Мюнхен: прогулянка містом

13.09.2013

Ознайомившись в минулій розповіді з головним майданом Мюнхена – Марієнплятц з його шикарними ратушами, сьогодні прогуляємося центральною частиною міста. Попри те, що в мюнхенському середмісті збереглося мало старої забудови, а будинки ХІХ століття навіть на центральній вулиця щедро розбавлені скляно-бетонними новобудовами, цей недолік компенсуються гарними храмами, залишками міських укріплень, резиденцією та культовими пивбарами. Західна точка Старого міста в Мюнхені – площа Карлсплятц. Північно-західну частину площі займає велика будівля Палацу правосуддя (кінець ХІХ століття), архітектор Фрідріх фон Тірш:

Входом до Старого Міста є ворота Карлстор, які колись були частиною оборонної системи міста.

Від воріт Карлстор веде найголовніша пішохідна вулиця Мюнхена – Нойхаузерштрассе.

Імпозантна будівля на лівому боці вулиці – Бюргерзаль (1710 рік) з подвійними тосканськими пілястрами, збудований як молитовний будинок для маріанської конгрегації.

Найгарніша будівля на Нойхаузерштрассе - Єзуїтська церква Святого Михайла. У свій час вона була однією з головних цитаделей Контрреформації. Храм почав будуватися в 1583 році, але будівництво перервалося падінням однієї з веж, так що собор був освячений лише у 1597 році. Однак доля все одно не пощадила храм – у листопаді 1944 року він був зруйнований бомбардуванням, але відновлений в 1947-48 роках.

Фасад собору більше нагадує зовнішній вигляд середньовічної ратуші - все це через гострий трикутний фронтон, на вершині якого перебуває фігура Ісуса. При вході до церкви під мармуровим порталом стоїть бронзова статуя архангела Михайла, що була створена ще наприкінці XVI століття. Крім того, у нішах перебувають 15 статуй заступників цього собору.

Інтер’єр собору:

Напроти церкви св. Михаїла розташована одна з найвідоміших пивних Мюнхена – Аугустінерброй:

Фрауенкірхе – найбільший і найвідоміший храм Мюнхена, який видно майже з будь-якого місяця центральної частині міста. Церква на місці сьогоднішньої Фрауенкірхе існувала ще у XII столітті. Будівництво собору в стилі готики розпочато в 1468 році за розпорядженням Сігізмунда і було закінчено в 1525 році. План церкви був розроблений під впливом Єрусалимського Куполу Скелі та візантійських церков. Сучасники гадали, що церква відтворює Храм Соломона. Безперечний вплив на зодчих Фрауенкірхе мали гравюри Байденбаха з його книги «Peregrinatio in Terram Sanctam», що була дуже відомою з 1486 року, а також знамениті «Нюрнберзькі (або Світові) хроніки» німецького гуманіста Гартмана Шеделя. опубліковані в 1493 році.

У соборі могли розміститися до 20 000 парафіян, тоді як на момент закінчення будівництва населення Мюнхена становило всього 13 000 чоловік. У наш час собор має близько 4000 лише сидячих місць.

Однак всередині собор не справляє враження величезної споруди, оскільки 22 колони, що підтримують дах, створюють ілюзію значно меншого простору.

Під час Другої світової війни, в 1944 році, соборові було завдано великої шкоди: частина склепіння обвалилася, були зруйновані й розграбовані елементи інтер'єру. Відбудова тривала в багатьох етапах аж до 1994 року.

Висота собору становить 99 метрів. За рішенням референдуму, що відбувся в 2004 році, в Мюнхені тимчасово заборонено будувати будівлі вище собору Фрауенкірхе, тобто вище 100 метрів.

З головною площею міста – Марієнплятц, ми вже знайомилися у минулій розповіді.

На північний схід від Марієнпляц побачимо Альтер Хоф (Старий Двір). Це була перша міська резиденція Віттельсбахів (1253 – 1474 роки).

Цікава деталь Старого Двору – так званий Мавпячий еркер. З ним пов’язана легенда про те, як нахабна мавпа поцупила з колиски немовля – майбутнього короля Людвіга IV Баварського. Забравшись на еркер з малюком, мавпа віддала його няньці за жменю горіхів.

Неподалік розташований Хофбройхаус – найвідоміша пивна Мюнхена. Йому присвячена окрема розповідь.

На сході Старе місто Мюнхена і його центральна вулиця завершується Ізарськими воротами. Вони є східною границею міських укріплень. Настінний розпис "Переможний хід короля Людвіга Баварського після бою під Ампфінгом у 1322 році" зроблений в XIX столітті.

З півдня в Старе місто Мюнхена можна зайти через Зендлінгерські ворота (Sendlinger Tor):

По дорозі до Зендлінгерських воріт можна оглінути найцікавішу за інтер'єром церкву св. Івана Непомука (Asamkirche), побудовану в 1733-1746 роках. Створювали проект, будували й фінансували побудову брати Асами, найзнаменитіші зодчі того часу. Використовуючи елементи бароко, вони змогли створити ілюзію загадковості, наче переносячи глядача в інший світ. Фасад імітює природний камінь і зовсім не вказує на внутрішню розкіш. Уже коли зайдеш, стає зрозумілим, що інтер’єр є вершиною задуму: унікальні архітектурні деталі, багата ліпнина, фрески.

Площа Одеонсплятц на північ від Марієнплятц була закладена королем Баварії Максиміліаном I на місці зруйнованої в 1791 році міської стіни поруч із церквою Театинеркірхе. Популярність площі додав і тут відомий марш, що трагічно завершився, НСДАП по Мюнхену 9 листопада 1923 року, заключна частина «Пивного путчу». На площі розташований пам'ятник архітектури першої половини XIX століття – Фельдхеррнхалле (Аркада Полководців). Ця споруда, що являє собою зал з аркадами висотою 20 метрів, виконаними в стилі флорентійської Лоджії Ланци. Зал був побудований за наказом короля Баварії Людвіга I. Будівля повинна була служити початком вулиці Людвігштрассе, що дозволяла систематизувати систему планування міських вулиць. У ніші залу встановлені бронзові пам'ятники на честь баварських полководців Тіллі (фельдмаршал армії католицької ліги в 30-літній війні) і Фреде (командир баварської дивізії в армії Наполеона, у наслідок генералісимус баварських військ).

Головна споруда площі Одеонплятц – Театинеркирхе – католицька колегіальна церква святого Каетана в Мюнхені, яка була придворною і одночасно орденською церквою ордену театинців. Це - перша церква, зведена в стилі італійського пізнього бароко на північ від Альп. В 1659 р. Генрієтта Аделаїда Савойська, дружина курфюрста Фердинанда Марії, дала обітницю на подяку за народження спадкоємця звести найкрасивішу і найціннішу церкву.

Після народження 11 липня 1662 року кронпринца і майбутнього курфюрста Макса Емануэля болонський архітектор Агостіно Бареллі одержав замовлення на проектування і будівництво храму. Зразком для Бареллі послужила головна церква театинців Сант-Андреа-делла-Валле в Римі. Освячення ще недобудованої церкви відбулося 11 червня 1675 р. Причиною добгобуду стало тривале обговорення форми фасаду. Остаточне рішення так і не було прийнято. Генрієтта Савойькая так і не побачила готову Театинеркірхе, вона вмерла в 1676 р.

Проте фасад Театинеркірхе залишився незакінченим, оскільки незважаючи на тривалі дискусії сторонам так і не вдалося прийти до єдиної думки. Лише майже через сто років після освячення церкви Франсуа де Кювилье-старший спроектував фасад церкви в стилі рококо, зведення якого завершив уже його син.

Оскільки Театинеркирхе служила придворною церквою, у ній знаходиться князівська усипальниця, що поряд з подібними їй у церкві Святого Михайла і Фрауенкірхе виконувала функцію гробниці для династії, що правила в Баварії, Віттельсбахів. При цьому існувала традиція поховання сердець у поминальній капелі в Альтоттінгу. У цей час в усипальниці поховані 49 представників династії Віттельсбахів.

Найбільший архітектурний комплекс в Мюнхені – це Резиденція (Munchner Residenz) – історична резиденція герцогів, курфюрстів і королів Баварії з династії Віттельсбахів.

Комплекс містить у собі будівлі від середньовіччя до XIX століття. У них знайшли відбиття всі художні стилі і пристрасті цього років - ренесанс, бароко, рококо, класицизм. Резиденція містить у собі 10 дворів, музей складається з 130 залів.

Під час Другої світової війни палацовий комплекс значно постраждав, однак значна частина внутрішнього оздоблення палацу була евакуйована після перших бомбардувань. Комплекс був реконструйований у перші десятиліття після закінчення війни.

Сьогодні приміщення палацу використаються для прийомів, концертів, у них розташовані кілька музеїв, Баварська академія наук.

За Резиденцією розташований один з кращих парків міста - королівський сад Хофгартен (Hofgarten), заснований на початку 17 століття. Парк оточений визначними пам'ятками, з одного боку - мюнхенська резиденція, з іншого боку - німецький музей театру, а в центрі його розташовується Храм Діани. Храм являє собою павільйон з витонченими фонтанами усередині, під його склепіннями збираються вуличні музиканти, проводяться концерти класичної музики і танцювальні вечори.