Чернівецька область

За легендою село Панка на Сторожинеччині засновано на початку XV століття трьома братами на прізвище Панко, які мандрували Буковиною і вирішили оселитися на березі Серету на галявині посеред букового лісу. Офіційно ж Панка вперше згадується у 1428 році в грамоті молдавських господарів. Тоді тут, на березі Серету в урочищі «Паланка» було збудовано укріплене городище. Пізніше село носило різні назви: Панкауци, Панчешти, Панковці, а за часи комуністичної влади село називалось Клинівка. В селі відразу дві пам’ятки дерев’яної архітектури – костел і церква. Щоб побачити їх треба не пропустити в центрі села поворот праворуч. За мостом через Серет...

23.09.2009

Маленьке поселення Нова Жадова відноситься до Старожадівської сільської ради. Цікаво, передусім, відразу двома костелами, один з яких – справжня казка! До Другої світової війни більшість населення Нової Жадови складали німці та поляки. Тоді обидва римо-католицьких костели були діючими. Але, за часи комуністів перетворилися у руїни. Перший костьол, знаходиться за залізничним переїздом, якщо рухатися у бік Верхніх і Нижніх Станівці. Нажаль, ніякої інформації про нього знайти не вдалося. Але, погодьтесь, це – найоригінальніший римо-католицький храм Буковини (звичайно, костьоли Чернівці – не враховуються). Зараз невідома пам’ятка стоїть...

22.09.2009

СТАРА ЖАДОВА – велике село, що має півтисячолітню історію. Вперше згадується у 15 березня 1490 року в грамоті Стефана ІІІ, в якій молдавський воєвода визначає територію Радовецького єпископства. З цього документу зрозуміло, що вже тоді у Старій Жадові стояла церква, що є свідченням того, що поселення існувало і раніше. Пізніше село згадується у 1620 та 1640 роках, як власність феодала Гояна. За переказами багато віків тому в поселенні існував монастир із святим джерелом, вода з якої мала лікувальні властивості. Монастир було спалено татарами, а на місці його колишнього існування збудована церква Різдва Богородиці. А цілюще джерело дзюркоче...

21.09.2009

Село ЛУКАВЦІ – батьківщина вже відомого нам українського політичного діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття Миколи Василька (див. Берегомет-над-Серетом). Лукавці вперше згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 16 лютого 1428 року. В подальшому в процесі перекладу зі старослов’янської на румунську, німецьку, українську та російську мови і навпаки – назва села відповідно змінюється: Лукавці – Лукавець-над-Серетом – Лукавець – Луковиця – Луківці. Однак, старожили завжди подовжували називати село Лукавцями. В 2005 році селу повернуто історичну назву. В селі є чотири релігійні споруди. Перша з них: дерев’яна капличка...

18.09.2009

По дорозі з Вижниці до Сторожинця за селом Лукавці є поворот на ґрунтову дорогу, яка приведе нас до незвичайного села з незвичайною назвою ЛИПОВАНИ. Своєю назвою село зобов’язано окремому етносу, відомому як «липовани», «старообрядники» чи «старовіри», що сформувався на території Буковини і Бессарабії наприкінці XVIII століття. Так називали віруючих, які після проведених Московським патріархом Никоном на початку XVIII століття релігійних реформ, зберегли культові традиції православ’я, за що і переслідувалися церквою і царизмом. Рятуючись від релігійних переслідувань, «старообрядники» змушені були шукати притулку або в глибокій та...

17.09.2009

Відразу за Берегометом починається велике село Лукавці, на початку якого повертаємо праворуч на МИГОВЕ. За останні декілька років нікому раніше невідоме буковинське село отримало славу найвідомішого гірськолижного курорту Буковини, «другого Буковелю». Село починається за містком через Серет і тягнеться на декілька кілометрів долиною річки Мигівка між гірськими хребтами Стежок і Кічера. У південній частині села розташовані два джерела мінеральних вод. Щодо походження назви села існує декілька легенд. Перша розповідає, що назва пішла від першого мешканця пана Мигая. Друга – про те, що назва з’явилася завдяки річці Нігівці, яку в...

15.09.2009

Містечко БЕРЕГОМЕТ (до 1946 року – Бергомет-над-Серетом) відомо з 1696 року, але ймовірно, що поселення тут виникло це у XV столітті. За однією версією назва містечка походить від німецького “berg” (гора), а за другою – від слова «берегомет», що означає берег, що омивається водою. Про виникнення Берегомету існує легенда, згідно якої в цих краях у XV столітті жив селянин Василь, якій прославився винятковою мужністю під час війни з турками. На знак вдячності молдавський господар Стефан ІІІ нагородив хороброго воїна землею. Василь із родиною оселився на березі Серету на місці майбутнього поселення, а незабаром навколо його почали селитися інші...

14.09.2009

Перетнувши на виїзді з Вижниці невеличкий перевал висотою 471 метр над рівнем моря на північ від гори Яворів, попадаємо в Багненську долину, утворену річкою Міхидра. Перше село на шляху – БАГНА. На спуску з перевалу повернемо праворуч, і проїдемо ґрунтовою дорогою до центра села, щоб оглянути дерев’яну церкву Святої Параскеви, побудовану у 1867 році в Вижниці та перенесену сюди у 1930 році. Церква – «хатнього» буковинського типу с невеликими прибудовами до бабинця і вівтарної частини. Від церкви на південь у бік гір веде невеличка вулиця, якою попадемо до урочища «Багнянські старожитності». Тут на скелях залишилися наскальні малюнки...

11.09.2009

Наступне село за Усть-Путилою – ДИХТИНЕЦЬ, розташоване у вузькій долині Путилки. На початку села праворуч від дороги розташована скеля Острива, яка також має назву «Скеля Трьох чекістів». Поруч з нею на честь загиблих у бою з повстанцями УПА трьох енкаведистів у 1967 році скульптором А.Скибою було встановлено пам’ятник у вигляді пілону з караючим мечем. Пам’ятник містив табличку з надписом «Тут 23 вересня 1944 року в боротьбі з бандами фашистських буржуазно-українських націоналістів загинули смертю хоробрих славні сини Вітчизни, три чекіста: Новожилов Михайло Сергійович, Меняшкін Олексій Іванович, Большаков Петро Федорович». В кінці...

10.09.2009

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини. Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою. За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла і заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька...

10.09.2009

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів). Над селом підвищується гора Говдя, про яку місцеві мешканці розповідають наступну легенду. Кажуть, що колись жив в Плоскій багатий, але дуже скупий чоловік на ім’я Говдя. Навіть собі на вечерю він наказував подавати лише грінку хліба і глечик з водою. Однієї ночі сталася сильна гроза, і два брата, що наскрізь промокли, постукали до воріт говдіної хати, щоб сховатися від дощу. Говдя, боячись можливих витрат, наказав нацькувати на братів собак....

09.09.2009

Раніше я ніколи не був на жодному етнографічному фестивалі. Не кажучі вже про гуцульські. І ось, проведення у цьому році 46-го гуцульського фестивалю «Полонинська ватра», присвяченого проводам на полонину, на щастя, співпало із моєю мандрівкою Буковиною. Отже, свято виходу на полонину проходить у Путилі щороку починаючи з 1967 року в останню неділю травня. Місце проведення – місцевий стадіон «Карпати», єдиний майданчик району, що може вмістити велику кількість людей. А гостей, як місцевих, так і приїжджих, було багато. Так, автомобільні пробки почали з’являтися ще за 40 кілометрів від Путили – біля Сокільської скелі. В’їзд до Путили, як і...

09.09.2009

Сторінки