу. 

В Пулави їдуть, щоб подивитися один з найбільших у Польщі палацово-парковий комплекс магнатів Чарторийських, яких складається з величезного класицистичного палацу Чарторийських, трохи меншого палацу Маринки, костелу, паркових павільйонів і, власне, самого парку з гротами і парковою архітектурою.

У 1671 – 1676 роках великий коронний гетьман Станіслав Любомирський розпочав розбудову на стрімкому березі Вісли палацу-фортеці за проектом відомого архітектора Тильмана з Гамерен. У 1702 році Пулави стають власністю родини Сенявських, але вже у 1706 році шведські війська під командуванням короля Карла XII переправилися через Віслу й спалили містечко.

Відновлення й перебудову палацу взяла на себе Ельжбєтта Сенявска, а потім її дочка Софія, по першому чоловікові - Денгофф, яка з 1731 року отримала прізвище Чарторийська через шлюб з чоловіком Олександром Августом Чарторийським. Таким чином Пулави перейшли у володіння роду Чарторийських. Завдяки заслугам цього роду Пулави стали центром політичного й культурного життя країни, одержавши назву польських Афін. Двір князя Адама Чарторийського (сина Августа) і його дружини Ізабелли Флеммінг відвідували видатні письменники, поети, учені, артисти зокрема Гжегож Пирамович, Франчішек Діонізи Князьнин, Юлиян Урсин Немцевич, Ян Павло Воронич, Франчішек Заблоцкий й багато інших. 

За сприяння народно-визвольному повстанню Тадеуша Костюшко (1794 р.) російська імператриця Єкатєріна II покарала родину Чарторийських і наказала царським військам спустошити Пулави. Після повстання княгиня Ізабелла вирішила відновити й значно перебудувати парк. Тоді були побудовані Готичний будинок, Святиня Сибіллії, Римські ворота, а також палацова каплиця за зразком римського Пантеону. Автором цих будинків був пулавський архітектор Крістіан Петро Айгнер. 

Після поразки листопадового повстання 1831 г. пулавські володіння були конфісковані царським урядом. В 1845 році Пулави були перейменували в Нову Олександрію, щоб стерти польські сліди. У 1862 році тут заснували Політехнічний і сільськогосподарсько-лісовий інститут, з 1869 г. став називатися Інститутом сільського й лісового господарства. Сьогодні заклад називається Інститутом обробки землі, добрив і ґрунтознавства. Таким чином, Пулави стали важливим науковим центром. 

В 1906 р. Нова Олександрія отримала статус міста. Після відновлення незалежності в 1918 р. місту повернули історичну назву – Пулави. Під час I світової війни російські війська побудували перший у Пулавах дерев'яний постійний міст через Віслу. В 1934 р. його замінили металевим мостом. Він був зруйнований в 1939 р., а потім відбудований у перші післявоєнні роки. Під час II світової війни місто було зруйновано на 60%. Період інтенсивного економічного розвитку міста почалося після рішення про розміщення в Пулавах комбінату хімії важких елементів. Вже в міжвоєнний період Пулави стали важливим науковим центром на базі Політехнічного й сільськогосподарсько-лісового інституту, заснованого царською владою в 1862 г. 

Величезний палац Чарторийських був збудований в 1671-76 роках згідно проекту Тильмана з Камерен, і в подальшому багато разів перебудовувався. Нинішній класицистичний стиль надав йому Кристіан Петро Айгнер під час перебудови на зламі XVIII і XIX століть. В інтер’єрі варто відвідати кам'яну залу (збереглася від часів Чарторийських), готичну залу, рицарську залу (давню каплицю), а також сходову клітку II половини XIX ст. На жаль, зараз в приміщення палацу проводиться ремонт і потрапити туди неможливо.

Наводжу панораму одного крила палацу для того, щоб ви змогли оцінити його розміри: 

Навколо палацу розтягується парк, закладений первинно у французькому стилі і перебудований згідно із задумом княгині Ізабелли Чарторийської на декоративний сад в англійському стилі.

Пройдемося по парку і ознайомимося з парковою архітектурою. В'їзна брама палацу: 

Готичний будинок збудований згідно плану Кристіана Петра Айгнера на фундаментах садового павільйону. Є то споруда нерегулярного вигляду, з архітектурними фрагментами замків, палаців і польських і зарубіжних костелів. Готичний будинок - це також давнє місце зберігання національних зборів і колекції європейського мистецтва. Там зберігалося понад 1500 музейних експонатів, серед яких були такі як: "Дама з собачкой" Леонарда да Вінчі, "Автопортрет" Рафаеля і "Милосердний Самаритянин" Рембрандта. 

Святиня Сибіллії - найважливіший для Пулав історичний об'єкт, зведений Кристіаном Петром Айгнером у 1798-1801 роках за зразком святині Вести в Тіволі біля Риму. Будівля у вигляді ротонди, оточений коринфськими колонами, була призначена для на місце зберігання національних сувенірів княгині Чарторийської, де було забрано сувеніри, пов'язані з історією Польщі, рицарські експонати і військові матеріали. Метою музею мав бути догляд свідоцтв давньої розкоші Жечі Посполитої. Про це свідчить напис, що видніється над входом. У 1801 рік, було тут було відкрито збори національних сувенірів, вважається датою виникнення першого польського музею. Зараз знаходиться на реконструкції. Фото - з сайту http://www.polskiemiasta.tv: 

Грецький будиночок - один з цікавіших пам'ятників архітектури в палацово-парковому комплексі, був створений в 1778-91 роках, первинно був фасадом неіснуючої сьогодні палацової оранжереї. Будиночок розміщений на території верхнього саду, на схід від Глибокої вулиці. Тепер по його добудові він є місцеперебуванням міської бібліотеки. 

Парк з Глибокою вулицею з’єднують Римські ворота, які були зведені на початку XIX ст. за зразком Триумфальної арки у Римі. Цікавою подробицею є той факт, що брама постала, як романтична руїна, і залишків муру. 

Палац Маринки був збудований в кінці XVIII ст. Ізабеллою і Адамом Казимиром Чарторийськими для їх доньки - Марії з Чарторийських Віртемберзької. Палац стоїть в південній частині палацово-паркового комплексу на краю затоки Вісли. Побудованим за проектом Кристіана Петра Айгнера в класицистичному стилі з коринфським портиком і аттиком. На портику знаходиться напис: "Iste terrarum mihi praeter omnes angulus ridet" (Цей закуток найбільш зі всіх до мене посміхається" - з Гораціо). 

Китайська альтанка, звана також Китайським будиночком, є рідкісним прикладом садової архітектури, що створена на зразок китайської пагоди. Зведена в першій половині XVIII ст. і є одним із старших будівель палацового комплексу. Була, імовірно, елементом прикраси парку, служила також місцем чаювання. 

Жовтий будиночок, званий також Олександрійським, був створений перед 1829 р. в стилі класицизму. Був резиденцією царя Олександра II під час його перебувань в Пулавах.

Костел Першого Причастя Діви Марії створений у 1801-1803 роках згідно проекту Айгнера, як палацова каплиця князів Чарторийських, на зразок на римського Пантеону. Каплиця має форму ротонди, її підтримують 8 коринфських колон. Вона покрита куполом, прикрашеним кесонами. 

«Tankred і Klorynda» - статуя, яка знаходиться в найближчому оточенні Готичного будиночку. Єкопією італійської статуї з валю ж самою назвою. Оригінал, виконаний з білого мармуру через Франциско Лаззоріні на замовлення короля Станіслава Августа Понятовського, був встановлений в 1791 році в парку у Варшаві. По смерті короля Юзеф Понятовський продав статую князю Яблуновському, який подарував її Чорторийським на іменини княгині Ізабелли. Був привезений і установлений впродовж однієї ночі перед вікнами палацу. Класицистична статуя представляє героїв середньовічної поеми італійського авторства Торквато Тассо "Звільнений Єрусалим". 

У нижній частині парку, при так званому "дикому променаді" знаходиться Саркофаг, виконаний з мармуру Максиміліаном Лабоурером. Був створений в Римі за зразком нагробку Сципіона. Присвячений пам'яті Августа Олександра Чарторийського і Софії Марії з Сенявських Чарторийської. 

Англійські сходи є одним з найстаріших елементів пулавського парку. Є мальовничим сполученням нижнього парку з верхнім. Знаходяться між палацом і Жовтим будиночком. Близько 1800 року являли собою декілька гострих дуг. Сьогодні є простим цегельним корпусом. 

Поруч з англійськими є ще одні сходи, які носять назву "диявольських": 

Видовбані в парковому укосі гроти за допомогою вапняного каміння за часів княгині Ізабелли Чарторийської стали романтичною розвагою парку. У одному з гротів улаштовано навіть каплицю. Гроти були в останні роки піддані грунтовній консервації і тепер відкриті для доступу відвідувачів. 

Водонапірна башта розміщена по лівій стороні дитинця палацу князів Чарторийських. Була зведена у 1897 році в стилі російського класицизму. Башта була включена у водопровідну систему з XVII ст., яке забезпечувало палац водою.

Будинок повітового староства напроти входу в палацовий комплекс: 

Мальовничі куточки парку:

Старі вілли поблизу палацового комплексу: 

Типова забудова провінційних Пулав: