Чернівецька область

Східна чернівецька околиця Гореча вперше згадується у документах на початку XVIII століття. Тоді, у 1718 році начальник прикордонної варти і митної служби (або, як казали тоді «великий капітан Чернівців і Кіцманя») М.Замфір придбав собі у власність «луг, званий Горечим». Первісна назва «Горече» скоріш за все означало «згар», тобто згоріле, випалене місце. Власне, Горече об’єднувало під своєю назвою два поселення. Перше з них – Старе Горече (також згадується під назвами «Гореце», «Хорече»), напевне, виникло ще до застуванням монастиря. В австрійський і румунський періоди мало назву «Міська Гореча» (Stadtisch-Horecza – нім., Horecea Urban –...

12.11.2009

На південний схід від Тереблече біля самого кордону знаходиться село Верхні Синівці. Тут, навіть, телефон ловить лише румунських операторів. Територія Глибоцького і сусіднього, Герцаївського, районів багата на старовинні пам’ятки культової архітектури. Саме в селах цих двох районів розташовані найстаріші на Буковині архаїчні дерев’яні церкви «хатнього» типу та ряд цінних пам’яток кам’яного зодчества. Здвиженська дерев’яна церква в Верхніх Синівцях належить до відносно молодих церков цієї групи на території Глибоцького району. Зведена у 1790 році на місці старої дерев’яної церкви, побудованої у середині XV століття молдавським господарем...

12.11.2009

На вулиці Московської Олімпіади 38-б в Чернівцях знаходиться обласний державний музей народної архітектури та побуту. Простіше (і коротше) кажучи – скансен, один із декількох, існуючих в Україні. Місце для сучасного музею народної архітектури та побуту, створеного (чи відновленого?) у 1977 році, вибрали вдало: на схилах великого яру. Із протилежного боку на крила вітряків із заздрістю поглядають сучасні багатоповерхівки. Проте поруч зі скансеном Чернівці з обласного центру перетворюються на напівсільське поселення: одноповерхові хатки з городами, багато зелені, спокій. Вітряні млини з с.Шишківці Новоселицького району побудовані у 20-ті роки...

11.11.2009

В селі Тереблече Глибоцького району знаходиться міжнародний контрольно-пропускний пункт українсько-румунського кордону. Поселення виникло в молдавсько-турецький період і було заселено переважно румунами і пізніше мало назву Тереблешти Румунські. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів біля румунських Тереблештів виникло нове німецьке поселення, яке отримало назву Тереблешти Німецькі. В радянський період села були об’єднані під назвою Порубне. Сьогодні Тереблешти налічують 2,9 тис. мешканців, серед яких понад 80 відсотків є румунами. Про австрійський і румунський періоди в селі нагадують церква, костьол, кірха, декілька вілл і...

11.11.2009

Палац у Черепківцях (Глибоцький район) знаходиться на території прикордонної військової частини. Різноманіття фасадів та квадратна в плані вежа, що нагадує оборонні башти, надають йому вигляду романтичного замку. Власником палацу був пан Горжецький, який після приходу на Буковину радянських військ втік у Румунію. Палац стоїть на території військової частини і доступ до нього обмежений.  

11.11.2009

Велике село ЙОРДАНЕШТИ Глибоцького району, що розташоване у долині Серету, відоме з 1524 року. У радянський період мало назву Підлісне. Знамените найдовшим підвісним мостом на Буковині. Ця кладка через Серет, побудована у 2000 році, має довжину 138 метрів. В селі можна оглянути деревяну хрещату одноверху церкву святих архангелів Михаїла та Гавриїла (1898 рік) та симпатичну капличку, зведену у 1997 році в пам'ять про жертви сталінських репресій.   

10.11.2009

Одним з найвідоміших культових місць Буковини є невелике село БІЛА КРИНИЦЯ Старововчинецької сільської ради – справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів, що розташоване у самого кордону з Румунією. Назву село отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: с вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів. Старообрядці, або липовани – православні християне, що зберегли чистоту руської віри після церковної реформи, впровадженої у другий половині XVII століття патріархом...

10.11.2009

Всі, хто прямує до центру старообрядництва Білої Криниці, неодмінно проїжджають село СТАРИЙ ВОВЧИНЕЦЬ. Село вперше згадується у 1703 році. У 1774 році воно становиться власністю монастиря Барновського, а з 1780 році його разом з навколишніми селами починають заселяти російські старообрядці. Сьогодні Старий Вовчинець славиться передусім своїм краєзнавчим музеєм, якій не безпідставно може вважатися одним з найкращих сільських музеїв не лише Буковини, а й України в цілому. Музей засновано у 1957 році вчителем історій Іваном Топало. За більш ніж півстоліття існування музей забрав зібрав унікальні експонати починаючі з часів палеоліту і...

09.11.2009

Початок тут пер.Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – оз.Гірське Око Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті. Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди. Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан»...

06.11.2009

Селятин – Шепіт – Андреківське – пер. Джоголь Невелике прикордонне село ШЕПІТ на березі Сучави засновано 15 березня 1490 року. До 1946 року село мало назву Шепіт-Камерал. Вузька ґрунтова дорога від Селятина до Шепоту проходить паралельно річці Сучава. Від річки дорога відокремлена колючим дротом: на протилежному березі річки – Румунія. З правого боку до дороги підступаються гори: хребет Погар з найвищою однойменною вершиною висотою 1268 метрів. Не доїжджаючи до центру села ліворуч від дороги зупинимося біля цікавої пам’ятки природи – водоспаду Сучавський Гук. Водоспад розташований на річці Сучаві і має вид каскаду з трьома уступами...

05.11.2009

СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії. На початку ХХ століття Селятин, належавши до Австро-Угорської імперії, був справжнім європейським містечком з населенням майже півтора десятка тисяч жителів. Тут було більше двадцяти філіалів європейських банків, стільки ж ресторанів і шинків, дві синагоги, православна та греко-католицька церкви. Більшість населення містечка складали...

04.11.2009

Лекечі – Лопушна – Долішній Шепіт – пер. Шурдин – Руська Були часи, коли дорога Берегомет – перевал Шурдин – Селетин – Сторонець-Путилів була єдиним шляхом, що зв'язував Буковинську Гуцульщину з цивілізацією. Збудована в австрійський період, сьогодні, враховуючи її складність, вона відкрита для проїзду у весінньо-літньо-осінній період. А після страшної повені у 2008 році, коли було зруйнована головна дорога до Путили через Вижницю і Ростоки, стара Шурдинська дорога фактично слугувала «дорогою життя» для постраждалої від негоди Путильщини. Дорога починається від Берегомету на Сереті.   До Долішнього Шепоту вона асфальтова, далі...

03.11.2009

Сторінки