Україна

Це була найбільш довгоочікувана подорож Україною під час війни. Поділля я давно об'їздив уздовж і поперек. Але залишався один з недосліджених куточків: невеличка смуга півдня Хмельницької області між Кам'янцем-Подільським та Бакотою. Так сталося, що цей регіон виявився чи не найцікавішим на Поділлі. Дністер  неповторний на всьому своєму шляху. Але річки, які в нього впадають - Смотрич, Тернава, Ушиця, Студениця - утворюють просто неймовірні каньйони та меандри, які іноді надують норвезькі фіорди. Маршрут був такий: Кам'янець-Подільський - Китайгород - Бакота - Гораївка - Субіч - Калачківці - Панівці - Цвіклівці Другі - Кармалюкова гора -...

Одного літнього дня пощастило прокатитися корабликом по Дністру від Врублівців до гірла Студениці. Напевно, це - наймальовничіша ділянка Дністровського водосховища. Тут над берегами Дністра нависають дивовижні скельні останці і стінки, які переносять мандрівника кудись в Юту чи Аризону, і на декілька годин ти просто забуваєш, що знаходишся в рідній Україні, на межі Поділля і Бессарабії.

Поділля (особливо на півдні) заворожує своїми каньйонами, скелями, міні-фіордами, меандрами і гірськими пейзажами. Хоча "гори" тут - не зовсім гори. До Карпат вони жодного відношення не мають. Насправді Товтри - це кораловий риф давнього Сарматського моря. Вони мають органічне походження, тобто складаються з колишніх живих організмів. Товтри починаються на 10-15 кілометрів на північ від Кам'янця-Подільського і тягнуться аж до району Сатанова. Але найвищі і найпривабливіші - зовсім поруч з Кам'янцем. І найфотогенічніша товтра - це Кармалюкова гора біля села Привороття Друге. Рухаємося трасою на північ від Кам'янця. У селі Гуменці починається...

Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково! Можна бусіком, яких ходить сюди декілька раз на день, або пішки. Що дивитися? Руїни замку Потоцьких та залишки споруд кальвіністів, для яких Панівці були притулком у кінці XVI – на початку XVII століття: колегіуму і кірхи. А ще, недобудований залізничний міст-примару, пілони якого піднімається над каньйоном Смотрича. Ну і, звичайно, сам каньйон і навколишні сільські ландшафти. Особливо заворожуюче це все виглядає зранку і в осінньому тумані. Те ж саме, але невесні: Сучасне село Панівці утворилося у 1967...

Сьогодні від колишнього головного міста Пониззя (пізніше - Поділля) майже нічого не залишилося. Крім неповторних краєвидів скель, Дністровського водосховища та скельного монастиря. Поселення Бакота більше немає. Його повністю поглинули води Дністра на початку 1980-х років, коли радянська влада збудувала Новодністровську ГЕС. Але попри це, Бакота сьогодні - одне з найвражаючих місць на Поділлі. Бакота вперше згадується у 1240 році, як велике місто Дністровського Пониззя (пізніше - Поділля). Тоді тут проживало 2,5 тис. мешканців - доволі багато для того часу. Тут був великий торговий порт на Дністрі. Бакота контролювала шлях уздовж Дністра,...

Буковина відома своїми Маланками. Найяскаравіші маланки відбувається у Красноїльську, що біля самого кордону з Румунією. Більше 10 років я мріяв потрапити на це театралізоване дійство. Але щороку щось зривалося. Лише у січні 2023 року вдалося вирватися у Красноїльськ у надії побачити справжню маланку. Звичайно, я заздалегідь читав, що усі маланки на Буковині цього року відмінили у зв'язку з війною. Але все одно, залишалися надія, що якісь стихійні імпровізовані маланки будуть. Але цього дня ми проїхали майже усю Буковину, на жодної Маланки не побачили... Зате приємно було знову побачити найцікавіші куточки Буковини, в яких не був більше 10...

Кути - маленьке містечко у Косівському районі Прикарпаття, розташоване на Черемоші. На протилежному березі - Буковина і колоритне містечко Вижниця. Обидва цікаві для мандрівника і багаті на архітектурні пам'ятки. В Кутах, як і у Вижниці, зберіглася площа Ринок з ратушою. А є ще є костел, вірменська церква, австрійська забудова центру, єврейський цвинтар і Карпати на горизонті. В центрі містечка фрагментарно зберіглася площа Ринок з ратушою. Дух старовини додає архаїчна бруківка. Сьогодні проща носить назву Вічовий майдан. На східному боці Вічового майдану (площі Ринок) розташована ратуша. Доволі незвична, не схожа на інші, хоча і в...

На початку 2023 року вдруге побував у Коломиї. Коломия – відоме всім місто. Описувати тут його історію, сучасність та особистості тут є зайвим. Є Вікіпедія, є офіційний сайт міста. Там є все про місто. Все, крім найцікавішого: інформації про архітектуру одного з найцікавіших галицьких містечок України. Тому, сьогоднішня фотопрогулянка присвячена визначним пам’яткам Коломиї, передусім, архітектурним. Спочатку, трохи про свої враження від міста. Якщо коротко: Коломия – місто значно цікавіше й вишуканіше за Івано-Франківськ, трохи стриманіше за Львів, і зовсім відмінне від Чернівців. І, звичайно ж, набагато затишніше за них усіх. Таке собі,...

Недавно відкрив для себе, що київські під'їзди легко можуть конкурувати з чернівецькими чи львівськими. Більшість з них прихована від очей відвідувачів кодовими замками на під'їздах. Під'їзд на Саксаганського 112, що зовсім поруч з вокзалом, переважно відкритий. Зайшовши всередину, дивуєшся ліпнині і жіночим маскаронам. А піднявшись на останній поверх - сходиш з розуму від кольорового оформлення стелі. Прибутковий будинок по Саксаганського 112 завершили зводити у 1900 році для австрійця Й.Голуба. Дату можна побачити на картуші над входом. У правому під'їзді під великими сучасними цифрами "1900" розташувалася кав'ярня. Але все найцікавіше -...

Снятин - старовинне місто в історичному регіоні Покуття на південному сході Івано-Франівської області на кордоні з Буковиною. В місті багато є цікавого для туристів - ратуша з найвищою (після Львівської ратуші) вежею в Україні, костел, синагога, австрійська забудова, закопанські вілли, дерев'яна церква. Всі пам'ятки (крім останньої) компактно розташовані в центрі міста. Добиратися краще автобусом з Коломиї або Чернівців, бо вокзал знаходиться за містом. Перша згадка про Снятин зустрічається в Іпатіївському літописі у 1158 році. Назва міста походить від імені його власника — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича, знатного боярина при...

Зовсім неподалік від місця, де я живу в Києві, на вулиці Олеся Гончара є неординарний архітектурний ансамбль, навіяний образами середньовічної фортечної архітектури в готичному стилі. Садиба належала київському лікарю-невропатологу Михайлу Лапінському і складається з 7-поверхового палацу (по факту, прибуткового будинку), неоготичної сторожки у формі невеликого замку, допоміжних одноповерхових будівель, підпорного муру, місточку та сходів з парапетом. У 1904 році лікар Лапінський придбав цю ділянку на крутому рельєфі у Ф. Галецькій, а вже у 1908 році будівництво ансамблю садиби було завершено. Історія не зберегла ім'я архітектора, хоча деякі...

Вижницю я люблю більше ніж інші містечка Прикарпаття, і на то є причини. Провінційної австрійської і румунської архітектури тут зберіглося дуже багато. Вижниця - містечко, де був найбільший відсоток євреїв на території сучасної України, а до наших днів дійшло близько десятка синагог та будівель, пов'язаних з юдаїзмом. Фантастичну атмосферу старовинного містечка доповнюють Карпати і Черемош. Вперше я побував у Вижниці у 2008 році після найбільшої у історії незалежної України повені. Сюди мене на допомогу відправило керівництво Дніпропетровської ОДА, де я на той момент працював. Саме тоді я вперше і назавжди закохався в містечко. Декілька...