Оравський Град

Оравський Град, мабуть, найсуворіший і брутальніший з майже двохсот словацьких замків. Він гордо височить над селом Оравський Підзамочок на вершині 112-метрової вапнякової скелі. Дістатися сюди не так просто. Їхати поїздом треба до станції Ruzomberok, що між Попрадом та Жиліною. Далі - двома автобусами з пересадками. Ще можна доїхати до станції Kraľovany (але там не всі поїзди зупиняються), а далі - регіональним поїздом до Оравського Підзамочка. Але варто перемогти всі ці трабли, щоб побачити один з найвражаючих замків Європи.

Замок як би висить вертикально над річкою, і саме це розташування дало йому ще одно назву - "орлине гніздо". Замок знаходиться в дуже красивому і мальовничому місці. з будь якого боку його вид приголомшує.

Замок Оравский Град мав дуже важливе стратегічне положення. Розташовувався він на торговому шляху, і багато завойовників тих смутних часів бажали стати володарями цієї прибуткової і могутньої фортеці. Поза сумнівом, притягала їх і архітектура замку: поєднання оборонних елементів з ренесансними будівлями, невеликі балкони і тераси, могутній вид замку, що грізно височіє над усією долиною, - усе це справляло насичене враження.

Замок є одним з найбільших фортечних комплексів Європи. Ця прекрасна споруда побудована в різних архітектурних стилях: від романського і готичного, до ренесансу, бароко і романтизму.

Оравський град - це ефектна композиція з трьох окремих будівель - 3 рівнів. Будувався замок згори, тобто найдревніший - верхній рівень. Будова складається з 2 поверхів, величезних і довгих. По усьому периметру розташовані вікна, для оборони і світла і невеликі поглиблення в товстих стінах, схожі на алькови, обладнані лавами і кріслами, неначе призначені спеціально для жінок, очікуючих своїх чоловіків з походів, - вид з них захоплюючий і сумний, тому важко уявити, що тут жили люди - який-небудь сильний вождь зі своєю дружиною воїнів і сім'єю.

Другий і третій рівні замку будували набагато пізніше, і це помітно. Вони не такі суворі, усюди драбинки і підйоми. Це вже можна назвати житловим палацом, хоча скрізь є вежі для оборони, з гарматами і складами зброї. Усюди затишні внутрішні двори, хоч і видно, що створені з урахуванням оборони. За головними воротами є низький арочний прохід, який веде в замок, і легко представити, для чого він був зроблений. Фортеця мала важливе стратегічне значення і стерегла торгові шляхи, що ведуть в замку прагнучих оволодіти цією неприступною фортецею. Але за весь час свого існування так ніколи і не був захоплений ворогами.

Твердиня з'явилася в середині XIII століття на місці старого дерев'яного укріплення, але будівництво не припинялося до XVII століття. Перша писемна згадка про Оравський замок датується 1267 роком. Це часи, коли король Бело IV врегулював обов'язки і привілеї королівської власності в Липтове. Той факт, що регіон Орава була заселеною територією підтверджує іншу письмову згадку 1267 року. Король Бело IV подарував онукам Зволенского губернатора міста Жиліну і Тепличку в обмін на Оравський замок.

Саме поняття Оравський замок це не лише сам замок і його прилеглі землі, але, ймовірно, і митний пост, і дещо історично задокументованих поселень дворянства і уся територія Орави. Ми можемо припустити, що вже в середині 13 століття існували невеликі селища, про що свідчать пізніші історичні записи.

У 1370 році у складі Угорського королівства замок став центром округу Арва. У 1474 році король Метью наказав побудувати резиденцію на другому рівні замку. Будівлі були розташовані в передній частині замку. У 1534 році Іоанн Дубовец отримав замок і став главою округу. Він почав відновлення замку і зробив нові укріплення. Він наказав побудувати напівкруглі вежі Верхнього замку. Турецька загроза стала причиною створення цих нових укріплень. Нові ворота із звідним мостом і ровом були завершені в 1543 році.

Після смерті Іоанна Дубовца, його спадкоємці посварилися із-за спадку і ситуація стала настільки поганою, що замок перетворився на склад. Його оплачував власник шахти Ференц Турзо. Завдяки магнатові Турзо і його сім'ї, було проведено багато робіт з реконструкції замку в 16 столітті. Замок в нинішньому вигляді був завершений приблизно в 1611 році. Дьєрдь Турзо також провів декілька важливих ремонтів. Одним з перших було будівництво тунелю між двома воротами замку, над якими була сформована велика тераса.

Після смерті вдови Дьердя Турзо, замок став власністю дочок Турзо, які довірили його управління виборному менеджерові. У зв'язку зі змінами в політиці, суспільстві і економіці, замок поступово втрачає свої важливі функції. Тут залишаються жити лише декілька клерків. Найбільш значні будівельні роботи були проведені в середині XVI ст. сім'єю Турзо. Вони реконструювали покинутий верхній замок, а до західної вежі середнього замку прибудували так званий Турзівський палац в стилі ренесансу.

Проте, їх зусилля канули в лету, а замок в 1800 році повністю згорів. І лише на рубежі 19 віків граф Йозефф Палффі перебудував його в стилі романтизму. Масштабна реконструкція замку почалася тільки в 1953 році і триває до сьогоднішнього дня.

Похмурий, середньовічний образ Оравського замку залучає до нього кіношників зі всього світу, зйомки ведуться майже не припиняючись. Тут за радянських часів знімалося дуже багато казок, знятий перший фільм про Дракулу (містичний Оравский замок в нічній млі, притулку Орлока з картини "Носферату").

Є в замку і свої примари. Серед них можна зустріти: «Чорну даму», або ж Єлизавету Турзо, яка організувала будівництво найновішої частини замку. Після смерті жінки її примара в чорному одязі часто блукає коридорам замку.

В одній із кімнат 15 століття начебто мешкає привид архієпископа. Король Словаччини наказав замурувати в стіну чоловіка, що не догодив йому.

«Білу даму» можна побачити у фортеці на вершині замку - найстарішій його частині. Подейкують, що тодішній власник Граду був дуже жорстокою людиною. Одного разу, розгнівавшись на дружину, він відрубав їй руку. Через два дні жінка померла. Легенда стверджує, що коли жорстокий володар лежав на смертному одрі, примара дружини з'явилась перед ним у весільній сукні.