Красічин

Замок в Красічині поблизу Перемишля на низькому правому березі Сяну відноситься до найбільших скарбів польської ренесансної архітектури на етнічно українських землях Надсяння. Місце, на якому стоїть замок, було населено зі стародавніх часах. На замковому дитинці археологи відкопали залишки чотирьох скарбів римського періоду і 10 могил з раннього середньовіччя. Крім того в Красічині і сусідніх Коритниках натрапили на стародавні поселення, що які нараховують близько 6000 років.

Первісний замок в Красічині ймовірно постав наприкінці XIV століття завдяки братам Павлу і Яну Ореховським. Він був дерев'яним і в документі початку XVI століття. зазначався, як "Замок Слівніца", бо так звалося тоді село на території сьогоднішнього Красічина. За 4 кілометри від нього було розташовано село Красіце, звідки нащадки Барбари Ореховської і Якова гербу Корчак прийняли прізвище Красіцьких. Мурований замок з'явився у XVI столітті. Його заклав син Барбари і Якова Станіслав Красіцький.

У першій половині XVI ще в дерев'яному замку було споруджено муровану в'їзну браму. Близько 1580 року Станіслав Красіцький розпочав будівництво нового замку на місці попереднього. Єдина мурована частина старого замку, тобто в'їзні ворота, були включені до нової споруди в північному крилі. Дерев'яний стіни було замінено муром з бійницями і ганками для охорони, а по кутах поставлено 4 чотириповерхових вежі-бастеї.

Замок має вигляд чотирикутнику з внутрішнім дитинцем. Чотири башти (колишні бастеї): Божа з куполом, Папська з аттиком у вигляді папської корони, Королівська з 6 маленькими вежами і Дворянська з оглядовою терасою символізують одвічного порядок у світі, 4 сходини в ієрархії влади: Бога, церкву, монархію, і дворянство. Вежа Королівська:

Папська вежа:

Вежа Божа:

Дворянська башта:

Є ще одна, найвища квадратна башта - Годинникова, яка споруджена над давньою брамою. Всього замок мав три входи. Перший, який залишився ще з дерев'яного замку, був з північного боку, в мурах можна ще знайти його залишки. Другий вхід - з заходу, до неї веде аркадний міст над рову, який заповнявся водою з Сяну. Третій - це нинішній вхід зі східного боку.

Житловий будинок знаходився в північному крилі замку між тодішніми в'їзними воротами і Королівською баштою. На замковому подвір'ї, на якому рішуче бракує якихось натуральних окрас у виді рослин, квітів і т.п., можна побачити лоджію з куполом і два житлові корпуси в тому північні з внутрішніми галереями.

У 1602 році помирає Станіслав Красіцький і замок успадкувує його син Марцин. Марцин Красіцький народився у 1574 році. Він отримав освіту в закордонних вузах, брав участь у війнах з Московією та зробив швидку кар'єру. Спочатку він отримав посаду старости болімовського, потім любомльського, перемишльського і врешті решт посаду львівського каштеляна разом з місцем в сенаті. У 1629 рокі від став подільським воєводою. На той момент він закінчив будівництво прекрасної резиденції в Красічині, перебудував замок в Перемишлі, і збудував два костели. У 1631 році Марцин був посланцем до імператора Фердинанда, завдяки чому отримав від нього спадковий графський титул. Крізь усе життя чимало клопоту спричинив йому авантюрист Станіслав Стадницький, що мав прізвисько "Диявол", а пізніше його діти. З самим "Дияволом" остаточно розібрався Христофор Опалінський, а з його нащадками сам Марцин Красіцький. Він спалив розбійницьке гніздо Сигизмунда Стадницького в Рудавці, там же він знайшов там скарб цінністю у 200 тис. злотих.

У першій половині XVII століття Марцин Красіцький відмовився від оборонних функцій замку і провів його модернізацію з точки зору зручності і представницького вигляду, перебудувавши його, як "palazzo in fortezza". Роботи під керівництвом італійського архітектора Galeazzo Appaniego тривали до смерті Марціна Красіцького в 1633 році. Бастеї було перебудовано на башти з аттиками (крім однієї), всі бійниці замінено вікнами, а у Божій башті влаштовано каплицю. Житлові будинки отримали внутрішні галереї. Біля старих воріт піднято прекрасну лоджію з куполом і Годинникову башту. Нову браму створено в західному крилі, до неї вів міст над широким ровом. Таким чином замок було з'єднано з новим містом Красічин. При східному крилі виник новий житловий будинок. Замкові мури як ззовні, так і зсередини набули прекрасної декорації. Фортецю оточили земляними бастіонними фортифікаціями, замкова залога налічувала кількасот солдатів.

У 1608 році Марцин Красіцький приймав в замку поважних гостей - короля Сигизмунда III Вазу з дружиною Констанцією. Король ще кілька разів відвідав свого вірного однодумця. За 10 років після смерті Марцина, який не мав своїх дітей, замок перейшов у власність його племінника Костянтина, підчашого і каштеляна перемишльського. Був він авантюристом і часто встрявав в конфлікти з сусідами. Він заклав замкове майн і привів до його занедбаності. У 1682 році замок з великими боргами успадкував Георгій, а потім Олександр Красіцький. На ньому згасла чоловіча лінія роду. Замок перейняла Урсула з Красіцьких Модревська, а потім на підставі угоди, складеної між спадкоємцями Олександра, - Ян Францішек Вояковський з Репліна.

У 1724 році замок викупило подружжя Ельжбети Модревської (доньки Урсули Красіцької) і Яна Тарло, впливового Люблінського воєводи. Вони провели ґрунтовний ремонт замку. У 1726 році замок був спустошений царськими військами разом з козаками. Особливо постраждав інтер'єр. Тарло зміг тільки частково відбудувати замок, якому ніколи вже не було повернуто його давньої розкоші. У 1751 році по смерті Тарла (він також помер бездітним) замок успадкувала Людовика з Мнішеків Потоцька, дружина Юзефа Потоцького - великого коронного гетьмана і краківського каштеляна. Замок був у поганому стані, однак поступово в міру фінансових можливостей гетьмана відновлювався. Тоді в північному крилі було надбудовано одноповерхову будівлю та вимуровано вхід до парку в південному крилі. На жаль, тоді замкові стіни було відштукатурено і вони втратили свій декор.

По смерті Луїзи Потоцької у 1785 році замок на короткий термін перейшов в руки Шембеків, поки згодом управляючий їхнім майном Михайло Мнішек продав цілий красічинський ключ Георгію і Катерині Пнінським. У 1835 році у Юзефа Пнінського замок купив князь Леон Сапєга, і до Другою світової війни був він родовою резиденцією Сапєгів. Вони розширили своє майно декількома навколишніми селами, поставили пивоварний, лікеро-горілчаний та ткацький заводи і цегельню, впорядкували занедбане замкове подвір'я.

У день шлюбу Адама Сапєги і Ядвігою Сангушко 3 травня 1852 року в замку сталася велика пожежа. Згорів майже весь замок, крім каплиці. Реставраційні роботи під керівництвом архітекторів Куна і і будівничого Заячковського тривали дуже довго. Сапєгі потрапили у борги, але в основному змогли відбудувати замок. Ззовні вони намагалися надати йому давнього вигляду, натомість інтер'єр було відтворено наново. Було засипано рови і створено вхід зі східного боку, якій сьогодні є основним входом до замку.

Відбудову замку перервала Перша світова війна. Були пошкоджені дахи, Годинникова башта, лоджія. У 1916 році продовжено відбудову, але її перервали нові бойові дії. Тоді було трохи змінено вигляд всього комплексу. Після вступу радянських військ у 1939 році замок було розгромлено. Близько 1963 року розпочато його реставрацію. З 1995 року його власником є Агентство Розвитку Промисловості з Варшави.

Замкові стіни дійсно мають виняткову графітову декорацію. Малюнки, утворені в штукатурці, покривають 7 тисяч квадратним метрів муру! На малюнках - погруддя римських імператорів, постаті польських королів, святі, предки Красіцьких і мисливські сцени.

Завдяки ремонтним і відбудовним роботам, що тривали до 2010 році, замку повернуто давній блиск, принаймні ззовні, бо обладнання інтерєру залишилося втрачене назавжди. Оглядаючи інтер'єр замку з провідником за додаткову плату, можна побачити гробниці, каплиці, підземні льохи з кімнатою тортур, піднятися на оглядову терасу на башті. Єдиний частково збережена кімната - мисливська. Її врятували тільки тому, що в 1939 році один з працюючих у замку людей замурував вхід і більшовики не знали про його існування. Сенсацією було відшукання там в шафі таємного входу до коридору, який дозволяв непомітно покинути замок. На жаль, той коридор тепер засипаний.

Замок оточує дуже гарний парк, в якому знаходиться великий став з лебедями і качками. Всього тут нараховується 40 видів птахів і 200 видів рослин.

Поблизу замку знаходиться парафіяльний костел святих Марцина і Варвари, збудований у 1760 році Потоцькими.

Наприкінці, про добирання до замку. Щогодини (а іноді і частіше) з зупинки "вул. Ягелонська" в центрі Перемишля до Красічина ходить автобус. Вартість, здається, 3,85 злотих. Можна дістатися і транзитними автобусами з автовокзалу, які йдуть у напрямку Санока. Замок і костел - поруч з зупинкою. Вхід до замку і парку - безкоштовний.

 

Візит у липні 2012 року

Ми в Красичині. Живемо прямо напроти замку. Незабаром будемо вдома. Пруссія і Гданськ - неповторні і кращі у світі!

iomYe.jpg

 

Коментарі

контраст з станом наших замків просто разючий...

нічо, як Жеч Посполита захопить Западенщину, то й в нас всі замки такими ж самими будуть :)

Ага, щас :)
Вам би тільки щоб хтось когось захоплював :)

Не захоплював, а асвабаждал! :)

від назви суть не змінюється :)

але ти ж сам розумієш, що відразу, як захоплять, почнуть замки відновлювати :)
а в іншому випадку їх ніхто ніколи не відновить

ти, бува, фантастики не перечитався? ;)

ні, я останнім часом лише путівники читаю

ой, чого тільки не зустрінеш в тих путівниках :)

та, ось сьогодні став щасливим власником 2-х томів Тернопільського енциклопедичного словника. Мрія декількох років...

така проблема була його дістати?

не знав де
а тепер знаю :)

і де? ;)

У кабінеті голови обласної ради :) Щоправда, тільки 2 томи було, третього не знайшов :(

розкоркулив :)
уважніше по кабінету пройдись ;)

та якось незручно
я і так вже стільки книг звідти виніс, що нема де складати :)

ось так і розкрадають майно :)

та ні, все не так
їм постійно дарують подібні книжки, а їм вони не потрібні, лежать мертвим вантажем і займають місце
а для мене вони - цінність
так що я роблю добру справу, повертаючи книгам життя :)

хорошу відмазку придумав :)

"нєсун - враг проізводства" :)))

То про інших несунів. Я навпаки корисні речі виношу :)

ключове слово - "виношу" :)
Чи ти їх, ті речі, рятуєш? ;)

фактично так
в іншому випадку, їх би просто викинули на смітник

ну голови облрад, вони люди висококультурні, добре, що не на вогнище посеред площі

я не про голів
останню партію літератури мені відділи водії з гаража обласної ради :)

а, книги дарують водіям? :)

ні, дарували колишнім керівникам під час якихось поїздок, заходів
але ясна річ, що вони залишалися в машинах, а водії переносили їх до гаражу
там вони і накопичувалися
але, коли водії дізналися про моє захоплення, то відразу ж повідомили мені про той скарб знань, який вони зберігають :)

до ще добре. що просто скаладали, а не використовували замість колодок :)

бо галичани всі культурні :)

не-а Польша не Румыния, ей жители нужны

так загадково пишеш :)

гыррррр
у меня прадед поляк, Польша восстанавливает гражданство с условием переезда в Польшу и отказом от украинского гражданства
Румыния как и Россия приветствует двойное гражданство для того чтоб в будущем иметь возможность претендовать на территорию соседнего государства

Re: гыррррр
а, понятно теперь! :)

стіни і бастеї замку нагадують щось італійське

щось навіть італійсько-ренесансне

само-собою
куди ж ті італійці без Відродження

туди ж, куди і Песах без маци

Ось він, твій Красічин. Я відразу не помівтив цього репортажу. Класно, дійсно можна позаздрити полякам, що так зберігають свою спадщину.

Треба не заздрити, треба бути такими як поляки :)

Складно бути такими як поляки тут. Ми тут боремося за нашу спадщину (листи, звернення, акції всякі, статті). Країна поставила інші пріоритети, чиновники від архітектури не уявляють про що йдеться. Тоска.

Розташування

Scroll to Top