Тернопільська область

Сьогодні в нас на черзі Борщів - районний центр найбагатшого на архітектурні і природні пам'ятки району Тернопілля. Цілком логічно, що майже усі, хто вперше чує про Борщів, асоціює його назву зі традиційним українським першим блюдом. І дійсно, одна з легенд розповідає про те, як мешканці міста в часи татарських набігів втопили татарина в казані з борщем. Та скоріш за все, назва поселення походить від трави «борщівник», листя і стеблі якої як приправу вживають до багатьох блюд: зелених борщів, юшок, щів, салатів тощо. За часів Київської Русі на місці Борщова існувало давньоруське укріплене городище. А перша писемна згадка про поселення...

24.07.2015

Якщо їдете з Кам’янця до Чорткова через Борщів, Озеряни вам не проминути. А якщо вже занесло вас сюди, то в Озерянах обов’язково треба зробити зупинку. Вони того варті. Озеряни – найцікавіше село на цьому маршруті. Тут є майже повний набір туриста: невідома оборонна споруда, неоготичний костел, церква. Костел, до речі, один з найбільших і найшикарніших сільських римо-католицьких храмів. А ось замку провезло трохи менше. Але все по-порядку. Замок в Озерянах (так називають невідому оборонну споруду в центрі села), та й історія самого містечка довгий час перебувала (і частково, перебуває, під завісою таємниці). Завдяки новій книжці Володимира...

23.07.2015

Дорога, що веде з Кам'янця-Подільського до Чорткова, містить безліч цікавих об'єктів. Навіть сказав би, що це - найцікавіша дорога на Поділлі. Скала-Подільська, Борщів, Озеряни, Колиндяни, Лосяч, Бурдяківці - місця з багатьма пам'ятками, куди тягне знову і знову. Не виключення з цього переліку - село Шманьківчики (близько 700 мешканців), що розташувалося на річці Нічлаві між Чортковим і Колиндянами. В селі знаходиться цікавий палац у закопанському стилі. Вперше Шманьківчики згадуються у 1643 році. За переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця Шманька. Гарний одноповерховий напівдерев'яний палац був збудований у 90-ті роки...

22.07.2015

Від Лосяча мандруємо далі у напрямку Чорткова. Минаємо село Давидківці. За ними - Колиндяни (Чортківський р-н, 1,9 тис. мешканців), що розташувалися на правому підвищеному березі Нічлави на перетині автодоріг: позаду Скала з Кам'янцем, прямо – до Чорткова, направо – до Гусятина, наліво – до Озерян та Борщова. Путівник «Замки і фортеці Західної України» Ореста Мацюка пише, що поблизу Колиндян розташовувалися два давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі". Інший путівник, "Земля Тернопільська" розповідає, що одно з них добре збереглося і «може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості». Перша...

21.07.2015

Лосяч – село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою – Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців. Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на...

20.07.2015

  1. Замок Перші укріплення в Скалі виникли ще в ранньослов’янські часи і являли собою дерев’яно-земляне городище. Дерев’яний замок, скоріш за все, був спалений татаро-монголами. На його місці у 1370-х роках князі Коріатовичі, які володіли Поділлям з 1331 року, збудували кам’яну фортецю. В той час Скала-над-Збручем наряду з Кам’янцем, Червоногрудом, Бакотою та Брацлавом вважалася одним з найбільших і найкраще укріплених міст Поділля. Наприкінці XIV подільські землі перейшли до князі Вітовта, а у 1443 – у власність польського короля. У 1498 році король Ян Ольбрахт на 15 років звільнив мешканців міста від податків. Цей привілей для міщан...

19.07.2015

Існують дані, що городище з невідомою назвою на місці сучасних Кудринців існувало ще за часів Київської Русі. Неподалік від села проходить Траянів вал 20 метрів завширшки і 2 – 2,5 метри заввишки. Поселення з назвою Кудринці відомо з кінця XV століття. У 1518 р. польський король Сигізмунд на прохання власника Миколая Гербурта та його дружини Єлизавети надав Кудринцям право на два щорічних ярмарки та щотижневі торги. Місце було доволі небезпечним: неподалік проходив Волоський шлях і кордон з Молдавією. Татарські і волоські набіги були систематичними. Тому на початку XVI століття власник Кудринців польський політичний діяч Ян Щенсний Гербурт...

18.07.2015

Порохова - село в Бучацькому районі Тернопільщини на півдорозі між Коропцем та Золотим Потоком. Відомо з 1452 року. В 1893 році в селі було збудовано дерев'яний костелик, який розібрали 1930 року через поганий стан. Відомо, що у 1912 рокці граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких побудувалималий камінний млин, мешкальний будинок та стодола. Костел, який зараз можна побачити в центрі села, було збудовано у 1929 році під титулом Богоматері Королеви Польщі. Храм діючий. Вікіпедія пише, що в Пороховій ще є палацик польських шляхтичів Цєлецьких, але ми його не бачили.

27.04.2015

Це - десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим. Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI - XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в'їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця». Неоготичний мурований костел у...

27.04.2015

Маленьке село Залав'є Теребовлянського району розташовано всього за кілометр від Підгайчиків на протилежному березі річки Серет біля впадіння в неї річки Гнізна. За переказами назва походить від того, що воно розташовано неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця: отже люди будували житла за купецькими лавами. Кажуть, що цих лавах ще в княжі часи крамарі виставляли свій торг. Вперше Залав'є згадується у 1423 році у земських книгах міста Теребовлі. Оскільки воно лежало на торгівельному шляху, то не раз піддавалося нападам турків і татар. Село було повністю зруйновано ними у 1453 та 1467 роках, а також...

27.04.2015

Село Застіноче (489 мешканців) починається майже відразу, як закінчується Теребовля, якщо їхати на захід у бік Дарахова і Зарваниці. Назва села, перша згадка про яке відноситься до 1471 року, походить від крутого берега, який нагадує стіну, за якою розташовувалися оселі місцевих мешканців. В Застіночому добувають червоний камінь-пісковик, який є коштовним будівельним та оздоблювальним матеріалом. За австрійських і польських часів каменоломнями розпоряджалося місто. В центрі села зберігся будинок канцелярії каменоломні. За Австрії і за Польщі з місцевого пісковику виробляли плити на тротуари, підвіконники, великі блоки на пам'ятники, сходи...

27.04.2015

Крихітне село Малів (населення – три з половиною сотні мешканців) нічим цікавим не відрізняється. Але тут варто опинитися, щоб побачити найкращу панораму Підгорянського монастиря-фортеці. Село заснував близько 1640 року теребовлянський староста Ю.Балабан. Перша згадка – в люстрації Теребовлянського староства у 1661 році. В дипломі Стефана Баторія воно ще зветься "Пасічисько". Село тримали теребовлянські міщани. Єдина пам’ятка села – скромна церква Вознесіння Господнього. Та й та не стара – 1926 рік. Підгорянський монастир з села Малів: Пам’ятний хрест біля церкви: Серет в Малеві: Панорама села:

27.04.2015

Сторінки