Краків, ч.2: Вавель

Королівський замок на Вавельському пагорбі в Кракові – один з трьох найбільших і найвражаючих замків у Польщі, які варто побачити. Два інших – це Марієнбург поблизу Гданська та Фюрштенберг поблизу Вроцлава. Вавель для поляків – як Кремль для московітів. Це й не дивно, адже протягом багатьох століть він є стрижнем польських державних утворень, тут поховані найвидатніші політичні постаті держави. На жаль, ми завітали до Вавелю вже увечері, коли «свята-святих» Вавеля – катедра і королівський палац, були вже зачинені. Тому нам довелося обмежитися прогулянкою по замковому подвір’ю і оглядом твердині ззовні. Але, якщо доля колись це раз занесе мене до Кракова, я обов’язково роздивлюся повноцінно Вавель.

Вавельський пагорб ще до утворення польської держави був центральною частиною держави Віслян. Тільки під кінець Х в. Тут поселилися Піасти. Наприкінці X в. Болеслав Хоробрий захопив Вавельський град і включив Малопольщу до складу держави Піястів. У рамках гнезненського архієпископства в 1000 р. у Кракові було створене єпископство і побудовано будинок катедрального собору на Вавеле. В I половині XI ст. спорудили кам'яні дороманські (сакральні і світські) будинки, з'єднані з резиденцією правителя, зокрема чотирьохапсидну ротонду святих Фелікса і Адаукта, ротонду-баптистерій при Кафедральному соборі, "чотирикутний будинок".

При Казимиру Відновнику в 1034-1058 рр. Краків став головною столицею держави. Перебудова резиденції короля поклала початок фазі нового, романського будівництва (палац із актовим залом на другому поверсі (т. зв. зал із двадцятьма чотирма колонами й каплицею, палацова базиліка св. Марії Єгиптянки). В II половині XII в. Вавель із десятьма сакральними спорудженнями і багатим ансамблем резиденції став містом високого рангу.

На рубежі XIII і XIV ст. навколо пагорба (на місці дерев'яно-земних валів) була побудована кріпосна стіна. Саме тоді виник чіткий розподіл на верхній і нижній замок. Верхній замок являв собою королівську резиденцію, побудовану в XIV в., Нижній - був спорудою підсобного призначення. З ініціативи Владислава Локотка і при участі єпископа Нанкера був побудований готичний Кафедральний собор, освячений в 1364 р. При Владиславу Локотке, в XIV і I пол. XV ст. були зведені йі розширені фортифікаційні споруди замка (вежі: Іорданка, Злочинницька, Любранка, ансамбль оборонних споруд Нижньої вежі).

Пік розквіту архітектури і культури Вавеля припадає на епоху Ягеллонов, особливо на роки правління Сигізмунда Старого і Сигізмунда Августа. В 1506-1533 рр. готичний палац перебудували в ренесансну резиденцію із чудовим аркадним внутрішнім двором. Біля Кафедрального собору в 1519-1533 рр. виникла королівська капела Сигізмунда - зразковий витвір ренесансного мистецтва в Польщі.

Після пожежі в 1595 р. фрагмент резиденції був перебудований у стилі раннього бароко. Будівельними роботами керував королівський зодчий Джованні Тревано; він спорудив у північного флігеля палацу дві вежі: вежу Сигізмунда III Вази і вежу Собєського. В 1655-1657 рр. палац зруйнували шведи. Найбільшою катастрофою для замка була пожежа в 1702 р. Запалений шведськими солдатами вогонь знищив ренесансний інтер'єр замка. На довершення всіх лих відбувся розділ Польщі. В 1795 р. пруссаки вкрали королівські регалії. Разом із втратою незалежності Вавель, згідно з духом романтизму, став реліквією національної пам'яті, тут учили вітчизняної історії.

Протягом більшої частини XIX в. пагорб займали австрійські війська. Був знищений нижній Вавельський пагорб, а також готичні костьоли св. Михайла і св. Георгія, кафедральна школа, будинок ксьондза Борка і ансамбль Нижньої вежі. В 1846 р. Краків остаточно включили до складу Австрійської монархії і переобладнали під фортецю. Навколо пагорба спорудили кріпосну стіну з бастіонами і надбудували фортифікаційні спорудження, створені польськими інженерами в 1790-1792 рр. Королівський палац і будинок Духовної семінарії переобладнали під казарму. У південно-західній частині пагорба був побудований величезний будинок лікарні, а на місці знесених вікарійських будинків - будинок для видужуючих.

Ґрунтовна реставрація Кафедрального собору і навколишніх будинків відбулася у 1895-1904 рр. під керівництвом Славомира Одживольського, а також в 1905-1915 рр. під керівництвом Зигумнта Хендля. В 1905 р. почалися роботи з відбудови палацу, з 1916 р. вони відбувалися під керівництвом Адольфа Шишко-Бохуша. В 1921 р. з північної сторони були споруджені т.зв. Гербова вежа і Оглядова лоджія. У міжвоєнний період Вавель виконував функцію резиденції глави держави.

Під час II світової війни на пагорбі була розміщена штаб-квартира окупаційних влади генерал-губернатора Ганса Франка. Був перебудований будинок т.зв. королівської кухні і австрійської лікарні, з південної сторони в 1942 р. були споруджені в'їзні Бернардинські ворота. Після 1945 р. знесли один з будинків австрійської лікарні і будинок для видужуючих, а на його місці побудували новий об'єкт, у якому сьогодні перебувають офіси Королівського замку на Вавеле.

Вавельський пагорб є сьогодні пам'яткою національного минулого і історичною резиденцією, включає в себе декілька музейних експозицій, які розміщені в будинку палацу і приміщеннях колишньої королівської кухні. Окремий фонд являє собою Кафедральний музей, у якому зібрані предмети, пов'язані з історією капітулу, пам'ятники золотильної майстерності, ткацтва, а також картини і скульптури.

Вхід у внутрішній двір палацу веде через ворота, перебудовані в ренесансному стилі архітектором Бартоломео Береччі. На його фасаді видніється кам'яний піастовский орел з датою «1370», привезений із замку Казимира Великого в Лобзові. У сінях розміщені герби Польщі, Литви і династії Сфорца, створені Береччі в 1534 р. Нижню частину склепіння двох арок прикрашають розетки, виконані Франциском Флорентийцем (1507) і Береччі (1525). Класицистичний декоративний елемент фасаду відноситься к кінцю XVIII ст.

Величезне враження на туристів робить аркадний внутрішній двір, що охоплює три житлові флігелі й південну стіну. На третьому поверсі західного флігеля перебуває еркер, що представляє чисті форми флорентійського ренесансу - твір Франциска Флорентийця (1504-1507). Декоративне оформлення еркера і три поліхромні герби є найстаршими прикладами італійської ренесансної орнаментики в польській архітектурі. Під карнизом східного й південного флігелів тягся фриз із погруддями імператорів і імператриць, твір Діонисія Стуба (1535-1536). Спочатку цей фриз прикрашав усі стіни палацу з боку внутрішнього двору.

У цей час інтер'єр палацу займають п'ять експозицій з музейних зборів Королівського замка на Вавеле: Королівські покои, Приватні апартаменти, Схід у вавельских зборах, Коронна скарбниця, Збройова палата, Загублений Вавель.

Будинок колишньої королівської кухні виник із трьох будівель. Поруч із в'їзними воротами, що ведуть у внутрішній двір, перебувала резиденція краківських старост (XV в.), що примикала до дороманської ротонді святих Фелікса і Адаукта. Із протилежної сторони ротонди в 1516-1517 рр. у зв'язку з підготовкою до весілля Сигізмунда і Бони Сфорца були побудовані королівські кухні. На захід від перерахованих вище об'єктів стояв барочний будинок каретного сараю, відділений вузьким внутрішнім двором. В 1806 р. австрійська військова влада перебудувала і об'єднали об'єкти при створенні госпіталь. В 1940 р. німецькі окупанти переобладнали будинок під кабінети генерал-губернатора Ганса Франка. Перед будинком стояли колись королівські стайні I пол. XVIII в., однак були знесені під час німецької перебудови. У цей час у будинку перебуває Головне керування Королівського замка на Вавеле, наукові і реставраційні майстерні.

Кафедральний собор святих Вацлава і Станіслава – найголовніша сакральна споруда замку. Перший кафедральний костьол був побудований, найімовірніше, на початку XI в., після встановлення краківського єпископства в 1000 р. Останки фундаментів цієї дороманської базиліки збереглися в підземній частині костьолу. Засновником романського, т.зв. німецького кафедрального собору був князь Владислав Герман (1079-1102). Будівництво продовжив його син, Болеслав Кривоустий. Костьол був освячений в 1142 р. Він являв собою тринавову базиліку із двома хорами, прямокутним пресвітерієм, двома склепами (зі східної й західної сторони), а також із двома вежами із західної сторони. Більшість фрагментів романського будинку збереглася до наших днів, у тому числі склеп св. Леонарда, нижня частина Вежі срібних дзвонів і нижній поверх Годинної вежі. Кафедральний собор був знищений у результаті великої пожежі 1305 р. Будівництво нового, готичного, почалося з ініціативи Владислава Локотка близько 1320 р. за участю єпископа Нанкера. Костьол у вигляді тринавної базиліки із трансептом, прямокутним пресвітерієм і обходом був освячений в 1364 р. В XIV і XV ст. навколо кафедрального собору побудували 19 каплиць, більшість із яких були потім перебудовані.

Із західної сторони височіють дві вежі - висока, т.зв. Годинникова і низька, т.зв. Вікарийская, яку називають також Вежею срібних дзвонів (вона була побудована в XIV ст.). Нижній ярус Годинникової вежі прикрашають кам'яні лизени, що відносяться до 2 чверті XV ст.. Вищу цегельну частину вінчає барочний фриз із гербами Помян, а також шолом зі скульптурами святих Станіслава, Войцеха, Вацлава і Казимира (1715-1716), проект Кацпера Бажанка.

Біля північного фасаду Кафедрального собору Вежа Сигізмунда. Спочатку вона являла собою оборонну споруду, що виникла в II пол. XIV ст., а в 1412 г. стала кафедральною дзвіницею. В 1521 р. на ній був розміщений найбільший польський дзвін Сигізмунд, заснований королем Сигізмундом I Старим, відлитий ливарем Хансом Бехамом з Нюрнберга. Поруч із вежею Сигізмунда стоїть готичний будинок Скарбниці Кафедрального собору (1481-1500) з гербами засновників - єпископа Яна Жешовського (Напівкоза) і кардинала Фредеріка Ягеллона (Білий орел). Тут зібрані найцінніші твори мистецтва (литургійні предмети, мощевики, начиння, одяг, тканини, вишивка), регалії і історичні реліквії.

Фасад костьолу вінчає трикутний щипець зі скульптурою св. Станіслава (копія скульптури XIV ст., виконана в 1899 р.), з орлом у щиті і розеттою XIV ст. По обидва боки входу в костьол стоять дві готичні каплиці XV в., прикрашені лизенами – каплиця Святої Трійці з північної сторони і Свентокшиська каплиця з південної сторони. У порталі - залізні двері (3 чверть XIV ст.) з монограмою Казимира III Великого; по боках – рельєфи св. Маргарити і Михайла Архангела (1320-22).

Бастея зведена на скелястій вершині як частина оборонного комплексу Нижніх воріт, найімовірніше, наприкінці XIV ст. У середині XVI в. була надбудована і набула вигляду бастеї; верхній поверх став артилерійською укріпленою батареєю. В 1831 г. верхній поверх був ліквідований, а на його вершині був створений оглядовий майданчик - колоподібне піднесення з балюстрадою.

Злочинницька вежа розташована на західному краї пагорба. Споруджена в XIV ст. у кільці кріпосної стіни того часу. В 1853 р. перебудовану верхню частину вежі накрили плоским дахом і постачили зубчастим верхом. В 1950-1951 рр. вежу реставрували; їй повернули вигляд XVIII ст. і об'єднали ґанком з відновленою кріпосною стіною пізнього середньовіччя. У підземній частині перебувала в'язниця. В XVI в. її називали вежею, куди "саджають зловмисників". На першому поверсі зберігся стрілчастий готичний портал.

Сандомирська вежа була побудована в середині XV ст. у південно-східній кутовій частині готичної кріпосної стіни, що оточулава колись Вавельський пагорб. Увінчана конічним дахом, вищий поверх підвішений на консолі. У підвалі перебувала колись в'язниця; згідно з історичними джерелами, сюди привозили шляхту Сандомирської землі. Збереглися готичні віконні обрамлення.

Сенаторська вежа. Цю найвищу вавельску вежу в XV-XVII ст. називали Любранкой (її назва пішла від намісника Гжегожа з Любранца, 1479-1489). Споруджена в середині XV в. у південно-західній кутовій частині готичного замка; дев'ятиповерхова, спочатку була увінчана високим конічним дахом. В 1534 р. її об'єднали з південним флігелем ренесансного палацу. Верхній поверх був перебудований у 1858 р., увінчаний зубчастим верхом і конічним дахом. Збереглися кам'яні готичні портали й віконні обрамлення.

Вежі Іорданка, Дунська і Сигізмунда ІІІ: