Тернопільська область

Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.

Це - десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим. Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI - XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в'їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця». Неоготичний мурований костел у...

Маленьке село Залав'є Теребовлянського району розташовано всього за кілометр від Підгайчиків на протилежному березі річки Серет біля впадіння в неї річки Гнізна. За переказами назва походить від того, що воно розташовано неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця: отже люди будували житла за купецькими лавами. Кажуть, що цих лавах ще в княжі часи крамарі виставляли свій торг. Вперше Залав'є згадується у 1423 році у земських книгах міста Теребовлі. Оскільки воно лежало на торгівельному шляху, то не раз піддавалося нападам турків і татар. Село було повністю зруйновано ними у 1453 та 1467 роках, а також...

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців. В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні. За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи...

Крихітне село Малів (населення – три з половиною сотні мешканців) нічим цікавим не відрізняється. Але тут варто опинитися, щоб побачити найкращу панораму Підгорянського монастиря-фортеці. Село заснував близько 1640 року теребовлянський староста Ю.Балабан. Перша згадка – в люстрації Теребовлянського староства у 1661 році. В дипломі Стефана Баторія воно ще зветься "Пасічисько". Село тримали теребовлянські міщани. Єдина пам’ятка села – скромна церква Вознесіння Господнього. Та й та не стара – 1926 рік. Підгорянський монастир з села Малів: Пам’ятний хрест біля церкви: Серет в Малеві: Панорама села:

Один за найкраще збережених замків Тернопілля знаходиться у Скалаті - місті районного підпорядкування на річці Гнила у Підволочиському районі Тернопільської області. Добиратися сюди дуже просто і зручно: з центрального автовокзалу кожні півгодини через Скалат ходять маршрутки Гусятинсько-Сатанівсько-Кам'янецького напрямку. Та і їхати недовго. Від Тернополя до Скалата всього близько 30 км. Назва містечка, швидше за все, походить від трьох скель, розташованих неподалік пасма Медоборів. Про поселення із сучасною назвою Скалат відомо з 1512 року, коли Янушеві Сверчовському, каштелянові віслицькому і старості теребовлянському та люблінському,...

Навіть при тому, що у 50-ті роки минулого століття комуністичні окупанти знищили у Підволочиському районі 38 костелів, їх кількість тут і сьогодні сягає двох десятків. Серед них є діючи, хоча більшість, все ж таки, стоять в руїнах. Один з таких храмів – закинутий костел Св. Станіслава в Іванівці. Потрапив я сюди випадково зі Скалату. Чомусь мене понесло у бік Сатанова, але сільськими дорогами. При виїзді з Скалата мене зупинила жіночка і попросила підкинути її до Іванівки. Я завжди із задоволенням підвожу людей і не беру за це грошей. Та жіноча мені і розповіла про костел в Іванівці. Дорога до села – жахлива. Ми їхати навпростець польовими...

Рожиськ - маленьке село поруч з Тарнорудою, де проживає трохи більше 300 мешканців. Їхати сюди спеціально мабуть не варто (дорога жахлива, з громадським транспортом, підозрюю, не краще). А от відвідати Рожиськ по дорозі в Тарноруду - варіант нормальний. Єдине що, пам'ятайте, що прямої дороги з Рожиська до Тарноруди немає (хоч на карті вона є). В документах поселення вперше згадується у 1470 році під назвою Рожище. На початку ХІХ століття Рожиськом володів поміщик Казімєж Розвадовський (1757 - 1836), полковник, друг Тадеуша Костюшка. На пагорбі над селом зберігся гробовець родини Розвадовських, де поховані Казімєж із своєю дружиною Анною....

Стаття про Тарноруду - за посиланням

Личківці - одне з найцікавішим населених пунктів Гусятинщини, знаходиться у 10 кілометрах на північ від Гусятина на трасі, що веде з обласного центра до Тернополя через Гримайлів і Скалат. В селі збереглися залишку замку, вражаюче великий костел, декілька цікавих пам'ятників та симпатичний романтичний палац. Поселення вперше згадується у 1562 року, коли воно знаходилося у приватній власності Яна Калиновського. У середині XVII ст. на високому мисі, що утворює річка Гнила зі струмком з романтичною назвою Тайна, Калиновський наказав збудували невеличкий замок для захисту від татар. На півдні і на півночі замкові мури повторювали рельєф...

Раштівці слідом за Постолівкою продовжують ланцюжок сіл в долині річці Гнилої. Перша згадка про Раштівці - 1564 рік. Але хутір Стінка, що належить до села, набагато старше. У XIII столітті тут вже згадуються оборонні укріплення, а у XIV столітті Стінка була центром округи. В Раштівцях разом з хуторами проживають 780 мешканців. Є три діючих церкви і закинутий костел. Зупиняюсь на центральній вулиці і питаю, як знайти костел. Діалог з жінками вийшов от такий: - Підкажіть, будь ласка, де в вас тут костел? - Нема костелу, є тільки церкви. - Та ні, має у вас бути старий закинутий костел! - А, той є. Та навіщо він Вам? В нього ніхто не ходить! І...

Постолівка - наступне село після Личківців і Городниці на шляху з Гусятина до Скалата. Перша згадка про поселення - 1546 рік. Сьогодні тут проживають 1,3 тис. мешканців. Поруч з селом археологи виявили археологічні пам'ятки трипільської, та підкарпатської культури. У 1943 році через Постолівку, як і інші села в долині річки Гнилої, проходили партизанські загони Сидора Ковпака. В селі народилися історик, архівіст Євген Барвінський, лікар УГА Євген Гайдукевич, полковник УПА Євген Побігущий (псевдо Рен). В самому центрі села знаходиться цвинтар, з обох боків якого є два храми. Справа - помираючий костел, зліва - діюча церква. Костел свв....