Гегард

Гегард - монастирський комплекс, видовбаний у скелях в ущелині річки Гохт в Котайській області Вірменії в 40 кілометрах на схід від Єревану. По дорозі до Гагарда обов'язково варто оглянути монументальний дохристиянський храм в Гарні та мальовничий каньйон річки Азат. "Гегард" перекладається, як "спис". Назва монастирського комплексу походить від списа Лонгіна, яким прокололи тіло Ісуса Христоса на Хресті, і, як стверджується, привезеного до Вірменії апостолом Тадеєм в числі багатьох інших реліквій. Ця обставина зробила монастир популярним місцем для паломництва вірмен протягом багатьох століть.

Всю дорогу до монастиря супроводжував густий туман:

До Гагарда веде досить складна, але красива дорога:

Монастир з'явиться несподівано у гірському амфітеатрі:

Монастир був заснований в IV ст. на місці священного джерела, що бере початок у печері. Тому спочатку він отримав назву Айріванк, що означає «Монастир печери». Згідно з переказами, засновником монастиря був Св. Григорій Просвітитель. У 923 р. Айріванк дуже серйозно постраждав після захоплення його Насром, віце-регентом арабського халіфа у Вірменії, розграбували всі цінності, включаючи унікальні рукописи, і спаливши величні монастирські споруди. Перший монастир у IX ст. був зруйнований арабами.

Попри те, що є написи, що датуються 1160, головна каплиця була побудована в 1215 р. під заступництвом братів Закаре та Іване, воєначальників грузинської цариці Тамари, що відвоювали більшу частину Вірменії в турків.

Катоґіке - головна церква в комплексі і традиційно найбільш шанована. Церква побудована прямо навпроти неприступної гори. Зовнішні обриси плану нагадують равноплечій хрест, вписаний в квадрат і вкритий куполом на квадратній основі. По кутах розташовані невеликі двоповерхові каплиці з циліндричними склепіннями і драбинками, що виступають зі стіни. Внутрішні стіни містять багато написів з висвітленням дарування, принесених монастирю.

На південному фасаді Катоґіке встановлені ворота з чудовою різьбою. Тимпан прикрашений зображеннями дерев з плодами гранату, що звисають з їх гілок, а також листям, що переплітаються з гронами винограду. Зображення голубів розташовуються між склепінням і зовнішньої несучої конструкцієї. Голови голубів повернені у бік воріт. Над воротами зображена сцена із левом, нападником на бика, що символізує княжу міць.

Стеля церкви нагадала мені склепіння іранських мечетей:

Старовинний напис на фасаді церкви:

Деякі храми монастирського комплексу повністю видовбано у скелях, інші — подібні печерам. На території монастирського комплексу є численні гравірування та окремо розташовані хачкари, традиційні вірменські кам'яні різьблені хрести.

Місток через річку:

Вид від монастиря на ущелину і довколишні гори:
 

На зворотньому шляху до Єревану пощастило: ще раз показався Арарат!