Ризький замок

Історія Ризького замка починається у 1330 році, коли його будівництво розпочали вигнані поза тодішні межі міста лівонські лицарі. Після руйнування старого орденського замка в центрі Риги в новопобудований замок перебрався магістр Лівонського ордена, однак внаслідок постійних чвар з городянами його резиденція була в XV столітті перенесена у Венден (Цесис).

Під час чергового конфлікту ордена з рижанами орденський замок у 1484 році був практично знищений. За умовами миру рижани зобов'язувалися відновити укріплення, що й було здійснено у 1497- 1515 рр.

Після скасування ордена замок населяли спочатку польські (1578-1621), а потім шведські (1621-1710) намісники, які розширювали й добудовували замок згідне із власними смаками й потребами. Особливо значні будівельні роботи, пов'язані зі зведенням нового крила («передзамок»), розвернулися у 1640-ті рр. В 1683 році до комплексу був прибудований будинок арсеналу.

Представницька функція замка вже в XVII столітті домінувала над фортифікаційною; роль оборонного щита Риги взяла на себе Даугавгрива. У ті ж роки замок почав активно використовуватися як в'язниця. До втечі з англійцем Горсеєм у Ризькому замку була заточена вдова єдиного короля Лівонії — Марія Старицька.

Після облоги й узяття Риги російськими військами (1710) у Ризькому замку розмістилися генерал-губернатори Лифляндії. Окремі приміщення продовжували використовуватися, як в'язниця. Мабуть, найвідомішими в'язнями Ризького замка були скинута з російського престолу Анна Леопольдівна і її сімейство.

За роки російського правління замок остаточно втратив свою оборонну функцію, а разом з нею - і колишній грізний вигляд. В 1783 році основний замок і передзамкові будови були з'єднані шляхом зведення нового корпуса на місці шведського арсеналу. В XIX столітті замкова церква була закрита й знесена (1870), до нового корпуса був прибудований надстрункий четвертий поверх, а в стінах замка з'явилася велика площа.

Після здобуття Латвією незалежності Ризький замок був проголошений резиденцією Президента.

Він являє собою строкату комбінацію будов різних епох. З метою додання президентському палацу більш завершеного й представницького виду до його реконструкції був залучений видний архітектор Ейжен Лаубе. Він перешикував Червоний зал і прибудував до замка Вежу трьох зірок (1938), яка, втім, слабко гармоніює з історичною забудовою.

Після вступу Латвії в СРСР місце президента в Ризькому замку зайняв Раднарком Латвійської РСР. У лютому 1941 року в Ризькому замку відкрився міський палац піонерів. Крім нього, на площах замка розмістилося кілька музеїв. У цей час на території замка діють музеї закордонного мистецтва, латвійської історії, а також літератури, театру й музики.

У червні 1995 року в замок знову в'їхав Президент Латвії зі своєю канцелярією.

З середини все виглядає от так:

Вид з протилежного боку Даугави: