Тернопільська область

Нагоряни - маленьке село в Заліщицькому районі Тернопілля, розташоване над урвищем Джуринського каньойну. В селі розташована пам'ятка архітектури національного значення - Миколаївська церква XVII століття. Але цінителі прекрасного заїжджають до Нагорян зовсім не для того, щоб подивитися на церква. Мета інша: з Нагорян відкривається найкраща панорама містичного міста Червоногруд і Джуринського каньйону. Але спочатку про храм. Миколаївська церква, заснована у XVII столітті, розташувалася на околиці села, на брівці долини р.Джурин. Ось що пише про церкву чотирьохтомник "Пам'ятки містобудуванні та архітектури Української РСР": Церква кам'яна,...

Розібравшись з найцікавішими християнськими святинями Чорткова (костелом св. Станіслава та двома дерев'яними церквами), перейдемо до святинь юдейських. Вважається, що перша синагога в Чорткові побудована у 1682-1686 роках за часів польського короля Яна Собєського, який прихильно ставався до євреїв. "Нова" синагога в Чорткові Старовинну божницю ("Стару синагогу") й сьогодні можна побачити в центрі міста, неподалік від нової ратуші, за адресою вул. Гоголя, 2. Та в одноповерховій будівлі з товстими стінами синагоги вже давно немає… Відомо, що у 1754 році єврейська громада розпочала будівництво ще однієї синагоги, гроші на яку дав рабин Маєр...

  Замок в Чорткові - не надто фотогенічний. Причина - він знаходиться не на горі, як більшість укріплень, а під горою. Відповідно, найкращий вид на замок - з пагорбів, під якими він стоїть. Таке дивне розташування під горою Вигнанка на лівому березі Серету зіграло із замком злу річ: його щоразу брали супротивники. Перші дерев'яні укріплення в Чорткові звів наприкінці XIV ст. перший його власник Єжи Чартковський. До речі, саме Чартковському місто завдячує своїй "диявольській" назві. Кам'яний же замок з масивних блоків пісковику 1610 році почав будувати шляхтич Станіслав Гольський, у володіння якого Чортків перейшов у 1597 році....

Дзвинячка - село в Борщівському районі Тернопільщини неподалік від Мельниці-Подільської по дорозі на Окопи св. Трійці. Дорога, до речі, станом на літо 2015 року - одна з найжахливіших на Тернопіллі, незважаючи та те, що на ній розташована низка топових визначних пам'яток області. Дзвинічка відома з 2другої половини XVI ст. і стоїть на річці Дзвіна. В селі є нещодавно відновлена неоготична капличка родини Козебродських (Кеншицьких), закинутий костел та напівдерев'яна греко-католицька церква. У другій половині ХІХ століття Дзвинячка належала графам Козебродським. У 1871 році графиняОлена Козебродська побудувала на західній околиці села ...

Перший візит до Мельниці-Подільської у 2010 році був незапланованим. Сюди ми попали випадково, намагаючись знайти дорогу від Кудринців до Збручанського. Тому й не присвячували багато часу огляду місцевих пам’яток, обмежившись п’ятихвилинної зупинкою в центрі містечка. Вдруге, у 2015 році мені пощастило оглянути Мельницю більш детально. Мельниця-над-Дністром (саме так називалося містечко до 1940 року) розташоване на півдні Борщівського району на березі Дністра і вперше згадується у 1493 році. Хоча, ця дата спірна: в різних джерелах згадується і 1615 рік, і, навіть, XII століття. Якщо дійсно так, то цілком логічно, що всередині XIV століття...

Дорога, що веде з Кам'янця-Подільського до Чорткова, містить безліч цікавих об'єктів. Навіть сказав би, що це - найцікавіша дорога на Поділлі. Скала-Подільська, Борщів, Озеряни, Колиндяни, Лосяч, Бурдяківці - місця з багатьма пам'ятками, куди тягне знову і знову. Не виключення з цього переліку - село Шманьківчики (близько 700 мешканців), що розташувалося на річці Нічлаві між Чортковим і Колиндянами. В селі знаходиться цікавий палац у закопанському стилі. Вперше Шманьківчики згадуються у 1643 році. За переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця Шманька. Гарний одноповерховий напівдерев'яний палац був збудований у 90-ті...

Існують дані, що городище з невідомою назвою на місці сучасних Кудринців існувало ще за часів Київської Русі. Неподалік від села проходить Траянів вал 20 метрів завширшки і 2 – 2,5 метри заввишки. Поселення з назвою Кудринці відомо з кінця XV століття. У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника Миколая Гербурта та його дружини Єлизавети надав Кудринцям право на два щорічних ярмарки та щотижневі торги. Місце було доволі небезпечним: неподалік проходив Волоський шлях і кордон з Молдавією. Татарські і волоські набіги були систематичними. Тому на початку XVI століття власник Кудринців польський політичний діяч Ян Щенсний Гербурт...

Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.

Це - десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим. Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI - XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в'їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця». Неоготичний мурований костел у...

Маленьке село Залав'є Теребовлянського району розташовано всього за кілометр від Підгайчиків на протилежному березі річки Серет біля впадіння в неї річки Гнізна. За переказами назва походить від того, що воно розташовано неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця: отже люди будували житла за купецькими лавами. Кажуть, що цих лавах ще в княжі часи крамарі виставляли свій торг. Вперше Залав'є згадується у 1423 році у земських книгах міста Теребовлі. Оскільки воно лежало на торгівельному шляху, то не раз піддавалося нападам турків і татар. Село було повністю зруйновано ними у 1453 та 1467 роках, а також...

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців. В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні. За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи...

Крихітне село Малів (населення – три з половиною сотні мешканців) нічим цікавим не відрізняється. Але тут варто опинитися, щоб побачити найкращу панораму Підгорянського монастиря-фортеці. Село заснував близько 1640 року теребовлянський староста Ю.Балабан. Перша згадка – в люстрації Теребовлянського староства у 1661 році. В дипломі Стефана Баторія воно ще зветься "Пасічисько". Село тримали теребовлянські міщани. Єдина пам’ятка села – скромна церква Вознесіння Господнього. Та й та не стара – 1926 рік. Підгорянський монастир з села Малів: Пам’ятний хрест біля церкви: Серет в Малеві: Панорама села: