Тернопільська область

Буданівський замок лежить осторонь традиційних туристичних маршрутів, тому відвідують його лише заядлі замкові фанати. Попри те, що на території колишньої фортеці розташована психіатрична лікарня, замок повністю доступний для відвідання і відносно непогано зберігся. Вважається, що до середини XVI століття на території сучасного Буданова було маленьке поселення Скомрось. Здавна поруч проходили два ординські шляхи - Чорний і Кучманський. У 1549 році король Сигізмунд Август своїм привілеєм дозволив дружині галицького воєводи Якуба Будзанівського Катерині з Золотник перейменувати дідичне село Скоморохи (Скомрось) на місто Будзанів. Іноді назву...

Марійський духовний центр в Зарваниці – одне з не багатьох святинь у світі, яке має статус місця «повного відпусту». Іншими словами, тут віруючим прощаються не лише гріхи, але й вони звільнюються від кари за них. Для цього треба не просто приїхати в Зарваницю, але й виконати цілий перелік ритуальних дій: прийти сюди пішки (це може тривати декілька днів в залежності від того, як далеко ви живете), відстояти службу, посповідатися, причаститися і так далі. Щоправда, я поки не виконав жодного пункту, бо поїздка була більш екскурсійною. Разом із сотнею тисяч прочан з усієї України у цьому році Зарваницю відвідали перші духовні особи греко-...

Села Ягільниця і Нагірянка, що в 10 кілометрах на південь від Чорткова, колись були одним населеним пунктом з назвою Ягільниця. Сьогодні їх розділяє річка Черкаска: костел і церква сьогодні територіально знаходяться в Ягільниці, замок і дерев'яна церква - у Нагірянці. Назва могла піти від польського короля Казимира Ягелончика, який зупинявся тут табором під час свого походу на Молдавію. А можливо й, від слова "ягель", яке означає місце зупинки воїнів. Перша згадка про поселення, яке належало до Галицької землі Руського воєводства, відноситься до 1448 року. У 1518 році Ягільниця оголошена містечком. Раз на рік тут проводився ярмарок, а щоп'...

Старі Петликівці, що по дорозі з Бучача на Зарваницю, відомі з 1421 року. Поблизу поселення виявлено археологічні пам'ятки скіфської доби, черняхівської і давньоруської культур. Населення - трохи більше 1 тисячі мешканців. Села привертає увагу, передусім, одним з найбільшим з сільських костелів Тернопілля. Він не лише достатньо симпатичний, але є й діючим римо-католицьким храмом, що трохи незвично для невеликого тернопільського села. Одним з перших власників Старих Петликівців, які в середині XV століття вважалися містечком, був Альберт Бучацький. 14 серпня 1421 року від підписав фундаційний акт, відповідно до якого костел в Старих...

Від Язловця до містечка Золотий Потік, що на протилежному боці Стрипи, веде досить складна ґрунтова дорога. Щоправда, можна об’їхати і через райцентр Бучач асфальтовими дорогами, та я все ж раджу більш коротку, важку, але неймовірно цікаву дорогу. Проїхати тут можна будь-якою легковушкою: вмикаємо першу передачу і обережно спускаємося крутим серпантином у долину річки Стрипа. Хоч до Карпат звідси ще далеко, але види дорогою типово карпатські. Після мосту через річку минаємо село Скоморохи, невеликий підйом на гору і незабаром ми у Золотому Потоці, який, на щастя, лежить поза туристичних трас. На щастя, тому що завдяки його віддаленості від...

Сьогодні Язловець – маленьке село у Бучацькому районі Тернопільщини з населенням трохи більше 600 мешканців. А колись одне з найстаріших поселень Західного Поділля було містечком, яке називали «ключем Поділля». Коли воно виникло, невідомо: в давньоруських літописах згадка про Язловець відсутня. Але вірогідно, що дерев’яна фортеця в ті часи тут все існувала. Для початку розберемося з назвою. «Яз» – так в давнину називали огорожу у вигляді вкопаного частоколу. В його сиділи вартові – «ловці». Симбіоз двох слів дає «Язловець». Є і інша легенда про чоловіка на ім’я Яз, який був мисливцем, заблукав в лісі серед трьох пагорбів, осів тут і заснував...

У селі Кошилівці, що лежить на березі річки Джурин на шляху з Товстого (Тлустого) до Язлівця, знаходиться ще один оборонний середньовічний храм. Як і Георгіївська церква у Касперівцях, Успенський храм в Кошилівцях нещодавно був зіпсований попами. Але спочатку, про приємне: з Кошилівців родом відома усім Баба Параска (Королюк Параска Василівна) – активна учасниця так званої Помаранчевої революції у 2004 році. Щоправда, шукати там її годі: проживає вона у селі Дорогичівка, так само Заліщицького району. А ще, у 1870 році біля Кошилівців археологічні розкопки, які дали поштовх для відкриття та вивчення Трипільської культури на території Східної...

Касперівці лежать в долині Серету неподалік від його впадіння у Дністер на шляху з Борщова до Заліщиків. Дорога сюди багатообіцяюча: складний серпантин, так само як і архітектурна пам’ятка – стара оборонна церква, заради якої їдуть в село. Але там внизу, за серпантином, буде розчарування: вас зустріне спаскуджений місцевими чи то мешканцями, чи то попами, чи то горе-реставраторами храм… Офіційно свій початок поселення бере у 1469 році, хоча до того життя тут вирувало ще не одне століття. На території Касперівців виявлені археологічні па¬м'ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов'янської, давньоруської...

З Новосілки починається наше знайомство з Заліщицьким районом Тернопілля. Розташована вона на березі річки Хромава на шляху з Борщова до Заліщиків. Село надзвичайно цікаве: тут збереглася замкова вежа XVII століття, шляхетських мавзолей у класицистичному стилі, симпатична церква та чудовий пам’ятник-кенотаф Борцям за волю України. Вперше поселення згадується у 1530 році під назвою Новосілка Костюкова. Сільська легенда розповідає, що колись на місці сьогоднішньої Новосілки було поселення, яке дотла спалили татари. Врятувався лише один якійсь Костюк, який разом із родиною оселився тут. З поваги до Костюка поселення стали називати Новосілкою...

Назва цього села на березі Нічлави, відомого з XV століття, змінювалася неодноразово. Спочатку воно було «Каролівкою», за австрійських і польських часів – «Корольовкою», за часів совєцької окупації – «Коралівкою». Сучасну назву «Королівка» село отримало у 1989 році. Кололівка, передусім, відома спелеологам, адже поблизу неї розташована карстова печера Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та третя за довжиною серед печер світу. Довжина її ходів складає понад 240,5 км, а площа – близько 2 гектарів. Зустрічаються сталактити і геліктити. Якщо вірити Вікіпедії, то на...

В декількох кілометрах від Борщова по дорозі на Заліщики на високому пагорбі над долиною річки Нічлава біля села Висічка (0,6 тис. мешканців) височіють залишки замку XVII століття. Це місце вражає кожного, хто вперше потрапляє сюди. Ну і що, що від замку залишилися лише півтори вежі? Місце – напрочуд мальовниче, а краєвиди навколо – неймовірно захоплюючі. Коли виникла Висічка, невідомо. На її місце ще за часів Русі було городище. Назва, ймовірно, походить від «січі», тобто битви, яка, можливо, відбувалася тут за давніх часів. Не залишила історія і даних про фундаторів замку. Перша згадка про замок у Висічці датується 1672 роком, коли він...

В це невеличке село, яке територіально належить до Чортківського району, ми попали не по своїй волі. Заблукавши в Бурдяківцях і виїхавши на Дубівку, єдиним способом повернутися на трасу Скала-Чортків було їхати через Чорнокінецьку Волю. Які тут дороги, сподіваюсь, розповідати не варто. Нічого особливо цікавого в селі немає, хоча поселення старе: 1654 рік, якщо вірити Вікіпедії. Є стара дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, що походить з XVIII століття. Однокуполька, але дуууууже довга. Напевне, продовгуватий бабинець добудували значно пізніше. Ще є нова церква, також присвячена Різдву Пресвятої Богородиці. Висновок: спеціально їхати...