Осіннє Поділля-2010

За традицією, кожного року у жовтні я відправляюся на Поділля у пошуках золотої осені. Прокинувшись зранку в потязі десь між Вінницею і Хмельницьким, я зрадів: верхівки більшості дерев вже або жовті, або червоні, тобто з часом я вгадав – побачу подільську осінь у всій її красі. Всього за дві години у Кам’янці мене чекав м’який облом: в столиці Поділля і досі скоріше літо ніж осінь. Хоча тротуари вулиць і були майже повність вкриті килимом з жовтого листя, більшість дерев і вся трава встояли зеленими. Та не дивлячись на це, 4 дні, проведені в Кам’янці і околицях, запам’ятаються надовго. Цього разу я не став тягнути за 900 кілометрів свого румунського залізного коня, вбитого цією весною на дорогах Буковини, Тернопілля та Вінниччини, а вирішив поїздити рейсовими бусіками. Враження від бусиків… коротше, мої подорожі Ліваном чи Монголією відпочивають! Уявіть собі, що старий роздовбаний ПАЗік долає 20 – 30 кілометрів на півтори години. До речі, маленькі жовтенькі автобусікі, яких багато на Хмельниччині, я в останній раз бачив на Дніпропетровщині в далекі часи перебудови.

TEnjZ.jpgАвтобус на Чорнокозинці в Чорнокозинцях Але це не найстрашніше. Ніколи б в житті не подумав, що уїхати, наприклад з Кам’янця до Скали є проблемою. Це – дуже жвавий напрямок. За годину в ньому йдуть чотири буси: на Калуш, Бучач, Борщів і, власне, Скалу. Ці буси забиваються під зав’язку (і сидячі, і стоячі місця) відразу після того, як подаються на посадку. Дали все не так як у людей: автобус забився, настав час відправлення, і він… тупо стоїть. Чому стоїть? Причина банальна – немає водія. Де водій? А хрен єго знає! 10 хвилин – немає, 15 – немає. Нарешті, приходить, і починається збір грошей (купляти квитки в касах на Поділлі не модно, краще водію заплатити): водій протискається скрізь натовп бабок і студенток з кінця і до початку автобуса і збирає гроші. Нарешті, поїхати! Якась година + 20 хвилин – і ти вже в Скалі чи Кудринцях! Не те, що машиною за 30 хвилин: і машина ціла, і задоволення від екзотики. Флігель маєтку Голуховських в Скалі Особливо вумні (такі, як ми) купують квиточки заздалегідь в касах. В квиточках вказані місця. Здається, більш-менш комфортна поїздка тобі забезпечена. Підходить автобус (наприклад, на Кудринці), а його вже чекає натовп бабусь-безбілетників в 2 рази більший за розмір автобусу, які буквально за півхвилини беруть штурмом чудо-піпєлац. Ми ж не поспішаємо: в нас же квитки з місцями!!! Розуміючи, що справа погана, починаємо і ми намагатися залізти в бус. Навіть, розтовкуючи натовп з криками «Пропустіть! Пропустіть! Пропустіть! Ми – журналісти!», добираємося до своїх місць. І тут нам дають зрозуміти, що квиток з місцями тут не документ. Хто перший – того і місце. Бабусі не спішать вставати з наших місць. Ідемо стоячи. Трохи більше години мученій, і осінні Кудринці – перед тобою! Спілкуючись з місцевими, особливо в автобусах і на зупинках, відкриваєш для себе таємниці назв населених пунктів. Точніше, назви ці для тебе існували давно, а насправді, у місцевих вони інші. Наприклад, візьмемо улюблене всіма нами містечко Сатанів. Все своє життя я був упевнений, що вірною є назва «сатАнів», хоча багато друзів запевнювало мене, що «сатанІв». Щоб переконатися, перед поїздкою я заглянув в Вікіпедію. Такі я був правий: дійсно, «сатАнів». Підхожу до кас кам’янецького автовокзалу і кажу: - Дайте квиток до СатАнова! - Куди, куди? - До СатАнова! - А, до сАтанова??? Так би і казали! Виявляється, що все ж таки «сАтанів»! Де логіка, не знаю. Це, принаймні, ріже вухо. wSWMU.jpgМіська брама в Сатанові. Другий сюрприз. Село Панівці з замком Потоцького і кальвіністів біля Кам’янця. Здавалось би, ну який ще може буди наголос, крім як на перший слог? Виявилося, що «панівцІ»! Капець… Але більше вбили Війтівці, що між Волочиським і Хмельницьким. Уявіть собі, це називається «війтівцІ»! Мовчу… 35auQ.jpgМіст-примара в Панівцях А ось з Кудринцями я так нічого і не зрозумів. Я завжди вважав, що «кУдринці», хоча nick_coll запевнював мене, що «кудрИнці». Так ось, любий друже, ні ти, ні я, виявилися не праві. Розмова в автобусі: «До куди вам?» - «до КудринцІв». От як! Хоча, іншого разу чув, як місцеві казали «кУдринці». 3xp4Q.jpgКудринці прекрасні незалежно від наголосу Поділля і шансон. Поділля і російська попса. Тема дуже актуальна. Відсоток тих, хто слухає російсько-єврейсько-циганську босяцьку музику на Хмельниччині виявився більшим, ніж на нашій вкрай зросійщеній Дніпропетровщині. В автобусах і в кав’ярнях це відсоток просто зашкалює. Щоправда, одного разу в автобусі «Кам’янець – Луцьк» вже ж вдалося почуту українську музику. В Сатанові обожнюють шансон Ну добре, досить про негатив. Тепер – трохи позитиву. Він увесь у фотографіях. 8Sslq.jpgcoxMh.jpgПанорама Кам’янця з Руських Фільварок В каньйоні Смотрича – літо, над каньйоном – трохи осені: BD7RC.jpgРізницька башта над каньйоном: Гончанська башта над каньйоном: 0km3h.jpg Яблука у Вірменському кварталі Кам’янця: Передмістя Карвасари з дерев’яною Хрестовоздвиженської церквою, Кам’янецькою фортецею та найстрашнішою в Кам’янці кладкою через Смотрич: Відреставрована Польська брама віддзеркалюється в водах Смотрича: За три дні Кам’янець аж ніяк не наскучив! Але в околицях – набагато мальовничіше! Білка в Панівцях Збруч біля Кудринців: З Кудринців до Чорнокозинців шли пішки. Десь 8 кілометрів. Зовсім не стомилися. Вражень – море. Збруч – неповторний! haMfK.jpg Ось, нарешті, і напівосінні Чорнокозинці: xlect.jpg Щоправда, зі Скалою вийшов невеличкий облом. Направлявся туди увечері спеціально, що спостерігати захід сонця за замком з протилежного боку Збруча. Перед самим заходом набігали хмарки :( «Останнє відлуння готики» у вечірній Скалі: Найкращій кінець подорожі:

Коментарі

 >
 мої подорожі Ліваном чи Монголією відпочивають

нііііііі, не руйнуй мою мрію!

там так само гарно :)

все одно туди хочу, в Монголію!
П.С. Кажуть, там можна лихоманку Ебола вхопити. Або *Темної :)

Їдь з *Темною, не вхопиш! :)

не та компанія, на жаль!

Фотографії звісно не передають маштабність тих місць, але там гарно.

так, зовсім не передають. особливо, мої :)

Та годi вже тобi прибеднятися.

гарно!

десь так :)

"Польська брама, що віддзеркалюється в водах Смотрича, нещодавно відреставрована" :)

гг в який раз , для себе позначив, ну його нах цей громадський транспорт..
капец ... я відразу зрозумів що в таких авантюрах моє серце не витримає .)))

тепер і я нарешті це зрозумів :)

ггг ...
а то с першого разу було не зрозуміло )

в мене такого екстріму в Україні ще не було :)

у мене теж і не буде.

як завжди чудові фото, а фото мосту ти вже здається постив?

дякую!
ні, там, де міст, я був вперше! :)

Розташування

Scroll to Top