Україна

Мій шлях з Великих Сорочинців до Гадяча пролягав через Велику Обухівку, і саме тут мене зупинив пейзаж, від якого перехопило подих. Перед очима розкинулося безкрає море золотих соняшників, що тяглися аж до горизонту. Їхні яскраві голівки, звернені до сонця, ніби всміхалися, даруючи відчуття щедрості й тепла Полтавщини. Це був один із тих моментів, коли хочеться зупинити час і просто вдихати красу, яка розливається навколо. Та варто було мені рушити далі - і захоплення змінилося розчаруванням. Дорога з Великих Сорочинців до Гадяча виявилася справжнім випробуванням: нескінченні ями, що нагадували кратери після бомбардування, змушували їхати...

Любомль зустрів мене зранку, коли я ще не встиг остаточно прокинутись після нічного потяга з Києва. З Ковеля я дістався сюди маршруткою - і відразу опинився у місті, яке довго залишалося для мене «білою плямою» Волині. Любомль - княже місто, затиснуте між кордонами і лісами, яке зберегло в собі неймовірну кількість історії. Любомль – це невелике місто на крайньому заході Волині, яке наче заховалося серед поліських лісів та озер, зовсім поруч із сучасним українсько-польським кордоном. Сьогодні воно є адміністративним центром громади у Волинській області, а його вигідне розташування на перетині шляхів завжди мало особливе значення. Від...

Я був у Великих Сорочинцях тричі у своєму житті. Вперше - ще у роки перебудови наприкінці 80-х, коли відпочивав з бабусею у Миргороді. Вдруге - на Сорочинському ярмарку у 2014 році і, нарешті влітку 2025 року під час подорожі Полтавщиною. Тоді, з Опішні я мав вирушати до Гадяча, цього разу маршрут несподівано змінився. Так хотілося знову побачити Великі Сорочинці, що я пожертвував іншими пунктами і поїхав саме сюди. І вже на під’їзді мене чекав новий ракурс знайомої святині: я вирішив глянути на Спасо-Преображенську церкву з протилежного боку річки Псел. З-поміж дерев відкрився краєвид на її зелені бані, що піднімалися над кронами, ніби...

Ці вихідні стали для мене особливими: три дні мандрів Полтавщиною перевернули моє уявлення про цей край. Здавалося б, я вже добре його знав - адже не раз бував у Полтаві, Диканьці, Миргороді та Опішні. Але цього разу подорож повела мене зовсім іншими стежками, подарувавши знайомство з унікальними місцями, про які я раніше й не здогадувався. Я відкрив для себе мальовничий парк Нижньоворсклянський і таємничу Зміїну гору, відчув спокій Національного природного парку «Пирятинський», побачив Березову Рудку і колоритні місця довкола Гадяча, а також захопився архітектурою шкіл у стилі українського модерну, зведених Лохвицьким земством. Та, мабуть,...

Опішня (Опішне) - одне з тих знакових місць, ідентифікують українську націю та її унікальне мистецтво. Тут, на півночі від Диканьки, знаходиться найбільший осередок гончарства в Україні. Історичне козацьке містечко знаходиться на півночі Полтавщини, на високому березі річки Ворскла. Як не дивно, це - найвища точка Полтавщини над рівнем моря, яка складає 208 метрів! Не мало, як для рівнинного українського Лівобережжя. Плануєш подорож Поділлям (Хмельниччина і Тернопільщина)? Є мій путівник: 12 готових маршрутів на 2–3 дні + практичні підказки (під’їзди, точки доступу, статус об’єктів). PDF+EPUB, миттєве завантаження після оплати. Купити 249...

Село Великі Будища біля Диканьки - історично важливе поселення в межах нинішньої Полтавської області, знаний як центр Великобудищанської сотні Полтавського полку з 1660 року. Назва села походить від слова «буда» - ремісничого виробництва поташу, дьогтю, вугілля чи селітри, що активно існувало тут ще в XVI–XVII століттях. Відоме Великі Будища і як місце, де 8 квітня 1709 року (новий стиль) було укладено угоду - гетьман Іван Мазепа з кошовим Запорозької Січі Костем Гордієнком склали союз із шведським королем Карлом XII у місцевій, ймовірно Іоанно-Богословській церкві. Цей трактат підтвердив намір Швеції підтримувати українську державність та...

Часто доводиться чути, що Полтавщина - клондайк українства, а Диканька - квінтесенція всього пасторального на Лівобережжі. Мені вдалося побувати тут двічі: під час пандемії у 2020 році, та під час війни у липні 2025 року. Здається, що події, описані Гоголем два століття тому, могли відбуватися тут і зараз. Бо майже те ж саме, що було за часів Гоголя, можна побачити у Диканці і зараз: Тріумфальна арка, церква-усипальниця Кочубеїв, алея Кочубеївських дубів, церква, де коваль Вакула малював чорта. І, звичайно ж, той самий хутір поблизу Диканьки, де відбувалися легендарні вечори! Плануєш подорож Поділлям (Хмельниччина і Тернопільщина)? Є мій...

Під час подорожі Національним парком "Прип'ять-Стохід" вечір несподівано застав мене у маленькому селі Люб'язь між Любешовим і білоруським кордоном. Люб'язь — одне з тих сіл, де час сповільнюється, а тиша звучить голосніше, ніж цивілізація. Тут, на самому заході Волинського Полісся, на березі великого озера Люб'язь, заховано давнє поселення з історією, що веде свій початок щонайменше з 1366 року. Тоді воно вже згадувалося в документах як важливий осередок на поліських шляхах. З XVIII століття село входило до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії, поки після буремного XX століття знову не стало частиною незалежної...

Одне з найвражаючих місць, яке я побачив під час нещодавньої мандрівки Полтавщиною - Зміїна гора. Звідси відкривається незабутній краєвид на дельту Ворскли, де вона впадає в могутній Дніпро. Ця територія - серце ландшафтного природного парку “Нижньоворсклянський”, який став справжнім відкриттям навіть для досвідченого мандрівника. Плануєш подорож Поділлям (Хмельниччина і Тернопільщина)? Є мій путівник: 12 готових маршрутів на 2–3 дні + практичні підказки (під’їзди, точки доступу, статус об’єктів). PDF+EPUB, миттєве завантаження після оплати. Купити 249 грн (книга) Купити 349 грн (книга + 2 карти) Подивитись приклади сторінок */...

Цього року на свій День народження я вирішив здійснити поїздку, яка давно відкладалася. За останні роки війни я вже встиг об’їздити майже всі оглядові майданчики між Кам’янцем-Подільським і Бакотою. Та залишалася одна "біла пляма" - панорами навколо Врублівців. Чотири точки, що стояли в списку “обов’язкових” для моєї майбутньої книги про мальовничі місця Західного Поділля. Цей маршрут був для мене не просто черговою подорожжю - це була можливість завершити важливий етап моєї мандрівної праці. Разом із моєю старшою донькою Маргаритою ми виїхали з Чернівців у напрямку Врублівців - невеликого села на південний схід від Кам’янця-Подільського. І...

Від Рахнівки маршрут ще раз переламується на південь і вперто йде далі між полями й ледь помітними грядами, що тримають Поділля у своїх вигинах. Тут дорога стає майже мовчазною - одна-дві машини за годину, старі тополі над асфальтом і сухі канави, що пам’ятають кожну весняну повінь. Десь за кілька кілометрів від траси Хмельницький - Чернівці, ближче до вигину річки Тернави, ховається Кривчик - село, яке не прагне потрапляти у туристичні буклети. Колись Кривчик називали просто - Криве. Перша згадка про нього губиться десь у 1493 році, коли ці землі належали до великої лінії прикордоння, що тримала на собі сліди татарських набігів,...

Від Великого Жванчика наш маршрут знову стягується до Дунаївців - ніби треба перевести подих перед тим, як дорога піде далі на південь, ближче до Кам’янця. За кілька кілометрів від міста - поворот ліворуч, вузька смуга асфальту між пагорбами й полями. Так відкривається Рахнівка - місце, де історія не ховається за мурами, а живе у дрібницях і переказах. Колись Рахнівка звалася Почапинці. Кажуть, перший раз село згадується у документах ще 1662 року. Але справжній його образ виріс пізніше - у XIX–XX століттях, коли тут оселився баронський рід Корфів. Садибний будинок, який за переказами звела у 1910 році Єлизавета-Софія Корф, стоїть у самому...