Україна

Від Язловця до містечка Золотий Потік, що на протилежному боці Стрипи, веде досить складна ґрунтова дорога. Щоправда, можна об’їхати і через райцентр Бучач асфальтовими дорогами, та я все ж раджу більш коротку, важку, але неймовірно цікаву дорогу. Проїхати тут можна будь-якою легковушкою: вмикаємо першу передачу і обережно спускаємося крутим серпантином у долину річки Стрипа. Хоч до Карпат звідси ще далеко, але види дорогою типово карпатські. Після мосту через річку минаємо село Скоморохи, невеликий підйом на гору і незабаром ми у Золотому Потоці, який, на щастя, лежить поза туристичних трас. На щастя, тому що завдяки його віддаленості від...

Сьогодні Язловець – маленьке село у Бучацькому районі Тернопільщини з населенням трохи більше 600 мешканців. А колись одне з найстаріших поселень Західного Поділля було містечком, яке називали «ключем Поділля». Коли воно виникло, невідомо: в давньоруських літописах згадка про Язловець відсутня. Але вірогідно, що дерев’яна фортеця в ті часи тут все існувала. Для початку розберемося з назвою. «Яз» – так в давнину називали огорожу у вигляді вкопаного частоколу. В його сиділи вартові – «ловці». Симбіоз двох слів дає «Язловець». Є і інша легенда про чоловіка на ім’я Яз, який був мисливцем, заблукав в лісі серед трьох пагорбів, осів тут і заснував...

У селі Кошилівці, що лежить на березі річки Джурин на шляху з Товстого (Тлустого) до Язлівця, знаходиться ще один оборонний середньовічний храм. Як і Георгіївська церква у Касперівцях, Успенський храм в Кошилівцях нещодавно був зіпсований попами. Але спочатку, про приємне: з Кошилівців родом відома усім Баба Параска (Королюк Параска Василівна) – активна учасниця так званої Помаранчевої революції у 2004 році. Щоправда, шукати там її годі: проживає вона у селі Дорогичівка, так само Заліщицького району. А ще, у 1870 році біля Кошилівців археологічні розкопки, які дали поштовх для відкриття та вивчення Трипільської культури на території Східної...

Касперівці лежать в долині Серету неподалік від його впадіння у Дністер на шляху з Борщова до Заліщиків. Дорога сюди багатообіцяюча: складний серпантин, так само як і архітектурна пам’ятка – стара оборонна церква, заради якої їдуть в село. Але там внизу, за серпантином, буде розчарування: вас зустріне спаскуджений місцевими чи то мешканцями, чи то попами, чи то горе-реставраторами храм… Офіційно свій початок поселення бере у 1469 році, хоча до того життя тут вирувало ще не одне століття. На території Касперівців виявлені археологічні па¬м'ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов'янської, давньоруської...

Вітаю, друзі! Щойно повернувся зі Львова (візит туди і був основною причиною моєї неактивності в останній тиждень). Я завжди боявся, що закохаюся в це місто, і що Чернівці і Кам’янець перестануть бути для мене “the must” після того, як я ближче познайомлюся зі Львовом. Тому і боявся глибше вивчати його, захоплюватися ним. Так і відбулося. На сьогодні Львів для мене – найкраще місто. Відразу ж хочу попросити вибачення у всіх моїх львівських друзів і знайомих за те, що не з ким так і не зустрівся. Поїздка була не краєзнавчою, а робочою. Часу дійсно не було. Якщо він і був, то тільки тоді, коли нормальні люди ще або сплять, або працюють. Але є...

З Новосілки починається наше знайомство з Заліщицьким районом Тернопілля. Розташована вона на березі річки Хромава на шляху з Борщова до Заліщиків. Село надзвичайно цікаве: тут збереглася замкова вежа XVII століття, шляхетських мавзолей у класицистичному стилі, симпатична церква та чудовий пам’ятник-кенотаф Борцям за волю України. Вперше поселення згадується у 1530 році під назвою Новосілка Костюкова. Сільська легенда розповідає, що колись на місці сьогоднішньої Новосілки було поселення, яке дотла спалили татари. Врятувався лише один якійсь Костюк, який разом із родиною оселився тут. З поваги до Костюка поселення стали називати Новосілкою...

Назва цього села на березі Нічлави, відомого з XV століття, змінювалася неодноразово. Спочатку воно було «Каролівкою», за австрійських і польських часів – «Корольовкою», за часів совєцької окупації – «Коралівкою». Сучасну назву «Королівка» село отримало у 1989 році. Кололівка, передусім, відома спелеологам, адже поблизу неї розташована карстова печера Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та третя за довжиною серед печер світу. Довжина її ходів складає понад 240,5 км, а площа – близько 2 гектарів. Зустрічаються сталактити і геліктити. Якщо вірити Вікіпедії, то на...

В декількох кілометрах від Борщова по дорозі на Заліщики на високому пагорбі над долиною річки Нічлава біля села Висічка (0,6 тис. мешканців) височіють залишки замку XVII століття. Це місце вражає кожного, хто вперше потрапляє сюди. Ну і що, що від замку залишилися лише півтори вежі? Місце – напрочуд мальовниче, а краєвиди навколо – неймовірно захоплюючі. Коли виникла Висічка, невідомо. На її місце ще за часів Русі було городище. Назва, ймовірно, походить від «січі», тобто битви, яка, можливо, відбувалася тут за давніх часів. Не залишила історія і даних про фундаторів замку. Перша згадка про замок у Висічці датується 1672 роком, коли він...

В це невеличке село, яке територіально належить до Чортківського району, ми попали не по своїй волі. Заблукавши в Бурдяківцях і виїхавши на Дубівку, єдиним способом повернутися на трасу Скала-Чортків було їхати через Чорнокінецьку Волю. Які тут дороги, сподіваюсь, розповідати не варто. Нічого особливо цікавого в селі немає, хоча поселення старе: 1654 рік, якщо вірити Вікіпедії. Є стара дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, що походить з XVIII століття. Однокуполька, але дуууууже довга. Напевне, продовгуватий бабинець добудували значно пізніше. Ще є нова церква, також присвячена Різдву Пресвятої Богородиці. Висновок: спеціально їхати...

Бурдяківці (Борщівський р-н) – перше село по дорозі зі Скали до Чорткова з населенням трохи більше 1 тис. мешканців. Назва походіть від маленької річки Бурди, що протікає скрізь село в впадає у Збруч. Перша писемна згадка про поселення відноситься до XV століття, а упродовж ХІХ століття Бурдяківцями, як і сусідньою Скалою, володіли Голуховські. У радянський час поро Бурдяківці згадувати не любили. Не дивно, адже тут знаходився секретний об’єкт: підземна пускова установка міжконтинентальних ракет стратегічного призначення. Установку ліквідували після того, як на початку 90-х перший Президент України подарував сусідній державі нашу ядерну...

За традицією, кожного року у жовтні я відправляюся на Поділля у пошуках золотої осені. Прокинувшись зранку в потязі десь між Вінницею і Хмельницьким, я зрадів: верхівки більшості дерев вже або жовті, або червоні, тобто з часом я вгадав – побачу подільську осінь у всій її красі. Всього за дві години у Кам’янці мене чекав м’який облом: в столиці Поділля і досі скоріше літо ніж осінь. Хоча тротуари вулиць і були майже повність вкриті килимом з жовтого листя, більшість дерев і вся трава встояли зеленими. Та не дивлячись на це, 4 дні, проведені в Кам’янці і околицях, запам’ятаються надовго. Цього разу я не став тягнути за 900 кілометрів свого...

В Турильче варто приїхати заради Петропавлівського костелу. Так, дійсно, в кожному селі навколо збереглися старі римо-католицькі храми, та костел в Турильчому – найгарніший. Щоправда, на фото ви цього не побачите: жодна фотографія не передасть вам відчуття його величі. Треба лише їхати і дивитися! Тим більш, умови дозволяють. Село хоч і не на трасі, але дорога до нього гарна: це та, що веде зі Скали-Подільської через Нивру на Гермаківку. Турильче вперше згадується в письмових джерелах у 1462 році. За півтисячоліття своєї історії село ні чим особливим не виділялося серед інших сіл Борщівщини. Входило до складу маєтків Сатанівського ключа,...