Перемишль

Етнічно українське місто Перемишль – брама до Польщі і Європи для вільно подорожуючих українців. Саме тут, біля Перемишля, розташований піший перехід «Шегині – Медика».

Технологія добирання наступна: Від Двірця (залізничного вокзалу) у Львові до Шегинів кожні п’ятнадцять хвилин курсує маршрутка. Перша йде о 5.30, остання – о 21.00. Вартість проїзду – 21 гривня. В Шегинях йдете на піший перехід, швидко проходите український кордон і йдете на польський. При тому, що я приїхав першою маршруткою, в черзі я стояв рівно 2 години і 30 хвилин. Якщо б приїхав пізніше – стояв би ще довше. 95 відсотків черги – це челноки в навколишніх сіл, які мотаються туди-сюди, щоб продати в Польщі пляшку горілки і 2 пачки цигарок, утворюючи цим величезні черги.

Від польського кордону в Медиці до Перемишля курсує маршрутка (вартість – 2 злотих). Проблема в тому, що маршрутка їде тільки тоді, коли заповнюється. Це може тривати і годину. За 15-20 хвилин маршрутка довезе до вокзалу (авто і залізничного), що у центрі міста. Таким я вперше побачив Перемишль з вокзалу:

1. ВСТУП

В місті – величезна кількість архітектурних пам’яток: замок, декілька кляшторів, архікатедра, багато костелів і церков, Ринок з ратушею, синагога, цікава забудова центру. Вражень буде багато, навіть після Львова і Чернівців. Цікаво, що огляд пам’яток (замок, вежа з панорамою міста) безкоштовні. Ну що, прогуляємося містом? Йдемо від вокзалу до центру:

Костел реформаторів (дуже нагадує костел капуцинів у Львові):

Річка Сян:

P7241251

Біля набережної:

Костели францисканців і єзуїтів:

Ok487.jpg

Годинникова вежа XVIII століття. Планувалася, як дзвіниця нової греко-католицької катедри:

Вулиця Францисканська:

Кляштор францисканців (XVIII століття):

Кляштор єзуїтів, XVII століття (зараз – греко-католицька катедра): 

Обидва кляштори разом:

Кляштор кармелітів босих, XVII століття:

wuMnm.jpg

Кляштор кармеліток:

Духовна семінарія:

Архикатедра (XV – XVII ст.) і дзвіниця:

Катедральний костел:

Вид з дзвіниці:

DosEy.jpg

Замок короля Казимира (1340 р.):

Ратуша:

Кам’яниці на Ринку (XVI - XVII ст.):

 

2. КЛЯШТОР ФРАНЦИСКАНЦІВ

Кляштор францисканців з костелом св. Марії Магдалени збудовано у XVIII столітті на місці готичного храму. В архітектурі костелу переважає пізнє бароко з елементами класицизму. Надзвичайно цікавий інтер’єр храму у сталі рококо. Тут збереглося багато старих фресок і скульптур.

Костел Марії Магдалени:

Вхідний портал та фігури засновників ордену францисканців:

Інтер’єр костелу:

Розписи стелі:

Орган:

Амвон:

Внутрішнє подвір’я, келії:

Вулиця Францисканська:

Кляштор з тилу:

Вид з катедральної дзвіниці:

 

3. УКРАЇНСЬКА КАТЕДРА (КЛЯШТОР ЄЗУЇТІВ)

Кляштор єзуїтів з костелом св. Серця Ісуса побудовано у XVII ст. у бароковому стилі. У ХХ столітті він слугував гарнізонним костелом. У 1991 році Папа Римський Іван Павло ІІ передав колишній кляштор українським греко-католикам і з того часу там відбуваються богослужіння за східним обрядом. В інтер’єрі храму – іконостас XVII ст. з Любачова. За костелом – будівля колишнього єзуїтського колегіуму

Старий іконостас з Любачова:

Святий (або Шептицький) перед входом на фоні латинської катедри:

Колишній єзуїтський колегіум:

Вид з вежі-дзвіниці архікатедри:

 

4. КЛЯШТОРИ КАРМЕЛІТІВ І КАРМЕЛІТОК

Кляштор Босих Кармелітів XVII століття з костелом Святої Терези - найвище розташована культова споруда Перемишля.

Комплекс монастирських будівель збудовано в 1620-1630 роках в стилі пізнього ренесансу з фонду Марціна Красинського - старости перемишльського і власника сусіднього Красичина з неповторним ренесансним замком.

В 1784 році на підставі декретів імператора Йосифа II монастир було ліквідовано, а ченці, вислані до монастиря в Загужі. Але невдовзі австрійська влада віддала костел греко-католика. Храм слугував катедрою греко-католицької перемишльської єпархії. В інтер'єрі було додано нові візантійські елементи: іконостас, фігури хрестителів Русі. З'явився новий дерев'яний купол у стилі бароко, було збудовано окремо стоячу дзвіницю.

У 1946 році, коли греко-католицька віра була заборонено, а єпископи заарештовані, до костелу після 162 років повернулися кармеліти, хоч комуністичні власті значно перешкоджали користуванню монастирським комплексом.

Від 1991 костел повинен був знову виконувати функцію греко-католицької катедри на 10-літній перехідний період, аж до часу коли греко-католики вибудують нову, власну святиню. Проте внаслідок рішучого спротиву прихожан до того не дійшло. Папа Римський Іоанн Павло II, перебуваючи в Перемишлі в 1991 році остаточно передав передав колишній єзуїтський гарнізонний костел греко-католицькій громаді. Від 1996 року колишній єзуїтський костел став катедрою перемишльсько-варшавської архієпархії церкви візантійсько-українського обряду, як Собор святого Іоанна.

У 90 роках XX століття костел зазнав ґрунтовного ремонту, в результаті якого демонтовано візантійський купол та повернено первинний вигляд фасаду з латинськими сентенціями від початку XVII ст.

В інтер'єрі зберігся оригінальний амвон бароко у вигляді з фігурами апостолів Петра і Павла (II половина XVIII ст.), портали з чорного мармуру (XVII ст.), бічні вівтарі у стилі рококо, ліпна декорація на склепіннях. Нечисленні збережені фрески на склепіннях і стінах ризниці посилаються на популярні в кармелітських кругах ходи містичної теології: святий Ілля на горі Кармель, зображення святих: Терези, Аполонії, Текли.

Вище кляштору кармелітів босих знаходиться кляштор кармеліток. Неоготичний костел збудовано у 1899-1900 роках. Оточений цегельним муром костел можна оглянути, попросивши про це монахинь.

Цікавий будиночок по дорозі до кляштору:

Так виглядає кляштор кармелітів від кляштору кармеліток:

 

5. АРХІКАТЕДРА

Архікатердальна базиліка Першого Причастя Пресвятої Діви Марії та св. Іоанна Хрестителя - головна святиня перемишльської архідієцезії, знаходиться на Катедральному майдані в Перемишлі.

Першою катедрою від виникнення єпархії в 1375 році до 1412 року дерев'яний костел під титулом святих Петра і Павла, який стояв на майдані біля сьогоднішнього костелу Серця Ісуса. Друга катедра діяла від 1412 - 1460 року, і була побудована із замкового каміння.

Будівництво існуючої катедри в готичному стилі розпочав єпископ Микола Блажейовський в 1495 році. Від первісного костелу залишилися тільки мури і стовпи. Відбудову разом з внутрішніми роботами закінчено в перших десятиліттях XVI століття. У 1578 році староста перемишльський - Ян Томаш Дрохойовський (помер 1605 року), збудував існуючу сьогодні каплицю Святого Таїнства. Вона постала на місці більш ранньої ротонди святого Миколи. Враховуючи безперервну загрозу наскоків татар і волохів, костел укріплено фортифікаційними спорудами, оточено муром і обладнано гарматами. Роботи тривали від 1460 до 1571 року.

Під пресвітерієм знаходяться фундаменти пізньороманської кам'яної ротонди першої половини XIII ст. Катедра пережила війни XVII віку і служила перемишльським єпископам до початку XVIII віку. Єпископ Олександр Антон Фредро вирішив її перебудувати у стилі бароко, провівши ці роботи в 1724-1744 роках. У пресвітеріумі поміщено потужний Великий Вівтар у бароковому стилі. В храмі є дві каплиці під куполами. Одна - каплиця Дрохойовських 1578 року, друга - каплиця Фредрів 1724 року.

В 1733 році обрушилося склепіння, нищивши частково обладнання костелу. До 1744 року костел відбудовано, а на зламі XIX і XX століть його піддано черговій перебудові, яка повернула найстаршим частинам костелу готичний характер.

Інтер'єр храму:

Дзвіниця біля костелу завжди слугувала мешканцям Перемишля часто служить за орієнтир.

На дзвіницю можна безкоштовно піднятися, щоб оглянути панораму всього міста.

 

6. ЗАМОК

Мурований замок в Перемишлі було споруджено королем Казимиром Великим в південній частині узгір'я, на місці більш раннього міста, оточеного дерев'яно-земляними фортифікаціями. У 1498 році його знищили волохи. Замок було розбудовано протягом 1512-1533 років перемишльським старостою Петром Кмітем. Складався з житлової та господарської частин, які були зв’язані мостом, перекинутим понад ровом. Господарська частина займала північно-західну частину узгір'я і мала дві дерев'яні башти, в одній з них була в’їзна брама.

Замок був чотирьохкутний у плані. По його кутах знаходилися три круглі башти і одна чотирикутна. Вони були з’єднані куртинами з дерев’яними галереями. У північно-західній частині знаходилася в’їзна брама, яка збереглася до сьогоднішнього дня. Двір був досить густо забудований як дерев'яними будівлями господарського характеру, там і мурованими, які виконували житлові функції.

У 1612-1633 роках за ініціативою старости Марціна Красіцького укріплено північну і східну башту, прикрасили їх аттиками. Північно-східне крило перетворено на житлове, розпочато будову внутрішніх галерей. Відсутність ремонтів у наступні періоди спричинив послідовне нищення споруди і її повільний занепад. Лише в другій половині XVIII століття перемишльський староста Станіслав Понятовський, майбутній король Польщі, провів капітальний ремонт твердині. Тоді було знесено південну і західну башти, південно-західний мур зсунуто приблизно на 10 метрів всередину, оновлено браму і відремонтовано північно-східне крило.

У XIX столітті австрійська влада перетворила замковий комплекс на в'язницю. У 1842 році на замковому узвишші закладено міський парк. При цьому частина замкових укріплень зникла. У 1865-1867 роках відремонтовано північно-східне крило і північну башту, а в 1885 році проведено об'єкт адаптовано під потреби театру драматичного товариства "Fredreum", яке користувалося ним до 1974 рік.

Капітальний ремонт, проведений в сімдесятих і восьмидесятих роках XX століття, повернув замку вигляд з часів Петра Кмітя. Повернуто первісний вигляд куртинному муру, відбудовано південну і циліндрову західну башту. На сьогодні замок утворює чотирикутник площею близько 0,5 га, відділений від південно-східної і південно-західної сторони куртинними мурами. З північного заходу знаходиться будівля брами, а з північного сходу - одноповерхова частина крила з баштами північною і східною. Зараз замок виконує функцію культурного центру і від 1993 року знову є місцезнаходженням театрального товариства "Fredreum".

Вид з замку на околиці:

 

7. ПЛОЩА РИНОК

Площа Ринок – обов’язковий атрибут європейського міста. В тому чи іншому вигляді ринки збереглися майже у кожному місті Європи і Західної України. І в кожному місті вони по-своєму оригінальні і неповторні. Перемишль – не виключення. Досить скромну ратушу сповна компенсують чепурні кам’яниці, які постали протягом XVI – XVII століть і були частково перебудовані у ХІХ столітті. Перемишльський Ринок ще примітний тим, що він є досить похилим. З чотирьох колись існуючих сторін забудови площі збереглося три.

Перша ратуша на Ринку в Перемишлі постала у XVI столітті. Вона багато разів перебудовувалася. Стара ренесансна ратуша була знищена загарбниками у 1812 році. На її місці побудували достатньо стриману споруду міського уряду, як збереглася донині. Двоярусні підземелля ратуші, до речі, містять багато таємниць. Поки що доступ до них закритий, але в майбутньому їх обіцяють зробити початком підземного маршруту Перемишлем.

Перед ратушею стоїть статуя ведмедя – символу міста, якій зображано на гербі Перемишля:

В одній з найгарніших кам’яниць на Ринку – «Студія уродів» :))

Інші кам’яниці на ринку:

 

8. ЗАСЯННЯ

Засяння (або Засаньє) – район Перемишля, які отримав зазву завдяки своєму розташуванню: він знаходиться за річкою Сян. Від центру сюди зовсім недалеко: перейшли бурхливу річку, і ви вже на Засянні. Незважаючи на те, що цей район виник значно пізніше самого міста (у XVII столітті), тут є багато архітектурних і історичних пам’яток, які досить компактно розташовані.

Найстарішим архітектурним ансамблем Засяння вважаються комплекс абатства сестер бенедиктинок, закладений у XVII столітті. Кляштор мав оборонних характер і був оточений муром з баштами. У XVIII віку збудовано пізньобароковий костел Пресвятої Трійці.

Засяння зустрічає величними будинками початку ХХ століття:

Засанська синагога була побудована в 1890-1892 роках членами Товариства Ізраїльської Святині Засанської. Проектантом будівлі був архітектор Войцех Вітошинський. На зламі 1927 і 1928 років влада міста закрили синагогу з огляду на часті конфлікти між ортодоксальними і асимільованими євреями. Під час II світової війни гітлерівці спустошили інтер’єр синагоги, а до східної частини добудували павільйон, розмістивши там електростанцію. Таким чином німці хотіли зробитися незалежним від доставок струму зі східної частини міста, в якій тимчасово розташовувалися радянські війська. У 1962-1963 роках проведено грунтовний ремонт будівлі, під час якого поділено склепінням на дві частини головний молитовний зал, а також остаточно знищено поліхромії. У 1994 році в синагозі спробували улаштувати галерею мистецтва і виставковий зал, який би демонстрував єврейське мистецтво. У 2005 році місто продало об'єкт приватному підприємцеві Роберту Блажковському. На сьогодні будівля залишається в занедбаному стані.

Церкву і монастир Скорботної Божої Матері в ордену василіанів збудовано в 1913 в дільниці за сприяння єпископа Костянтина Чеховича. Отці василіани зявилися в Перемишлі у XIII ст. Перша згадка про їх монастир на Засянні походить з 1542 року. У 1786 році монастир було конфісковано австрійською владою, а орденська діяльність перерваною була аж до 1913 року. У цьому році група ченців осіла в придбаній будівлі і під піклуванням греко-католицького єпископа Костянтина Чеховича заснували сьогоднішній монастир з каплицею. У монастирі проживало 10-12 ченців. Після війни, коли греко-католицьку церкву заборонили, монастир короткий час залишався в руках орденських сестер латинського обряду, а потім був переданий державі і пристосований для потреб Воєводського Державного Архіву. Отця Романа Юстина, який всупереч наказу залишився в монастирі, арештовано 6 квітня 1947 року на вулиці і передано радянським властям, які заслали його до Сибіру. 26 жовтня 1996 року монастир і церква були остаточно передані василіанам. Після ремонтних робіт і реадаптації для потреби монастиря, 1 вересня 1997 туди знову заселилися ченці.

Напевне, найцікавіший храм Засяння – костел св. Юзефа. Інформації про нього я не знайшов (хоча, особливо, не шукав). Збудований, скоріш за все, наприкінці ХІХ століття у неоготичному стилі.

Ще декілька поглядів на Засяння:

А так з Засання виглядає центр Перемишля:

 

Коментарі

+1
чудове містечно...був там лише раз - але дуже сподобалося...по ідеї так повинна була б виглядати вся Галичина...

колись буде, як Жеч Посполита захопить :)

слава польським визволителям!
(хоча насправді Польщі та Галичина і даром не треба)

ажно захацелася з'ездзіць)

проблема тільки візу отримати :)

віза ёсць-грошай няма толькі))

та я сам майже без грошей їздив
в вас там в Бресті є піший перехід?

наколькі ведаю, пакуль што не,але рыхтуецца

> Етнічно українське місто Перемишль
де? я тут на вулицях українську не чую (виняток - мої знайомі).

бо переселили українців звідти, ви це прекрасно знаєте

У 1910 році в місті проживали 54 тисячі мешканців. З них 22% українців, 47% поляків, 30% євреів.
тобто, навіть 100 років тому Перемишль був значно менш "етнічно українським містом" ніж нинішній Харків є "етнічно російським містом".

А чому тоді Надсяння називають етнічно українським? Може із-за сіл?

це взагалі суперечливий термін: Кубань теж називають етнічно-українською, хоча це земля, де руками козаків було здійснено винищення місцевого черкеського населення. безперечним є те, що українці - корінне населення Надсяння; поза тим з часів раннього середньовіччя ці землі.

ну і як не згадати, що нація взагалі - уявна спільнота. двісті років тому ніхто взагалі ніде не вважав себе українцем, а лемко і слобожанин навряд чи б зрозуміли одне одного (лемкомовних лемків я й зараз не розумію).

ах, наскільки це все складно
поляки, певне, і мій рідній Дніпропетровськ вважають своїми кресами, бо так була їх фортеця Кодак, а українці вважають, що Україна до самого Вроцлава.
Я до речі, на наступні вихідні знов у ваші краї збираюся. Куди саме, ще не вирішив. Може б навколо Вроцлава поїздив би. Не хотіли б приєднатися?

та вони не "мої": просто маю там знайомих місцевих українців, іноді буваю в них в гостях :)
полякам в переважній більшості по цимбалах "креси", окрім, звісно, тих, хто там народився і деяких їхніх нащадків. Дніпровськ явно не входить до переліку міст, до котрих хтось з кресов'яків має родинні сентименти.
а коли плануєте їхати до Вро?

Я хотів би в п'ятницю у вечорі приїхати по Перемишля, і в 20.35 уїхати поїздом до Вроцлава. Оглянути Вроцлав і околиці: Явор, Бжег, Валбжиг і щось ще. Переночувати у Вроцлаві в хостелі і повернутися нічним поїздом у неділю у вечорі.
В принципі, мені все одно, куди їхати, я ще ніде не був. Так що якщо маєте інший варіант, я його теж розгляну :)

а як щодо автостопу? я взагалі планував у Брюсель: там 24 серпня пам'ятник Сцикунові одягнуть в костюм ярослава Мудрого і маніфестація українська буде.

ах, в мене все зривається :( тільки що сказали, що у п'ятницю я їду у відрядження до Дніпропетровська. А на День незалежності до мене жінка приїздить, а вона не має шенгену.
Так що доводиться всі відкласти на початок серпня :(
І як в Європі з автостопом?

краще ніж у нас, принаймні в Польщі - точно

Я живу у Перемишлі із народження і для мене це не тільки етнічне але і повністю українське місто. Це що воно знаходится на території сучасної Польщі не має жодного значення.

Дякую за чудову інформацію, бо всюди, в основному - про шопінг

Розташування

Scroll to Top